Постанова № 71233725, 20.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/854/2017(м)

222/613/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року

Єдиний унікальний номер 222/613/17

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Кочегарової Л.М., Попової С.А.,

секретар - Герасимова Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року (суддя Подліпенець Є.О.) у цивільній справі за позовом заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, до Нікольської районної державної адміністрації Донецької області, ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі та додаткової угоди недійсними за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року,

В с т а н о в и л а:

У червні 2017 року заступник керівника Волноваської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, (далі - прокурор) звернувся до суду з даним позовом до Нікольської районної державної адміністрації Донецької області, ОСОБА_1, згодом уточнив його, та просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений 27 грудня 2012 року між Нікольською районною державною адміністрацією Донецької області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки загальною площею 20,2577 га з кадастровим номером НОМЕР_1 вартістю 885261,49 грн. (станом на 21 серпня 2017 року згідно експертної грошової оцінки), що знаходяться на території Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано реєстраційною службою Володарського районного управління юстиції Донецької області 19 квітня 2013 року за № 1719869 та додаткову угоду від 28 листопада 2014 року, і припинити виконання зобов'язань за ними на майбутнє. Вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову зазначив, що на виконання розпорядження голови Володарської районної державної адміністрації від 25 грудня 2012 року № 809, між Володарською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди від 27 грудня 2012 року (далі - договір оренди), щодо земельної ділянки загальною площею 20,2577 га, що знаходиться за межами населених пунктів, на території Володарської селищної ради Володарського району Донецької області (далі - земельна ділянка) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано реєстраційною службою Володарського районного управління юстиції Донецької області 19 квітня 2013 року № 1719869. Відповідно до договору, зазначена земельна ділянка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 5 років; грошова оцінка земельної ділянки становить 505176,21 грн.; орендна плата вноситься у формі та розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Факт передачі зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 підтверджується актом приймання - передачі, визначення та перенесення меж земельної ділянки в натурі.

28 листопада 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду до зазначеного договору оренди землі, відповідно до якої, було змінено розмір орендної плати та встановлено 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У договорі оренди спірної земельної ділянки розмір орендної плати встановлено з порушенням вимог законодавства, оскільки нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилась, технічна документація із встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки фактично не складались та Володарською районною радою не затверджувались.

Вказані обставини позивач вважає підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року позов заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до Нікольської районної державної адміністрації Донецької області, ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі та додаткової угоди недійсними задоволено.

Визнано недійсними договір оренди землі від 27.12.2012 року укладений між Володарською районною державною адміністрацією Донецької області та ОСОБА_1 зареєстрований реєстраційною службою Володарського районного управління юстиції Донецької області 19.04.2013 року за № 1779869, а також договір про внесення змін до договору оренди землі від 27.12.2012 року укладений 28.11.2014 року між Володарською районною державною адміністрацією Донецької області та ОСОБА_1.

Стягнуто з Нікольської районної державної адміністрації Донецької області на користь прокуратури Донецької області судові витрати у виді судового збору в розмірі 800 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Донецької області судові витрати у виді судового збору в розмірі 800 гривень.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову прокурору.

Зокрема зазначає, що прокурор не зазначив переконливих підстав для подання позову в інтересах замість відповідного суб'єкта повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області; право на представництво прокурором інтересів держави в суді, в тому числі і право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження; прокурором не надано доказів того, що він здійснював повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, передбаченого ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» та ч.2 ст.45 ЦПК України.

Зміст оскаржуваного правочину не суперечить чинному законодавству, інтересам держави та суспільства, зокрема інтересам Позивача; майновий інтерес у Позивача щодо предмету спору відсутній. Права чи законні інтереси Позивача не було порушено. Нікольска (Володарська) райдержадміністрація не заявляла жодних претензій до орендаря ОСОБА_1

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки не є істотною умовою договору оренди земельної ділянки; на момент вчинення правочину нормативну грошову оцінку відповідної земельної ділянки вже було проведено, та відповідно встановлено розмір орендної плати; відповідно до чинного законодавства обов'язок орендаря щодо замовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, розташованих за межами населених пунктів не встановлено; при укладенні договору оренди землі від 27.12.2012 року не було порушено прав позивача, і тому підстав для визнання оскаржуваного правочину недійсним немає.

Договір оренди земельної ділянки було укладено на підставі розпорядження голови Володарської районної державної адміністрації від 25.12.2012 року № 809, яке не скасовано у встановленому порядку, а тому відсутні правові підстави для визнання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди від 28.11.2014 недійсними.

