Рішення № 71228598, 22.12.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/7555/17

Провадження 2/712/1972/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ТОКОВОЇ С.Є.

при секретарі - ТИМОШЕНКО Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до ДП «Центр державного земельного кадастру» Черкаська регіональна філія, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на те, що наказом № 69 від 18 квітня 2005 року вона була прийнята до відповідача на посаду інженера-землевпорядника та у подальшому призначена на посаду бухгалтера 1 категорії. 28 квітня 2017 року її було звільнено із займаної посади бухгалтера 1 категорії на підставі наказу № 14-к за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України. При звільненні відповідач не розрахувався з нею, тому заборгованість складає 26 285,95 грн. Оскільки, відповідач не провів розрахунок в день звільнення, при неоспорюваності суми заборгованості, вона має право на стягнення середнього заробітку за час затримки такого розрахунку, тому звернулася з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги зменшила та просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23 578,64 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2017 року по справі було залучено в якості співвідповідача Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру».

Відповідачі до судового засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, день розгляду справи були повідомлені належним чином.

Зі згоди позивача, відповідно до ст. 284 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Відповідно до п.3 розділу Х11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-У111 «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, який вступив в дію 15.12.2017 року.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1, наказом № 69 від 18 квітня 2005 року була прийнята в ДП «Центр державного земельного кадастру» Черкаська регіональна філія на посаду інженера-землевпорядника та у подальшому призначена на посаду бухгалтера 1 категорії.

На підставі наказу № 14-к від 28 квітня 2017 року, позивач була звільнена із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Згідно з розрахунковим листом ДП «Центр державного земельного кадастру» Черкаська регіональна філія за квітень 2017 року, відповідач при звільненні не здійснив з позивачем розрахунок по заробітній платі в сумі 26 285,95 грн.

14 листопада 2017 року відповідачем було сплачено ОСОБА_1 нараховану заробітну плату у повному обсязі в розмірі 26 285,95 грн.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

За правилами ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч. 1ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Така правова позиція, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, викладена в постанові Верховного Суду України від 29.01.2014 р. у справі № 6-144цс1.

Розрахунок середнього заробітку за весь час затримки проводиться на підставі «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Для визначення середньоденного заробітку сумарний заробіток за два останніх місяці ділиться на кількість робочих днів за останні два місяці (лютий 2017 року - 20 днів, березень 2017 року - 22 дні).

Як вбачається із довідки про доходи, заробітна плата позивача у лютому 2017 року становила 3661,60 грн., а у березні 2017 року - 3728,80 грн.

Тому середньоденний заробіток позивача становив 175,96 грн. (3661,60 грн. + 3728,80 грн. : 42 = 175,96 грн.

З квітня 2017 року по листопад 2017 року кількість днів затримки становила 134 дні (розрахунок кількості робочих днів проведений на підставі листів Мінсоцполітики України 04.09.2013 року № 9884/0/14-13/13 від 09.09.2014 року № 10196/0/14-14/13).

Таким чином розмір середнього заробітку за затримку розрахунку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 23 578,64 грн. (134 дні х 175,96 грн. = 23 578,64 грн.)

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати в сумі 1600 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265, 267, 280, 284 ЦПК України, ст.ст. 116,117, 233, 235 КЗпП України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23 578,64 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір 1600 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може також бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( п.15 Розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України).

ГОЛОВУЮЧИЙ: