Рішення № 71230236, 21.12.2017, Оболонський районний суд міста Києва

21.12.2017 Справа № 756/15242/17

Справа пр. №2-а/756/433/17

ун. №756/15242/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Приходько І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до відповідача управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, безпосереднім учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому, відповідно до ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", має право на отримання статусу інваліда війни.

06 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про встановлення йому статусу інваліда війни та отримання відповідного посвідчення. Проте управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації відмовило у задоволенні заяви позивача.

ОСОБА_1 стверджував, що відмова відповідача не ґрунтується на законі, а тому просив суд визнати її протиправною та зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації встановити позивачеві статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги - задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив суд розглянути справу за відсутності його представника та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, позаяк позивачем не доведено, що він залучався до формувань Цивільної оборони.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, представник третьої особи подав до суду письмові пояснення, в яких просив розглянути справу за його відсутності. У своїх запереченнях представник третьої особи зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, а тому їх слід задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення. Проте листом від 06 листопада 2017 року за вих. №01-34/21414 відповідач відмовив позивачеві у задоволенні його, мотивуючи це тим, що він не надав документів, які б засвідчували залучення його до формувань Цивільної оборони.

Суд вважає відмову управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації у встановленні ОСОБА_1 статусу інваліда війни протиправною з огляду на такі обставини.

За приписами ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06 червня 1975 року №90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29 червня 1976 року №92 (Настанова по організації та веденню Цивільної оборони в районі (сільському) на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпорядження начальника ЦО СРСР від 26 квітня 1986 року, розпорядження начальника ЦО УРСР від 28 квітня 1986 року, розпоряджень начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29 квітня 1986 року №01, від 30 квітня 1986 року №02, від 19 травня 1986 року №52), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційний припис та жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

З аналізу наведених нормативно-правових актів убачається, що формування Цивільної оборони створювались з метою виконання робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійних лих.

Відтак, громадяни які виконували роботи з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

У 1986 році ОСОБА_1 працював старшим інженером в Печерському монтажному управлінні тресту "Південтеплоенергомонтаж", яке в подальшому було реорганізоване у Дочірнє підприємство "Печерське монтажне управління " ВАТ "Південтеплоенергомонтаж".

Згідно з виписками з наказів по Печерському монтажному управлінні тресту "Південтеплоенергомонтаж" від 30 квітня 1986 року №49/к, від 17 червня 1986 року №72/к, від 28 липня 1986 року №92/к, від 27 жовтня 1986 року №129, маршрутним листом від 25 грудня 2001 року №274-04, виданим Дочірнім підприємством "Печерське монтажне управління " ВАТ "Південтеплоенергомонтаж", ОСОБА_1 у травні, червні, липні та жовтні 1986 року був залучений до виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а. с. 15-16, 18). Виконуючі такі роботи позивач отримав радіаційне опромінення сумарною дозою 1,26 бер (а. с. 17).

Таким чином, суд вважає доведеним факт того, що у травні, червні, липні та жовтні 1986 року ОСОБА_1 виконував у складі формувань Цивільної оборони роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Нормою п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302 (із змінами і доповненнями), посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням, виданим 05 серпня 1997 року Київською міською державною адміністрацією та вкладенням до цього посвідчення (а. с. 10).

05 жовтня 2006 року позивачеві було встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що медико-соціальною експертною комісією складено довідку від 05 жовтня 2006 серії КИ-1 №013855 (а. с. 12).

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 був залучений до складу формувань Цивільної оборони, він став інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, він має право на встановлення йому статусу інваліда війни.

Ч. 1 ст. 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає в включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Усупереч наведеній нормі управлінням праці та соціального захисту населення Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації не доведено правомірність відмови ОСОБА_1 у встановленні йому статусу інваліда війни.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправною відмову відповідача у встановленні ОСОБА_1 статусу інваліда війни, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача встановити йому статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення, задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Питання, пов'язані з встановленням статусу учасника війни вирішуються відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року №458 "Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни" та відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Порядок діяльності комісій щодо встановлення статусу учасника війни регламентується Типовим положенням про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженим Наказом Міністерства соціального захисту населення України від 30 травня 1996 року №79.

Статус учасника війни особам, зазначеним у п. 1 Типового положення, встановлюється відповідними комісіями за місцем перебування громадянина на пенсійному обліку або за місцем роботи.

Таким чином, встановлення особі статусу інваліда війна є виключною компетенцією згаданих комісій.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд не вправі зобов'язувати управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації встановити позивачеві статус інваліда війна та видати відповідне посвідчення.

Водночас суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача переглянути рішення про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі йому посвідчення інваліда війни. Указаний спосіб судового захисту буде належним та достатнім для відновлення порушеного права.

З огляду на вищенаведене, відповідно до ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 4, 7, 18 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року №458 "Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни" та відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Типового положення про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого Наказом Міністерства соціального захисту населення України від 30 травня 1996 року №79, керуючись ст. ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни згідно з вимогами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення йому статусу інваліда війни і видачі посвідчення інваліда війни згідно з вимогами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 06 листопада 2017 року, за результатами розгляду якої ухвалити відповідне рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя Т.В. Андрейчук