Судом не застосовано Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та не застосована практика Європейського суду з прав людини як джерело права.

На замовлення ОСОБА_1 було розроблено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка затверджена рішенням Нікольської районної ради № 7/24-394 від 14.11.2017 року, відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 685034,98 грн. За таких обставин договір оренди землі від 27.12.2012 року приведено у відповідність усіх вимог законодавства, тому підстав для визнання його недійсним також немає.

Відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в інтересах якого прокурор звернувся до суду з даним позовом, відповідача Нікольської районної державної адміністрації у Донецькій області, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, про що свідчать записи в книзі телефонограм апеляційного суду за № 2854, № 2855 (а.с. 191 - 196).

Від відповідача Нікольської районної державної адміністрації у Донецькій області надійшла заява про розгляд справи за відсутністю їх представника (а.с. 173).

В апеляційному суді відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу, пояснив, що прокурор звертаючись до суду з даним позовом не зазначив переконливих підстав для подання позову в інтересах замість відповідного суб'єкта повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та до звернення до суду попередньо не повідомив останнього щодо представництва його інтересів в суді. На момент вчинення правочину була визначена нормативно грошова оцінка земельної ділянки та відповідно встановлено розмір орендної плати, а тому немає підстав для визнання оскаржуваного правочину недійсним. Не замовлення проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є підставою для визнання договору оренди землі недійсним, крім того законом не визначено на кого покладається обов'язок її виготовлення. Прокурором не доведено порушення прав особи, в інтересах якої він звернувся до суду, або інтересів Держави. Крім того, на замовлення ОСОБА_1 було розроблено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до якої визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, розмір якої становить меншу суму, ніж та з якої відповідач сплачував орендну плату. Договір оренди землі від 27 грудня 2012 року приведено у відповідність усіх вимог законодавства, тому підстав для визнання його недійсним не мається.

Прокурор Русланова Г.М. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що спірний договір оренди землі укладено із недодержанням сторонами в момент вчинення правочину встановленого законом порядку, а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що є підставою для визнання його недійсним. Зазначені обставини були встановлені прокурором в ході вивчення стану законності рішень, прийнятих органами державної влади та місцевого самоврядування при розпорядженні землями сільськогосподарського призначення. Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, який є органом, уповноваженим у правовідносинах, що виникли, здійснювати захист порушених інтересів держави у разі їх порушення, жодних заходів із захисту порушених інтересів держави, щодо приведення спірного договору у відповідність до вимог чинного законодавства не вжито. За таких обставин наявні підстави для представництва прокурором інтересів останнього в суді, про що прокурором було повідомлено цю особу при зверненні до суду з позовом. Розроблення Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та затвердження Нікольською районною радою відбулося після ухвалення судом рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, заперечення прокурора Русланової Г.М., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст.215 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, 27 грудня 2012 року між Володарською районною державною адміністрацією Донецької області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, зареєстрований реєстраційною службою Володарського районного управління юстиції Донецької області 19 квітня 2013 року за № 1779869, а також 28 листопада 2014 року між тими ж сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди землі від 27 грудня 2012 року (а.с. 13 - 21, 24).

При укладенні договору оренди земельної ділянки між Володарською районною державною адміністрацією Донецької області та ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, фактично не проводилась, технічна документація не складалась та не затверджувалась, що підтверджується повідомленням Відділу у Нікольському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 24 травня 2017 року за № 10-5-0.30-105/107-17 та повідомленням Нікольської районної ради Донецької області від 23 травня 2017 року вх.. № 359/01-8 (а.с. 25, 26).

Задовольняючи позов про визнання недійсним договору оренди у зв'язку з недодержанням сторонами в момент вчинення цього правочину встановленого законодавством порядку, суд дійшов висновку, що спірний договір укладено з порушенням норм ст.13 Закону України «Про оцінку земель», ст.ст.15, 21 Закону України «Про оренду землі», а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Тобто, спірний договір не відповідає вимогам законодавства.

Але з таким висновком повністю не можна погодитися враховуючи наступне.

Передача в оренду земельних ділянок здійснюється за договором оренди.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною першою ст.13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України «Про оцінку земель»).

Отже, судом першої інстанції правильно було встановлено, що всупереч положенням ст.13 Закону України «Про оцінку земель» при укладенні договору оренди між Володарською (Нікольською) районною державною адміністрацією та ОСОБА_1, технічна документація із встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 20,2577 га, яку передано в оренду останньому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не розроблялась та рішення про її затвердження відповідною радою не приймалось.

