Рішення № 71232048, 20.12.2017, Вугледарський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер: 223/383/17

Провадження номер: 2/223/217/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 р. м. Вугледар

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Дочинця С.І., при секретарі Лифенко Н.Г., розглянувши в приміщенні Вугледарського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 79079,87 гривень.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання кредитних послуг, у зв’язку чим з між сторонами було укладено договір без номеру від 03.11.2009 року, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач порушив умови договору і станом на 23.05.2017 року має перед позивачем заборгованість в розмірі 79079,87 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь і яка складається з наступного: 7603,85 гривень заборгованість за кредитом, 64234,12 гривень заборгованість по відсотках за користування кредитом, 3000,00 гривень заборгованість за пенею та комісією, 500,00 гривень штраф (фіксована частина), 3741,90 гривень штраф (процентна складова).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в позовній заяві позивач не заперечував проти розгляду справи за відсутності його представника. Надали до суду письмові пояснення відповідно до яких зазначають, що відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг шляхом підписання відповідної анкети-заяви від 03.11.2009 року, тим самим приєдналась до запропонованих банком умов та тарифів. Про ознайомлення і надання згоди з Умовами і Правилами відповідачка засвідчив власноручним підписом на заяві. Під час укладання кредитного договору з відповідачем діяла процента ставка по кредиту в розмірі 3% на місяць або 36,0% на рік. Далі 01.01.2013 року процентна ставка була встановлена у розмірі 30,0% на рік, 01.09.2014 року збільшена процента ставка до 34,8% на рік та з 01.04.2015 року встановлена у розмірі 43,2%, що підтверджується наказами банку. Відповідно до Умов і Правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів, зокрема розміру процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку, а позичальник в свою чергу зобов’язаний отримати такі виписки і у разі незгоди зі змінами надати банку письмову заяву про розірвання договору і погасити заборгованість. Про підвищення відсоткової ставки відповідача було повідомлено шляхом направлення смс-повідомлень. Окрім того, зауважують, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитним договором, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнавав свої зобов’язання за договором. Щодо нарахування пені і штрафів на суму заборгованість незалежно від місця проживання відповідача зазначають, що оскільки договір був оформлений ще 03.11.2009 року, а остання звірка паспортних даних здійснювалась саме при укладенні договору, при подачі до суду позову у банка була відсутня достовірна інформація про адресу за якою на початку проведення антитерористичної операції проживав відповідач. Надали до суду пояснення щодо формул розрахунку заборгованостей та зазначили, що строк дії картки не припиняє строку дії договору, а тому позивач безпідставно зазначає, що строк дії договору закінчився до 01.03.2016 року. Більше того, зауважують, що строк дії договору автоматично лонгується, якщо жодна зі сторін не заявляє про його припинення.

Відповідач та його представник в судове засідання не з’явились, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача надав до суду письмову заяву, якою просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги не визнав посилаючись на раніше надані до суду письмові пояснення. Згідно письмових пояснень відповідач не заперечує проти того, що між ним та позивачем дійсно було укладено договір про надання банківських послуг, відповідно до якого він отримав кредит у розмірі 1000,00 гривень зі сплатою 36,0 % на рік на суму залишку заборгованості та зобов’язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Зазначає, що банком змінювався відсоток за користування кредитом, однак жодних повідомлень про зміни в процентній ставці відповідач не отримував, не був інформований належним чином про збільшення відсотків за договором, а тому підвищення процентної ставки за договором є незаконним. Зазначив, що строк дії договору, укладеного між сторонами, закінчився 01.03.2016 року в момент, коли закінчився строк дії картки виданої відповідачу, і з того часу відсоток за користування кредитом, мав нараховуватись не за умовами викладеними в договорі, тобто з розрахунку 36,0 % річних, а у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України. Окрім того, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу посилаючись на положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у зв’язку з тим, що мешкає у місті Вугледарі, яке належить до населених пунктів, де проводиться антитерористична операція.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду письмові пояснення позивача та заперечення відповідача, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 03 листопада 2009 року між сторонами був укладений договір споживчого кредитування згідно заяви позичальника від 03 листопада 2009 рокупро надання ОСОБА_1в ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного ліміту зі сплатою процентів за використання грошовими коштами в передбаченому тарифами банку розмірі.

У вказаній заяві відповідач зазначив про отримання бажаного кредитного ліміту у розмірі 1000,00 гривень. Своїм підписом на заяві підтвердив своє ознайомлення та згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку (а.с. 7).

Факт підписання заяви та отримання кредитної картки ОСОБА_1сторонами не оспорювались.

Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1отримав кредит в розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що також не оспорювалось сторонами (а.с. 7).

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пункт 1.1 Умов та правил надання банківських послуг визначає дійсні умови, на яких ПАТ КБ «ПриватБанк» надає клієнтам платіжні карти, а також інші банківські послуги, вказані в заяві та в пам’ятці клієнта. Належним чином заповнена заява підписується клієнтом та, таким чином, клієнт висловлює свою згоду, що заява разом з пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складають укладений договір про надання банківських послуг. Дані умови регулюють відносини між банком та клієнтом по відкриттю та обслуговуванню карткового рахунку клієнта,а також інших банківських послуг,вказаних у заяві.

