Рішення № 71227962, 26.12.2017, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шеремет А.М.

секретар судового засідання: Вихотень Я.В.

за участі: представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №2\559\416\2016 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Дубенського міськрайонного суду від 2 листопада 2017 року (головуючий суддя Ходак С.К.), що ухвалене о 14 год. 03 хв. 06 сек. у м. Дубно у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (повний текст складено 7 листопада 2017 року),

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі ПАТ „Приватбанк або банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №232425-СRED від 09.06.2008 року у розмірі 1 404, 92 доларів США, еквівалентом чого є 34 448, 67 гривень. Позов мотивовано тим, що відповідач як позичальник прострочив виконання кредитних зобов'язань, унаслідок чого утворилася спірна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 2 листопада 2017 року ПАТ "Приватбанк" відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивач покликався на його незаконність та необґрунтованість через неправильне застосування судом норм матеріального права і неповноту з'ясування обставин, що мають значення.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом положень ст.ст. 259, 261, 263, 264, 267 ЦК України щодо позовної давності, перебігу, зупинення та переривання її, а також поважність причин пропущення позовної давності.

При вирішенні спірних відносин суд не відобразив в оскаржуваному рішенні тієї обставини, що сторони погодили збільшення позовної давності та встановили її тривалістю у 5 років. Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 27.11.2009 року з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитом станом на 29 липня 2009 року в розмірі 761 доларів США. Рішення набрало законної сили 8 грудня 2009 року і тоді ж було видано виконавчий лист, який знаходився на виконанні по 23 лютого 2015 року. Судом хибно встановлено дату пред'явлення позову 19 лютого 2016 року замість належної 16 лютого 2016 року.

Вважає, що представник позивача вказував місцевому суду на ці обставини, посилався на відсутність спливу позовної давності, а тому наполягав на частковому стягненні заборгованості з урахуванням правової позиції Верховного Суду України у справі №6-1206цс15 щодо права кредитора на стягненні з боржника заборгованості за процентами і неустойкою в межах позовної давності перед зверненням з позовом до суду.

З цих підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності і обґрунтованості позову, однак встановивши факт пропуску трирічної позовної давності, не знайшов підстав для його задоволення і відмовив з огляду на сплив цього матеріально-правового строку при зверненні до суду.

Проте з такими висновками не можна погодитися.

Як правильно встановлено судом, 9 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (після зміни найменування ПАТ "Приватбанк") і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №232425-СRED. За його умовами банк надав, а позичальник прийняв 2 500 доларів кредиту, які зобовязався повернути кредитодавцю у термін до 5 червня 2009 року і сплатити проценти за користування кредитним коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с. 7-8, зв.)

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року позов банку про стягнення заборгованості за кредитним договором від 9 червня 2008 року №232425-СRED задоволено: стягнуто із ОСОБА_1 на користь позивача 761, 72 доларів США, з яких 68, 77 доларів США складає заборгованість за кредитом, 7, 34 долари США заборгованість за процентами, 31, 86 доларів США штраф (фіксована частина), 34, 76 доларів США штраф (процентна складова) (а.с. 4-4, зв.).

Дане рішення 8 грудня 2009 року набрало законної сили, а виконавчий лист №2-1283\09 про стягнення 19 695, 05 гривень (сума в національній валюті, що еквівалентна стягнутій сумі в доларах США) було пред'явлено до примусового виконання. Однак 18 квітня 2016 року головним державним виконавцем Дубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у відкритті виконавчого провадження відмовлено з огляду на пропуск стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ст.ст. 14, 223 ЦПК України (в редакції, що діяла на час вирішення спірних відносин) судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Після набрання рішення суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Між тим, 16 лютого 2016 року ПАТ "Приватбанк" знову звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором від 9 червня 2008 року №232425-СRED, визначивши розмір заборгованості у 2 090, 03 долари США, куди включено 538, 61 долар США заборгованості за кредитом, 1 551, 42 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом, 10, 20 доларів США штраф (фіксована частина), 66, 42 долари США штраф (процентна складова). Від цієї суми віднято 761, 72 долара США, які вже стягнуті попереднім рішенням суду, і остаточно отримано 1 404, 92 долари США, що за офіційним курсом Національного банку України на 24 січня 2016 року складало 34 448, 67 гривень (а.с.2-3). Оскільки договірні правовідносини між сторонами припинилися 5 червня 2009 року, тобто з кінцевої дати дії кредитного договору від 9 червня 2008 року №232425-СRED, тому посилання банку на нього як на правову підставу для стягнення заборгованості, яка вже була стягнута рішенням Дубенського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року, не ґрунтується на вимогах закону та обставинах справи. За таких обставин позов не може бути задоволений, однак не з мотивів спливу позовної давності як дійшов висновку про це місцевий суд, а за його необґрунтованістю.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних відносин уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Тому доводи особи, що подала апеляційну скаргу, на необхідність та вимушеність захисту її прав, порушуючи тим самим права ОСОБА_1, є неприйнятними для апеляційного суду.

Спонуканнями для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового про відмову в задоволенні позову ПАТ "Приватбанк" відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що мало наслідком неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі ст.ст. 1054, 526, 530 ЦК України, керуючись ст.ст. 374, 376, 382- 384, 390-391 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 2 листопада 2017 року скасувати.

Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня його прийняття і на нього може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Судді: