Постанова № 71225905, 21.12.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 736/318/17 Провадження № 22-ц/795/2307/2017 Головуючий у I інстанції - Чурупченко М. І. Доповідач - Губар В. С.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В

із секретарем судового засідання - Шапко В.М.

за участю: представника позивача ОСОБА_1. - ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Жуклянської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Корюківська районна державна нотаріальна контора Чернігівської області, про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2017 року березня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду позовом до Жуклянської сільської ради Корюківського району Чернігівської області та просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на житловий будинок з надвірними будівлями (сарай, погреб), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що в с. Жукля Корюківського району Чернігівської області, по АДРЕСА_1, проживав її батько, ОСОБА_4 та який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Як зазначає позивач, після смерті ОСОБА_4 на його майно, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями у АДРЕСА_1, відкрилась спадщина, а за життя ОСОБА_4 заповіту не склав, право власності на будинок за ним не зареєстроване.

ОСОБА_1 стверджує, що після смерті свого батька вона, як спадкоємець першої черги за законом, фактично прийняла спадщину вступивши у володіння та управління спадковим майном, доглядала за будинком, обробляла присадибну земельну ділянку. Вважає, що є власником спадкового майна як спадкоємець першої черги за законом, що підтверджується технічною документацією, свідоцтвом про смерть ОСОБА_4, свідоцтвом про її народження, довідками сільської ради. Вказує, що усно зверталася до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий житловий будинок з надвірними будівлями, проте нотаріус відмовив у видачі свідоцтва на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, з надвірними будівлями: сарай, погреб, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка не брала участі у справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, посилаючись що справа розглянута за позовом до неналежного відповідача та без належних доказів щодо прийняття позивачем спадщини в установленому порядку, чим були порушені її, ОСОБА_3, права на спадкове майно.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що позивач ОСОБА_1 у 2003 р. не приймала спадщину шляхом вступу у фактичне володіння спадковим майном, оскільки вона у спірному будинку не проживала, земельну ділянку не обробляла, жодних ремонтних робіт в будинку не здійснювала і за будинком не доглядала та постійно проживає у м. Чернігові.

Апелянт наголошує, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв її батько та син спадкодавця - ОСОБА_5, який проживав разом з ним до його смерті за адресою: АДРЕСА_1, та 21.11.2003 року був зареєстрований у спірному будинку. Наполягає, що після смерті ОСОБА_5 18 січня 2017 року, спадщину прийняла апелянт, ОСОБА_3, оскільки станом на час його смерті постійно з ним проживала.

Апелянт наголошує на тому, що позивач ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса лише після смерті її батька, ОСОБА_5 та в своїй позовній заяві визначила неналежного відповідача, приховавши наявність інших спадкоємців, а рішенням суду першої інстанції про визнання права власності на спадкове майно за позивачем ОСОБА_1 порушуються її, ОСОБА_3, права як спадкоємця.

Як вказує апелянт, оскільки вона не була залучена до участі у справі, була позбавлена можливості надати довідку Жуклянської сільської ради № 332 від 24.10.2017 року про те, що станом на час смерті ОСОБА_4 в спірному будинку не був зареєстрований, проте постійно проживав разом з спадкодавцем його син, ОСОБА_5, який фактично і прийняв спадщину. Також апелянт посилається на довідку № 331, якою підтверджується, що ОСОБА_5 з 21.11.2003 року по день смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований в спірному будинку як особа, яка там постійно проживає, а тому вважає, що саме він, ОСОБА_5, вступив у фактичне володіння спірним майном.

Апелянт ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1, представник Жуклянської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, Корюківської районної державної нотаріальної контори Чернігівської області в судове засідання не з'явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у справі документальними доказами, а тому апеляційний суд вважає за можливе слухати справу без участі нез»явившихся осіб за участю представника позивача ОСОБА_2, оскільки їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Перевіряючи аргументи скарги апеляційним судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 6).

Позивач ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_4, що підтверджується наявною в матеріалах справи на а.с. 5 копією свідоцтва про народження.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого у селі Жукля Корюківського району, Чернігівської області, по АДРЕСА_1.

Право власності ОСОБА_4 на спірний будинок у встановленому порядку на зареєстровано, що підтверджується довідкою бюро технічної інвентаризації від 29 березня 2017 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 84843997 від 12.04.2017 року (а.с. 40, 51).

