Постанова № 71232462, 19.12.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/7414/17

Провадження № 2-а/263/534/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Шевченко О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради (далі - УСЗН Центрального району ММР) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

На обґрунтування вимог ОСОБА_2 посилається на те, що вимушена була покинути своє місце проживання, а саме м. Донецьк. ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м. Донецьк вона народила дитину, хлопчика - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини Серія НОМЕР_3 від 23.10.2012 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку. У період з ІНФОРМАЦІЯ_2 року по 01.11.2014 рік вона отримувала допомогу по народженню дитини, в управлінні праці та соціального захисту населення Калінінської районної ради м. Донецька. Однак, у зв'язку із проведенням бойових дій та антитерористичною операцією виплати при народженні дитини з 01.11.2014 року їй було призупинено. У листопаді 2014 року вона виїхала з м. Донецька до м. Артемівськ Донецької області, де і стала на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.11.2014 року №1419006526. У грудні 2014 року вона звернулась до управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області із заявою про поновлення мені виплат допомоги при народженні дитини. 25.12.2014 року управлінням праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області було зроблено запит до управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної ради м. Донецька про витребування особової справи. Однак, допомогу при народженні дитини управлінням праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області виплачено так і не було. У зв'язку із чим 25.04.2016 року, через брак коштів та через сімейні обставини, вона була змушена переїхати до м. Маріуполя Донецької області, де також стала на облік як внутрішньо переміщена особа, де і проживаю на даний час, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10.05.2016 року № 1411035412. В травні 2016 року вона звернулась до управління соціального захисту населення Центрального району м. Маріуполя за поновленням виплати їй державної допомоги при народженні дитини, однак їй було надано протокол №999 від 15.06.2016 року, яким було відмовлено у поновленні виплат допомоги при народженні дитини з такої причини: «Виплата допомоги при народженні дитини поновлюється у разі коли особа звернулась протягом дванадцяти місяців після припинення виплати». З такою відмовою управління соціального захисту населення Центрального району м. Маріуполя Донецької області вона не погодилась, у зв'язку із чим в березні 2017 року письмово звернулась із заявою до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації. Листом Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 09.03.2017 року № П-0177-15/06-1.8 меті також було повідомлено, що вона не має права на державну допомогу при народженні дитини, так як на час звернення моїй дитині виповнилось більше ніж три роки. Вважає відмову у призначенні допомоги при народженні дитини неправомірною та такою, що порушує не тільки її права та інтереси, а й її дитини.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Наполягала на задоволенні позову.

Представник УСЗН Центрального району ММР - Кривцун М.В., у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Зазначивши, що проти задоволення позову заперечує, у зв'язку з пропуском позивачкою строку для надання заяви про поновлення виплат державної допомоги при народженні дитини без поважних причин.

Судом встановлено, що відповідно до довідки від 27.11.2014р. за № 1419006526 ОСОБА_2 перебуває на обліку осіб, які є особами, переміщеними з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та була переміщена до м. Артемівськ.

Відповідно до довідки від 10.05.2016р. за № 1411035412 ОСОБА_2 перебуває на обліку осіб, які є особами, переміщеними з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та була переміщена до м. Маріуполь.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ОСОБА_2 народила дитину, хлопчика - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини Серія НОМЕР_3 від 23.10.2012 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку.

Відповідно до протоколу №999 від 15.06.2016 року УСЗН Жовтневого району ММР було відмовлено в призначенні допомоги, з таких причин: Згідно Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001 року та листа Мінсоцполітики №682/5/75-16 від 18.04.2016 року «Виплата допомоги при народженні дитини поновлюється, у разі коли особи звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати».

23.02.2017 року ОСОБА_2 письмово звернулась із заявою до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації.

Листом Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 09.03.2017 року № П-0177-15/06-1.8 ОСОБА_2 було повідомлено, що вона не має права на державну допомогу при народженні дитини, так як на час звернення моїй дитині виповнилось більше ніж три роки.

Згідно пп.3 п.13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми допомога при народженні дитини, яка народилася після 8 квітня 2011 р., надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами. Так як ОСОБА_3 є моєю другою дитиною, допомоги при народженні дитини мені повинна була призначатись у сумі, кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму і здійснюватись одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, а решта суми допомоги - протягом 48 місяців рівними частинами.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Стаття 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» зазначає, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Пункт 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року (далі - Порядок), містить більш вичерпний перелік підстав припинення виплати допомоги при народженні дитини.

Згідно до абз. 33 п. 13 Порядку виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною, звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

Крім того, слід зазначити, що абз. 1 п. 55 розділу "Виплата державної допомоги сім'ям з дітьми" Порядку передбачає, що допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий час з моменту призначення, але не більш як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням, крім випадків, визначених у абзаці десятому пункту 35 цього Порядку.

Абзацом 2 вказаного пункту передбачено, що призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень.

Також, згідно п.8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ , здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей , затв. ПКМУ № 595 від 07.11.2014р. ( з наступними змінами) , особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів ( установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» рішення, дії чи бездіяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.7 ст.7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі викладеного та керуючись ст.19, 22, 55 Конституції України, ст.2, 6, 17, 18, 19, 71, 94, 104, 105 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 2, 4, 12, 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 року "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 08.06.2016 року №365, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою КМУ від 07.12.2001 року № 1751, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати відмову Управління соціального захисту населення Центрального району м. Маріуполя Донецької області у відновленні поновлення виплати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, допомоги при народженні дитини - протиправною.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Центрального району м. Маріуполя Донецької області поновити виплати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, допомоги при народженні дитини з моменту припинення виплат такої допомоги.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.А.Шевченко