Визнання угоди недійсною є одним зі способів захисту прав на землю, передбаченим ч.3 ст. 152 ЗК України.

Тобто, питання недійсності договору має розглядатись в контексті визначення, чи порушене право позивача, як ініціатора для скасування правочину, в чому полягає це порушення і які негативні наслідки наступили внаслідок цього порушення.

У даній справі прокурор оспорює дійсність договору оренди землі від 27 грудня 2012 року та договору про внесення змін до нього від 28 листопада 2014 року з підстави відсутності нормативної грошової оцінки землі на момент укладення цих угод, яка є предметом зазначеного договору оренди землі та додаткової угоди до нього, виходячи з того, що ця обставина є безумовною підставою для визнання вчинених правочинів недійсними, оскільки держава не отримала орендну плату в повному обсязі, чим порушені її економічні права.

Але з цим погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно доч.1 ст.15, ч.2 ст.18 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України (ч.2, ч.3, ч.4 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель»).

При цьому, законодавством не зазначено на кого саме покладено обов'язок замовлення такої технічної документації, а саме не встановлено обов'язку орендаря щодо замовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, розташованих за межами населених пунктів.

Як вбачається з матеріалів справи укладенню договору оренди землі передувало розробка та затвердження Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 25 грудня 2012 року за № 809 технічної документації землеустрою щодо поновлення договору оренди землі та поновлення договору оренди землі громадянину ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.22, 23).

З оглянутої апеляційним судом зазначеної технічної документації вбачається, що вона містить вихідну земельно-кадастрову інформацію, видану відділом Держкомземому у Володарському районі Донецької області за № 7242 від 29 листопада 2012 року, стосовно земельної ділянки, яка передавалась в оренду ОСОБА_1, грошова оцінка якої становила 505176,21 грн. (а.с.218).

Відповідно до витягу № 411 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, складеного 30 січня 2015 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки передана ОСОБА_1 в оренду становила 667 451,36 грн.

За змістом ст.93 ЗК України відповідач набуває право використовувати земельну ділянку та обов'язок сплачувати орендну плату не з моменту прийняття рішення компетентним органом про передачу цієї ділянки в оренду, а з моменту укладення договору оренди землі.

Таким чином, з початку 2013 року земельна ділянка площею 20,2577 га використовувалась ОСОБА_1 на підставі довідки щодо грошової оцінки землі, виданої держземагентством, тобто державним органом, була погоджена орендодавцем Володарською райдержадмністрацією в п. 5 договору оренди від 27 грудня 2012 року, розмір якої становив 505176,21 грн., а в січні 2015 року була визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, розмір якої становив 667 451,36 грн. (а.с.217).

Крім того, 28 листопада 2014 року між сторонами укладено Договір про внесення змін до договору оренди землі від 27 грудня 2012 року, яким приведено зміст основного договору у відповідність з вимогами чинного законодавства, та зазначено, що орендна плата сплачується орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі (п.1 Договору про внесення змін).

Як Договір про оренду землі від 27 грудня 2012 року, так і Договір про внесення змін до договору оренди землі, укладений 28 листопада 2014 року зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 215,216).

За змістом ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст.1 закону України «Про оцінку земель»).

Згідно з ч.5 ст.5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок крім іншого використовується для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно із інформацією щодо сплати ОСОБА_1 орендної плати за земельну ділянку площею 20,2577 кадастровий номер НОМЕР_1 згідно договору оренди землі зареєстрованого 03.04.2013 року № 716378 наданою Мангуською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління фіскальної служби у Донецькій області у листі від 07 грудня 2017 року № 3800/8/05-40-13, підставою для нарахування орендної плати за земельні ділянки є договір оренди земельної ділянки ( пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). Для визначення розміру податку орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (пункт 289.1 статті 289 Податкового кодексу України). Орендна плата сплачувалась своєчасно та в повному обсязі.

З розрахунку орендної плати, який є додатком до зазначеного листа вбачається, що для визначення розміру орендної плати використовувалася нормативно-грошова оцінка землі , розмір якої з 03.04.2013 року складав 505176,21 грн., з 01.01.2014 року - 505176,21 грн., з 01.01.2015 року - 630965,09 грн., з 01.01.2016 року - 757158,11 грн., з 01.01.2017 року - 757158,11 грн. (а.с.186, 187).

