Рішення № 71233085, 22.12.2017, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа 237/5174/17

Номер провадження 2-а/237/180/17

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.17 року м. Курахове

Мар'їнського району Донецької області

Суддя Мар’їнського районного суду Донецької області Сметаняк О.Я, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

-визнати протиправною ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі щодо невиплати пенсії з лютого 2017 року ( без зазначення дії або бездіяльності).

-зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії та виплати заборгованість за період, починаючи з лютого 2017 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що здобув право на отримання пенсії, що підтверджується пенсійним посвідченням за № 26596, з вересня 2015 року позивач отримував пенсію, проте з лютого 2017 року відповідачем було припинено виплату пенсії без інформування про це відповідача (а.с. 1-4).

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області в письмових запереченнях на позов відповідач посилався на положення Постанови КМУ № 365 від 08.06.2016 року, зазначивши що органами соціального захисту населення дію довідки тимчасово переміщеної особи позивача 17.02.2017 року було скасовано, про що було внесено відомості до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб, зазначені обставини слугували підставою для призупинення пенсії.

Відповідач до суду письмових рішень із посиланням на відповідні нормативні акти, що регулюють саме призупинення пенсії не надав (а.с. 19-22).

Ухвалою суду від 30.11.2017 року, відповідно до ст. 183-2 КАС України, відкрито скорочене провадження по справі.

У відповідності до п. 10 Перехідних Положень КАС України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, які набули чинності 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, тому суд розглядає справу на підставі положень ст. 261, п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України у письмовому провадженні.

Суддя, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини в межах предмету доказування зазначає наступне.

Як вбачається з паспорту громадянина України серії ВВ № 238762, пенсійного посвідчення за № 26596 позивач є особою пенсійного віку отримує пенсію за віком, адреса місця перебування: село Дачне, вул. Южна, б. 26, Мар’їнського району Донецької області (а.с. 11).

З довідки за № 9286/03 від 19.12.2017 року вбачається, що позивачу пенсійні виплати востаннє проводились за січень 2017 року в розмірі 2391,99 грн. (а.с. 24).

Судом застосовується законодавство на час виникнення правовідносин.

Суд зазначає, наступне, так в своєму позові позивач зазначає, що про припинення виплати пенсії йому стало відомо з лютого 2017 року, тобто з моменту неотримання пенсії за лютий місяць (а.с. 1).

Ухвалою суду від 01.12.2017 року позивачу було поновлено строк звернення до суду.

Так, положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки позивачу було в останнє виплачено пенсію у січні 2017 року, тобто відлік порушеного права обчислюється з лютого 2017 року, шестимісячний строк звернення до суду сплинув у серпні 2016 року, з позовом до суду позивач звернувся 29.11.2017 року (а.с. 1).

З урахуванням того, що позивач є особою похилого віку, є юридично необізнаною особою, пенсія є єдиним джерелом доходу позивача, та з врахуванням проведення АТО на території Донецької області, суд вважає, що пропущений строк звернення до суду підлягає поновленню.

Положеннями ст. 46 ОСОБА_3 України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Преамбулою та положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за № 1058-IV передбачено, що призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, регулюються зазначеним Законом. За рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно із ч. 1 ст. 47 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У ст. 49 цього Закону зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 49 цього Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених Законом № 1058.

З огляду на наведене, суд вказує на те, що відповідачем рішення про припинення виплати пенсії позивачу з березня 2017 року не приймалось. За таких обставин у позивача відсутні підстави звертатися до управління з заявою про поновлення виплати пенсії.

Суд вважає за необхідне відмітити, що припинення виплати пенсії на підставі положень постанов Кабінету Міністрів України без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення не входить до вказаного вище переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, у тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину ОСОБА_3 України.

Аналізуючи фактичні обставини справи суд зазначає, що комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат вирішено соціальні виплати ОСОБА_1 в тому числі пенсії, припинити у зв’язку з тим, що за зазначеною у довідці внутрішньо переміщеної особи адресою позивач не проживає (а.с. 19-22).

Суд вважає, що рішення комісії носить роз’яснювальний характер та не є нормативно - правовим актом вищої юридичної сили, яким встановлено обов'язок органів Пенсійного фонду України припинити виплату пенсій через скасування довідки, виданої згідно з Порядком № 509, а отже не є і належною підставою для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.

Висновки суду першої інстанції узгоджуються із рішеннями ЄСПЛ, так, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Аналізуючи докази у їх сукупності, суд вважає, що предметом оскарження є саме дії відповідача. Так, позивач в позовній заяві просив встановити протиправність з лютого 2017 року, зобов’язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії, виплатити заборгованість за період починаючи з лютого 2017 року, проте не вказав з якої дати необхідно поновити порушене право, і ці обставини встановлені судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З врахуванням суд визнає дії позивача протиправними з 01 лютого 2017 року та зобов’язує відповідача поновити виплату пенсії за віком з 01.02.2017 року.

Щодо розподілу судових виплат, суд зазначає наступне у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачу було відстрочено сплату судового збору, відтак судові витрати в розмірі 640 гривень по справі підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Мар’їнському районі Донецької області (85600, місто Мар’їнка, вул. Заводська, 24, ЄДРПОУ 22014014) в розмірі 640 гривень на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 46 ОСОБА_3 України, ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ст. ст. 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за № 1058-IV, ст. ст. 2, 6-9, 121-123, 139, 242-246, 255, 262-263, КАС України, суддя, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі щодо невиплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 лютого 2017 року;

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період, починаючи з 01 лютого 2017 року.

Стягнути на користь держави судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Мар’їнському районі Донецької області (85600, місто Мар’їнка, вул. Заводська, 24, ЄДРПОУ 22014014) в розмірі 640 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення КАС України» до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повне рішення суду складено 22.12.2017 року.

Суддя О.Я. Сметаняк

Дата документу 22.12.2017