Рішення № 71231112, 24.11.2017, Святошинський районний суд міста Києва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16150/16-ц

пр. № 2/759/1626/17

24 листопада 2017 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді П'ятничук І.В.,

при секретарі Немировській А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Т.М.М.» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми «Т.М.М.» (далі-позивач) звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач є експлуатуючою організацією будинку АДРЕСА_1, та надає житлово-комунальні та інші послуги мешканцям даного будинку. Разом з тим, відповідач проживає в квартирі АДРЕСА_1, і відповідно користується всіма житлово-комунальними та іншими послугами, які надає позивач. Проте, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує за житлово-комунальні та інші послуги, у зв'язку з чим станом на 26.02.2014 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 4490 грн. 46 коп., яку відповідач добровільно не сплачує. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи, а також крім зазначених сум просив стягнути з відповідача на користь позивача 420 грн. витрат за публікацію оголошення в пресі про виклик відповідача в судове засідання.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ Фірма «Т.М.М.» відповідно до акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта буд.АДРЕСА_1 є експлуатаційною організацією будинку за адресою: АДРЕСА_1 та надає житлово-комунальні та інші послуги мешканцям значеного будинку.

01.01.2005 року між позивачем та відповідачем було підписано договір №107 ж/Ч-05 про надання послуг передбачених умовами вказаного договору та відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за послуги в розмірі, строки та на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 18.12.2004 р. є відповідач, який в квартирі зареєстрованим не значиться.

Позивачем надсилались відповідачу рахунки на оплату наданих послуг, серед яких: обслуговування системи відео спостереження, експлуатаційні послуги, послуга з обслуговування системи будинкового зв'язку (відеопристрій), гаряче та холодне водопостачання, однак відповідачем кошти в повному обсязі не сплачувались.

08.05.2014 року позивач звертався до відповідача із предсудовими вимогами про термінову оплату заборгованості.

Відповідно виписки по рахунку споживача заборгованість відповідача станом на 26.02.2014 року становить 4490 грн. 46 коп.

Так, положеннями ст. 151, 162 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Також, відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 р. № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Крім того, у відповідності до положень п. 5. ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Разом з тим, згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Згідно із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у справі 6-110цс12: з аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, підтверджується обов'язок відповідача сплачувати надані йому послуги обслуговуючою організацією (постачальником послуг).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач свої зобов'язання виконував належним чином, про що свідчать копії рахунків на оплату послуг наданих позивачем відповідачу. Однак, відповідач не сплачував за житлово-комунальні та інші послуги, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 4490 грн. 46 коп., що підтверджується випискою з рахунку споживача.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 4490 грн. 46 коп.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, крім того, доведено, що відповідач не виконує свої зобов'язання за договором про надання послуг, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 1399,00 грн. а також 420 грн. витрати на публікацію в пресі виклику відповідача в судове засідання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 11, 256, 257, 264, 525, 526 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 151, 162 Житлового кодексу Української РСР, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 74, 76, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Т.М.М.» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Т.М.М.» заборгованість в розмірі 4490 (чотири тисячі чотириста дев'яносто) грн. 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Т.М.М.» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн. та 420 грн. витрати на публікацію в пресі виклику відповідача в судове засідання, а всього 1798 (одну тисячу сімсот дев'яносто вісім) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва позивачем, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення..

Суддя І.В.П'ятничук