За змістом пункту 2.1.1.2.1 Умов для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у заяві та в пам'ятці клієнта, підписанням якого клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти зазначена в заяві.

Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 даних Умов встановлено, що після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку. Клієнт надає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінювати (зменшувати або збільшувати) кредитний ліміт. Підписання договору є прямим та безумовним погодженням держателя платіжної картки відповідно прийняття любого розміру кредитного ліміту встановленого банком.

Відповідно до пункту 3.1.1. розділу ІІ Умов картка дійсна до останнього дня місяця указаного на ній, а згідно п. 2.1.1.2.12 – по закінченню строку дії відповідної карта пролонгується банком на навий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви держателя про закриття картрахунку (а.с. 9-14, 69-92).

Як встановлено в судовому засіданні у анкеті-заяві позичальника від 03 листопада 2009 року, а також в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 01.08.2011 рокуОСОБА_1своїм підписом засвідчив свою згоду з тим, що дана заява з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами складають між ним і банком Договір про надання банківських послуг; позичальник засвідчив своє ознайомлення з цими складовими договору, що йому надані в письмовому вигляді; проінформований про розміщення Умов і Правил надання банківських послуг на офіційному сайті КБ «Приватбанк» www.privatbank.ua; зобов'язував їх виконувати, регулярно ознайомлюючись із змінами на цьому сайті банку (а.с. 7, 68).

Таким чином, відповідач погодив всі запропоновані умови банку.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти вбачається, що за вказаним кредитним договором банком встановлювався кредитний ліміт в розмірі:

- 04.11.2009 року встановлено кредитний ліміт – 1000,00 грн.;

- 11.07.2010 року збільшено кредитний ліміт – 2000,00 грн.;

- 15.03.2013 року збільшено кредитний ліміт – 8000,00 грн. (а.с. 67).

На підтвердження наявності домовленості сторін щодо картки «Універсальна», встановлення кредитного ліміту, використання його позичальником, позивач надав до суду виписку з особового рахунку ОСОБА_1про рух коштів на рахунку №4149437400687032, з якого вбачається встановлення кредитного ліміту в сумі 1000,00 грн. з 04.11.2009 року, активне користування клієнтом кредитними коштами на картці з листопада 2009 року (зняття коштів в банкоматі, поповнення готівкою через відділення банку, оплата товарів, часткове і несистематичне погашення кредиту тощо). Останнє зняття коштів позичальником відбулось 19.06.2014 року, шляхом оплати за купівлю товарів на суму 26,11 грн., а останнє зарахування грошових коштів відбулось – 02.10.2014 року в сумі 400, 00 грн. (а.с. 92-95).

З особового рахунку ОСОБА_1та розрахунку банку вбачається, що позичальником щомісячно не вносилися грошові кошти в погашення кредиту та процентів. Останній платіж у погашення внесено 02.10.2014 року. У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за кредитним договором, відповідач має заборгованість перед позивачем, яка станом на 23.05.2017 року становить 79079 гривень 87 копійок та складається з наступного: 7603,85 гривень заборгованість за кредитом, 64234,12 гривень заборгованість по відсотках за користування кредитом, 3000,00 гривень заборгованість за пенею та комісією, штрафи – 4241,90 гривень (а.с. 4-6, 92-95).

Таким чином, судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за договором виконав, відкрив на ім’я відповідача банківський рахунок та надав картку, зарахувавши на картковий рахунок кредитні кошти. Відповідач отримала кредитні кошти на картковий рахунок та користувався ними, але свої зобов’язання за договором належним чином не виконував, у зв’язку з чим у нього перед банком утворилась заборгованість визначена розрахунком заборгованості.

Досліджені матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1свої зобов’язання за кредитним договором не виконав, що є підставою для стягнення з нього заборгованості по тілу кредиту за договором б/н від 03.11.2009 року відповідно до наданого банком розрахунку у розмірі 7603,85 грн. Окрім того, відповідач в свої письмових поясненнях не оспорює зазначену суму та не заперечує проти її стягнення.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Банку забороняється збільшувати розмір фіксованої процентної ставки за кредитним договором (або встановлений кредитним договором порядок сплати змінюваної процентної ставки) за відсутності згоди на це позичальника.

Згідно приписів п.28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012, № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному ч. 6 ст. 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить ст. 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Як вбачається з матеріалів справи під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 3,0% в місяць або 36,0% на рік. Далі відсоткова ставка була змінена, що підтверджується наказами дирекції банку: №СП-2012-6993080 від 26.10.2012 року про зміну тарифів банку, а саме - встановлення процентної щомісячної ставки – 2,5 % щомісячно (30 % річних) з 01.01.2013 року, №СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року про зміну тарифів банку, а саме - збільшення процентної щомісячної ставки до 2,9% щомісячно (34,8% річних) з 01.09.2014 року, та №СП-2015-6552838 від 18.02.2015 року про зміну тарифів банку, а саме - збільшення процентної щомісячної ставки до 3,6 % на щомісячно (43,2% річних) з 01.04.2015 року для клієнтів «ПриватБанку», про що повідомлено відповідача, з дотриманням вимог п. 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг, шляхом направлення SMS-повідомлень від 15.12.2013 року, 15.08.2014 року та 15.03.2015 року, відповідно, на номер останнього.

У відповідності до даних наказів банку з 01.01.2013 року відповідачу до сплати нараховувались проценти за користування кредитом, виходячи з нової процентної ставки 30% річних, з 01.09.2014 року відповідачу до сплати нараховувались проценти за користування кредитом, виходячи з нової процентної ставки 34,80% річних, а з 01.04.2015 року за ставкою 43,2% річних, що вбачається з розрахунку заборгованості, згідно якого розмір заборгованості по процентам за користування кредитом станом на 23.05.2017 року становить 64234,12 грн. (а.с. 4-6).

Відповідач в свою чергу на зазначені SMS-повідомлення протягом семи днів не відреагував, інформація про те, що він не погодився з діями банку щодо зміни процентної ставки, або оскаржував ці дії відсутня, продовжував користуватись кредитом та частково погашав заборгованість, а отже, відповідач не заперечував проти підвищення відсоткової ставки.

Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом змінювався банком з дотриманням вимог чинного законодавства та у відповідності до сталої позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17.

Окрім того, необґрунтованими також є посилання відповідача на те, що єдиним належним повідомленням про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом є лише направлення боржникові листа про зміну умов договору з врученням останньому під розписку, оскільки відповідно Умов і правил надання банківських послуг, з якими погодилась відповідачка, чітко передбачена можливість банку при підключенні клієнта до комплексу Mobile- bankinq направляти останньому виписки по картковому рахунку та інформацію про стан рахунку шляхом направлення SMS-повідомлень.

З огляду на наведене підстав вважати незаконним нарахування позивачем процентів за користування кредитом відповідачу за підвищеною ставкою не вбачається.

Суд вважає необхідним відзначити, що неможливо погодитись з наданим відповідачем до суду розрахунком заборгованості, оскільки його проведено з урахуванням сталої відсоткової ставки – 36,6 % річних на весь час прострочення, без врахування змін відсоткової ставки, здійснених у відповідності до наказів дирекції банку від 26.10.2012 року,18.08.2014 року та 18.02.2015 року. Більше того, посилання відповідача на те, що строк дії укладеного між сторонами кредитного договору закінчився ще 01.03.2016 року, а сам в момент, коли закінчився строк дії картки виданої ОСОБА_1при укладенні даного договору, і з того часу відсоток за користування кредитом, мав нараховуватись не з розрахунку 36,6 % річних, а на рівні облікової ставки Національного банку України, не відповідає положенням вищезазначеного п. 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг, оскільки по закінченню строку дії відповідної картки, вона пролонгується банком на навий строк, якщо не надійшло письмової заяви відповідача про закриття картрахунку.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 7603,85 грн. та процентами за користування кредитом у розмірі 64234,12 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з копії паспорту відповідача серії МЕ №633122 ОСОБА_1з 26.11.2004 року і по теперішній час мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» місто Вугледар Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерорестична операція.

Отже, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідач з 26.11.2004 року зареєстрований та постійно проживає у місті Вугледарі, віднесеному до населених пунктів на території яких проводиться антитерористична операція, з урахуванням приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд приходить до висновку, що до нарахування відповідачу не підлягали: заборгованість за пенею та комісією у розмірі 3000,00 гривень; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 гривень; штраф (процентна складова) у розмірі 3741,90 гривень.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1про стягнення заборгованості за договором кредиту слід задовольнити частково, а саме, суд вважає необхідним, стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість за кредитом у розмірі 7603,85 гривень та заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі 64234,12 гривень. У відповідності до вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р, оскільки відповідач з 26.11.2004 року постійно проживає у місті Вугледарі, суд вважає доцільним відмовити у задоволенні вимог позовної заяви, щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3000,00 гривень, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 гривень; штрафу (процентна складова) у розмірі 3741,90 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме, 1453 гривень 48 копійок (71837,97 грн.*1600 грн. / 79079,87 грн. = 1453,48 грн.).

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 526, 530, 536, 610, 612, 628, 629, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 12, 13, 76, 77, 133, 137, 141, 247, 258, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», заборгованість по кредитному договору № б/н від 03.11.2009 року, яка складається з:

- заборгованості за кредитом у розмірі 7603 (сім тисяч шістсот три) гривні 85 (вісімдесят п’ять) копійок;

- заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 64234 (шістдесят чотири тисячі двісті тридцять чотири) гривні 12 (дванадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», судовий збір в розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п’ятдесят три) гривні 48 (сорок вісім) копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Вугледарського

міського суду Донецької області ОСОБА_2