Постанова № 71232738, 21.11.2017, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/14931/17

Провадження № 2-а/234/501/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі судді Пікалової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко К.П.,

представник відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Краматорську про визнання бездіяльність неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Краматорську про визнання бездіяльність неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії.

Згідно позову, ОСОБА_4 перебуває на пенсії, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, яке видане Пенсійним фондом України. Вона є тимчасово переміщеною особою, що підтверджується копією довідки ТПО і знаходиться на обліку у відповідача з грудня 2014 року. Відповідач безпідставно припинив виплату пенсії з березня 2016 року. Вважає дії відповідача протиправними та дискримінаційними. Також звертає увагу суду, шо інформація, яка надійшла від Держприкордонслужби у зв’язку з відсутністю за місцем проживання / перебування як внутрішньої переміщеної особи, або «рішення засідання комісії при виконавчому комітеті» не можуть бути підставами для припинення пенсії особі, в тому числі й з тих причин, що ці рішення про припинення винесені не територіальним органом ПФУ або судом. Просить суд поновити строк звернення до суду з позовом; визнати неправомірними дії ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області щодо припинення виплати пенсії з березня 2016 року та зобов’язати відповідача сплатити невиплачену пенсію і відновити виплату; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення пенсії за один місяць; винести окрему ухвалу з приводу звернення уваги Пенсійного фонду України на вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону посадовими особами ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області та недопущення подібних порушень у майбутньому.

Позивач в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву, в якій зазначила, що просить суд провести слухання справи у її відсутність, заявлені вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення вимог посилаючись на те, що ОСОБА_3 вважає позов ОСОБА_2 не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 99 КАС України передбачено шестимісячний строк звернення до суду. Позивач вважає, що її право було порушено з 01 березня 2016 року, але з позовом до суду звертається з пропуском строку звернення. Жодного доказу щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не надає. Така ж правова позиція викладена в постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі № 415/3374/16-а, де зазначено, що порушене право позивача підлягає захисту лише в межах шестимісячного строку, що передувало строку звернення до суду. В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 13.06.2012 №1483/12/13/12 зазначено, що вимоги про нарахування та проведення органами Пенсійного фонду України пенсійних виплат є публічно-правовими, а не цивільно-правовими. У зв’язку з цим, строки позовної давності, встановлені главою 19 Цивільного кодексу У країни, строки, визначені частиною другою статті 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, частиною другою статті 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, до цих відносин не застосовуються. 30.12.2014 ОСОБА_2 звернулась до управлінні ПФУ у м. Краматорську Донецької області із заявою про запит пенсійної справи з УПФУ в м. Антрацит Луганської області та з 01.08.2014 прийнята на облік як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України по матеріалам електронної пенсійної справи. З 01.03.2016 виплату пенсії заявниці було призупинено, оскільки Пенсійний фонд України розпочав перевірку бази отримувачів пенсій переселенців на її відповідність вимогам діючого законодавства. Перевірка проводиться за дорученням Міністерства соціальної політики України щодо підтвердження факту проживання внутрішньо переміщених осіб на підконтрольній Україні території. Під час перевірки виплата пенсій внутрішньо переміщеним особам-пенсіонерам тимчасово призупиняється. 22.06.2016 ОСОБА_2 звернулась за поновленням виплати пенсії до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області. З 14.06.2016 (дата набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365) рішення щодо призначення (відновлення) пенсій органами Пенсійного фонду України можуть прийматись на підставі копії рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених виконавчими органами міських рад (далі - Комісія). На підставі отриманого витягу з протоколу Комісії від 26.08.2016 № 14 було прийняте рішення про відмову в призначенні (відновленні) виплати пенсії ОСОБА_2 на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 09.08.2016 №01-19/1204,5035. Рішення Комісії про відмову в призначенні (відновленні) виплати пенсії ОСОБА_2 не оскаржувалось. Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 повинна звернутись особисто в органи Пенсійного фонду України за місцем реєстрації в якості переселенця та надати оригінали документів, що підтверджують її особистість, підтвердити своє проживання на підконтрольній Україні території (для громадян зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи в органах державної влади тощо). Після надання заяви на поновлення витати пенсії дані будуть повторно направлені на Комісію для перевірки фактичного місця проживання. На підставі отриманого рішення Комісії буде прийняте рішення щодо призначення (відновлення) виплати пенсії. Станом на 19.10.2017 ОСОБА_2 за поновленням виплати пенсії не зверталась. З урахуванням викладеного, управління вважає, що оскільки управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

Суд, вислухавши представника відповідача ОСОБА_3 Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, повно та всебічно дослідивши доводи позову та заперечення відповідача, надані сторонами докази, вважає, позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (згідно копії паспорта а.с. 3-4), перемістилася з тимчасово окупованої території до АДРЕСА_1, дані обставини підтверджуються довідкою від 20.12.2014 за № 1426/24652 по взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (а.с. 2).

Згідно копії пенсійного посвідчення №1895907901, ОСОБА_4 отримує пенсію (а.с. 5).

Станом на теперішній час виплата пенсії ОСОБА_4 припинено з березня 2016 року, та не поновлювалася.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення права і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частиною 1 ст. 4 зазначеного Закону визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення права і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи ) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб’єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення ( перерахунку ) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Закону України статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно ст. 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

З огляду на положення ч. 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

До того ж, відповідно до статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення: створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 49 Конституції України).

Крім того, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009, щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.03.2003, виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Стосовно прохання позивача винести окрему ухвалу з приводу звернення уваги Пенсійного фонду України на вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону посадовими особами ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області та недопущення подібних порушень у майбутньому, суд зазначає, що підстав для винесення окремої ухвали немає. Із змісту ст. 166 КАС України вбачається, що, по-перше, винесення окремої ухвали є правом, а не обов’язком суду, а по-друге, окрема ухвала виноситься тоді, коли суд під час розгляду справи виявив такі порушення закону, які не можуть бути усунуті ухваленим судовим рішенням.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які , якщо не встановлено інше, обчислюються з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів, не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про, що постановляє ухвалу.

Враховуючи положення ст. 100, ч. 2 ст. 99 КАС України, а також те, що позивач, звернувшись до суду з позовом 04.10.2017 року за захистом своїх прав, свобод та інтересів, суд прийшов до висновку, поновити строк звернення до суду з позовом.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: поновленню виплати пенсії з 01.03.2016 року. В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Краматорську про визнання бездіяльність неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, слід задовольнити частково, а саме зобов’язати ОСОБА_3 Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсію, починаючи з 01.03.2016 року.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України.

ОСОБА_5 України «Про судовий збір», а ні КАС України не передбачено звільнення органів Пенсійного фонду України від відшкодування судових витрат, понесених стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо судове рішення ухвалене на її користь, а отже, враховуючи, що суд дійшов висновку що дії відповідача у відмові у проведенні перерахунку позивачу пенсії є протиправними, то на користь держави, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає стягненню судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 256 КАС України суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання постанови суду в межах присудження суми пенсії за один місяць.

Керуючись ст.ст. 4-15,159-163,183-2, 185-186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити строк звернення до суду з позовом.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Краматорську про визнання бездіяльність неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, -задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2.

Зобов’язати ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсію, починаючи з 01.03.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області на користь держави в особі Державної судової адміністрації України ( 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5), отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Постанова підлягає негайному виконанню в межах суми пенсії за один місяць.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

На постанову суду може бути подана апеляція до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.М. Пікалова