Рішення № 71232460, 19.12.2017, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 229/4569/17

Номер провадження 2/229/1923/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Петрова Є.В.

при секретарі Білик О.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади м. Дружківки в особі Дружківської міської ради Донецької області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкоємцем на час відкриття спдщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 27 листопада 2017 року звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою про встановлення факту постійного проживання, в якій з метою оформлення спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_2, просив встановити факт свого постійного проживання зі спадкодавцем за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Поштова, буд.54.

В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначав, що він є рідним сином ОСОБА_2, яка померла 24 вересня 2016 року у віці 79 років. Починаючи з січня 2011 року і по день смерті його матір постійно проживала разом з ним і його сім’єю, за адресою Донецька обл., м. Дружківка, вул. Поштова, буд.54 .

Після смерті матері залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: Донецька обл., м.Дружківка, вул.Стахановська, буд.17. За своє життя ОСОБА_2 склала заповіт від 13 серпня 2007 року, посвідчений нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області, ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №5682, та зареєстровано в Спадковому реєстрі за №43929375, відповідно до якого, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала йому - ОСОБА_1.

Спадщину належним чином не оформив, оскільки вважав себе, спадкоємцем який приняв спадщину, тому як постійно проживав з рідною матір'ю на час її смерті.

В листопаді 2017 року позивач звернувся із заявою до приватного нотаріуса Дружківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину після померлої матері. Натомість нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва, через те, що він не був зареєстрований за однією адресою з померлою на день її смерті.

Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи їх повідомлено належним чином – судовою повісткою. Надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, у відповідності до положень цивільно-процесуального кодексу України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, принципом верховенства права приходить до наступного.

Судом встановлено, що 24 вересня 2016 року померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-НО №957804 від 26 вересня 2016 року, актовий запис № 802, що зроблено Дружківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області /а.с. 12/.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить будинок з відповідними надвірними будівлями, розташований за адресою Донецька обл., м.Дружківка, вул. Стахановська, буд. 17. Зазначений будинок належав померлій ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16 липня 2007 року, зареєстровано в реєстрі за №1-1319, та витягом про реєстрацію права власностіна нерухоме майно від 01.08.2008 року, реєстраційний номер 19570514 /а.с. 10,11/.

Судом також встановлено, що за час свого життя ОСОБА_2 склала заповіт від 13 серпня 2007 року, посвідчений нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 5682, номер у Спадковому реєстрі 42929375, за яким вона все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала ОСОБА_1 (а.с. 8,9).

17 листопада 2017 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Дружківського міського нотаріального округу ГТУ юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2. Проте, постановою нотаріуса від 17.11.2017 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері позивачу було відмовлено, оскільки ним було пропущено встановлений законом 6-ти місячний термін для прийняття спадщини і на момент смерті матері не був зареєстрований із нею за однією адресою /а.с. 13/.

Встановлено, що , ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідним сином померлої ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії ІІ-Ка №229149 від 10 липня 1968 року, актовий запис про народження №38, зроблений Павловською сільрадою Карасуського району Кустанайської області /а.с. 16/

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, ОСОБА_1 з 01.01.2011 року постійно проживав разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: Донецька обл., м.Дружківка, вул. Поштова, буд. 54, що підтверджується актом про фактичне проживання від 14.11.2017 року, складеним Головою територіального комітету мікрорайону №16 «Яковлівка 2» м. Дружківки Донецької області, в якому зазначено, що померла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з січня 2011 року по 24.09.2016 року проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 15/.

В судовому засіданні ОСОБА_4, був допитаний в якості свідка та повідомив суду, що його бабуся ОСОБА_2, є матірю його батька ОСОБА_1, була зареєстрована та проживала в належному їй будинку №17 по вул.Стахановська м.Дружківка, але через похилий вік та стан здоров’я їй було важко самостійно себе обіходити та побутові умови в її будинку були незадовільні, тому в січні місяці 2011 року, його батько ОСОБА_5 забрав її до cвоєї сім’ї і вони жили разом, вели спільно господарство до моменту її смерті.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2009 року «Про судову практику у справах про спадкування»,якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач проживав з померлою ОСОБА_2 на день її смерті. Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього кодексу він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному проваджені.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до конвенції Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом встановлено, що померла ОСОБА_2 за час свого життя за своїм заповітом від 13 серпня 2007 року заповідала все своє майно своєму синові, позивачу по справі ОСОБА_1, який не відмовлявся від спадщини та проживав разом із нею на час її смерті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про визнання за ним права власності на будинок із надвірними будівлями, розташований за адресою: Донецька обл., м.Дружківка, вул. Стахановська, буд.17, в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері ОСОБА_2 і належав їй на праві приватної власності, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10-13,76-80, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади м. Дружківки в особі Дружківської міської ради Донецької області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкоємцем на час відкриття спдщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкрдавцем ОСОБА_2 однією сім'єю на час відкриття спадщини, а саме з 01 січня 2011 року по день смерті спадкодавця, по 24 вересня 2016 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла 24.09.2016 року, на житловий будинок з відповідними частинами надвірних будівель, який розташований в м.Дружківка Донецької області по вул. Стахановська, буд.17.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом тридяти днів після проголошення рішення.

В разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. В. Петров