Ухвала суду № 71230216, 14.11.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6020/13-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Писанець В.А.,

при секретарі - Лапцун В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» на постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 757/6020/13-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

КС «ЦФП» звернулося до суду зі скаргою на постанову державного виконавця ВДВС Новоайдарського РУЮ від 12.05.2016 про закінчення виконавчого провадження ВП № 46421009 з примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/6020/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» боргу в сумі 6744,59 грн. та судового збору в сумі 229,40 грн.

В обґрунтування скарги зазначено, що на виконанні у ВДВС Новоайдарського РУЮ перебуває виконавче провадження ВП № 46421009, у межах якого 12.05.2016 державним виконавцем Помазан М.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Заявник вказує, що така постанова державного виконавця підлягає скасуванню, оскільки з підстави з якої вона винесена виконавче провадження підлягає зупиненню, а не закінченню.

Окрім того, заявник зазначає, що оскаржувану постанову державного виконавця від 12.05.2016 ним було отримано лише 25.05.2016, а тому вважає, що строк на її оскарження встановлений ч. 1 ст. 385 ЦПК України ним не пропущений.

За приписами ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За правилами ч. 1 ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

На підтвердження своїх доводів щодо не пропущення строку звернення до суду із даною скаргою заявник надав достатньо доказів, а тому суд знаходить такі посилання обґрунтованими та вважає, що заявником не пропущено строк встановлений ч. 1 ст. 385 ЦПК України.

В судове засідання заявник та державний виконавець не з'явились, про розгляд скарги повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

На виконанні у ВДВС Новоайдарського РУЮ перебуває виконавче провадження ВП № 46421009 з примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/6020/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» боргу в сумі 6744,59 грн. та судового збору в сумі 229,40 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Новоайдарського РУЮ Помазан М.О. від 12.05.2016 закінчено вказане виконавче провадження ВП № 46421009, у зв'язку з тим, що згідно повідомлення відділу ДРАЦС від 18.03.2016 - виявлено актовий запис про смерть № 19 від 12.06.2015 відносно ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Як визначено у ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

При цьому за змістом п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

В ході судового розгляду встановлено, що виконавче провадження в межах якого винесено оскаржувану постанову відкрито за невиконання боржником ОСОБА_3 цивільно-правового зобов'язання за кредитним договором.

З урахуванням вищезазначених приписів закону суд приходить до висновку про те, що таке зобов'язання передбачає можливість правонаступництва, а тому в державного виконавця були відсутні правові підстави для застосування п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та закінчення виконавчого провадження, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» останній мав зупинити виконавче провадження з метою встановлення можливих правонаступників боржника.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» наголошується, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у своєму рішенні «Шмалько проти України» зазначав, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови державного виконавця ВДВС Новоайдарського РУЮ Помазан М.О. від 12.05.2016 про закінчення виконавчого провадження ВП № 46421009.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги заявника про зобов'язання ВДВС Новоайдарського РУЮ вчинити певні дії, оскільки не узгоджуються з предметом оскарження та є похідними діями за наслідком скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, а тому скарга КС «ЦФП» підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 384-389 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» на постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 757/6020/13-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» заборгованості - задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Помазан М.О. від 12.05.2016, якою було закінчено виконавче провадження ВП № 46421009 за виконавчим листом № 757/6020/13-ц, виданим Печерським районним судом м. Києва.

В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.А. Писанець