Більш того, на замовлення відповідача ОСОБА_1 було розроблено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель сільськогосподарського призначення на території Нікольської селищної ради за межами населених пунктів) Нікольського району Донецької області (кадастровий номер земельних ділянок НОМЕР_1) від 20 жовтня 2017 року, яка затверджена рішенням Нікольської районної ради № 7/24-394 від 14 листопада 2017 року (а.с.139 -147).

Як вбачається з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який складено 09 жовтня 2017 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 20,2577 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться у оренді громадянина ОСОБА_1 складає 685034,98 грн.

Тобто, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, визначена станом на 09 жовтня 2017 року та затверджена у відповідності із нормами Закону України «Про оцінку земель» становить менший розмір, аніж розмір, з якого відповідач ОСОБА_1 сплачував орендну плату протягом 2016 - 2017 років.

Отже, доводи прокурора щодо спричинення державі шкоди у вигляді недоотримання орендної плати ґрунтуються на припущеннях і не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді. Крім того, останнім не доведено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки при укладенні укладення спірного договору оренди землі становила більший розмір, ніж зазначено в п. 5 договору оренди землі.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними договору оренди землі від 27 грудня 2012 року та додаткової угоди від 28 листопада 2014 року, прокурор в заяві про уточнення позовних вимог (а.с.90,91) посилався на те, що вартість земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у відповідача ОСОБА_1 становить 885261,49 грн. (станом на 21.08.2017 року згідно експертної грошової оцінки).

Разом з тим, наданий до матеріалів справи лист Товарства з обмеженою відповідальністю «Проектно-експертна фірма «Землі Приазов'я» № 574 від 22 серпня 2017 року, відповідно до якого експертна грошова оцінка земельної ділянки площею 20,2577 га (кадастровий номер НОМЕР_1) станом на 21 серпня 2017 року складає 885261,49 грн. не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідно до положень ч.5 ст.5, ч.1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, а не експертна грошова оцінка, яка відповідно до ч.6, ч.7 ст.5, ч.2 ст.13 цього закону проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки та використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

А від так, в ході апеляційного перегляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав держави в особі Держгеокадастру, на захист прав якого прокурором ініційований даний позов, про визнання недійсним договору оренди землі та договору про внесення змін до нього, як укладених між орендодавцем - Володарською (Нікольською) районною державною адміністрацією і орендарем ОСОБА_1

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 25-5 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14 січня 2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) - відповідно до покладених на нього завдань вносить в установленому законом порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

Разом з тим, впродовж дії договору оренди землі, і зокрема з моменту початку дії Держгеокадастру з січня 2015 року, в інтересах якого звернувся прокурор, не вчинялись дії з реагування і спонукання сторін привести договір у відповідність до чинного законодавства щодо зведення нормативної грошової оцінки землі у відповідності із законом, а саме щодо розробки технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законам України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно частини 1 статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Сферою регулювання частини 1 статті 1 Першого протоколу Конвенції є захист права власності особи на належне їй майно, умови позбавлення цього права. Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що особа може бути позбавлена права власності, але у виняткових випадках та з дотриманням принципу пропорційності між суспільним та приватним інтересом.

Щодо суспільного інтересу Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання в право власності держави можливо коли воно переслідує легітимну мету суспільних інтересів; забезпечення балансу між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

В рішенні Європейського суду (Справа « Україна - Тюмень» проти України») від 22 листопада 2007 року зазначено, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Суд визначає, що держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес.

Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на «мирне володіння (його) майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи ті обставини, що при укладенні договору оренди землі була визначена грошова оцінка земельної ділянки, в подальшому була визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки яка передана в оренду та сплачувались орендна плата та податок з неї відповідно до вимог діючого законодавства у повному обсязі, а також те, що відповідачі оспорюваних договорів вчинили дії, спрямовані на приведення зазначених договорів у відповідність до вимог закону, а саме розробили та затвердили технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок переданих в оренду, колегія суддів дійшла висновку, що допущене порушення при укладенні договору оренди землі в 2012 році в даному випадку не зумовлює відповідно до ст. 16 ЦК України застосування такого способу захисту, як визнання правочинів недійсними.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено на неповно з'ясованих обставинах справи, що мають значення для справи, у порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, судове рішення відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Володарського районного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року скасувати повністю.

У задоволенні позову заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, до Нікольської районної державної адміністрації Донецької області, ОСОБА_1 про

визнання недійсними договору оренди землі від 27 грудня 2012 року та додаткової угоди від 28 листопада 2014 року відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 25 грудня 2017 року.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді Л.М.Кочегарова

С.А.Попова