Як встановлено апеляційним судом, за життя ОСОБА_4 заповіту не складав, із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 до нотаріальної контори ніхто не звертався та спадкова справа не заводилась, що документально підтверджується наявними у справі доказами.

На спростування зазначених обставин ОСОБА_1 доказів апеляційному суду не представлено.

Апеляційним судом встановлено, що довідкою Жуклянської сільської ради Корюківського району Чернігівської області від 16 травня 2017 року підтверджується, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_4, у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, був зареєстрований з 21.11.2003 року його син ОСОБА_5 та постійно проживав до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3. Разом з ним була зареєстрована та постійно проживала його донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також фактично проживали без реєстрації його дружина ОСОБА_7 та син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 і проживають на даний час (а.с. 84).

Зазначені обставини в апеляційному суді ніхто не спростовував і не заперечував.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що вона, як єдиний спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину після померлого ОСОБА_4, вступивши у володіння та управління спадковим майном, а саме вела господарство, обробляла земельну ділянку, здійснювала ремонт будинку та звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий житловий будинок з надвірними будівлями, проте нотаріус відмовив у видачі такого свідоцтва, у звязку з чим вона звернулась до суду.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого батька ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги за законом прийняла спадщину - житловий будинок з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1, оскільки після смерті батька вступила у володіння та управління спадковим майном.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.

У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Реалізацією права на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Жуклянської сільської ради Корюківського району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно після смерті ОСОБА_4 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Корюківська районна державна нотаріальна контора Чернігівської області.

Відтак, ОСОБА_3 не була стороною у справі, не залучалася до участі у справі в якості відповідача або третьої особи на стороні відповідача.

Згідно ст.. 525 ЦК УРСР (1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

У відповідності до приписів ст. 527 ЦК України (1963 року) спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Частиною 1 ст. 529 ЦК України (1963 року) визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга) (ст. 530 ЦК України (1963 року).

Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно з положеннями ст.549 ЦК України 1963 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

З наданих апелянтом ОСОБА_3 письмових доказів апеляційним судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_5, ОСОБА_9, що підтверджується копією свідоцтва про народження. Померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_1 є рідними братом та сестрою.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 140).

Отже, позивач ОСОБА_1 є рідною тіткою ОСОБА_3

Як встановлено апеляційним судом, в матеріалах справи наявні взаємовиключні довідки Жуклянської сільської ради Корюківського району Чернігівської області від 25 травня 2017 року (а.с. 88) та від 13 лютого 2017 року (а.с. 8).

З довідки від 13 лютого 2017 року вбачається, що ОСОБА_4 був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 з 24.03.1980 року до дня смерті-ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживав один, а інших зареєстрованих осіб за цією адресою не було.

Проте, згідно довідки Жуклянської сільської ради від 25 травня 2017 року на момент збудування будинку в 1964 році головою домогосподарства була ОСОБА_10 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4, з ІНФОРМАЦІЯ_4 по 02.01.1985 року головою домогосподарства була ОСОБА_11, з 02.01.1985 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_4, з ІНФОРМАЦІЯ_2 по ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_5

Відтак, апеляційний суд не може визнати достовірно доведеним і безсумнівним факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 саме позивачем ОСОБА_1

Окрім того, апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які документальні докази на підтвердження звернення позивачем ОСОБА_1 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та відсутня постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Також, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції досліджувалась та необгрунтовано не взята до уваги довідка Жуклянської сільської ради Корюківського району Чернігівської області від 16 травня 2017 року, з якої вбачається, що після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, був зареєстрований з 21.11.2003 року його син ОСОБА_5 та постійно проживав до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з ним була зареєстрована та постійно проживала його донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також фактично проживали без реєстрації його дружина ОСОБА_7 та син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 і проживають на даний час.

Також апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом про визнання права власності на спадкове нерухоме майно через 14 років після смерті ОСОБА_4 та лише після смерті ОСОБА_5 З позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 до суду не зверталась.

Зазначені обставини, які мають значення при вирішенні цієї справи, не були з»ясовані і не досліджувались судом першої інстанції, що призвело до помилкового вирішення справи.

Сукупність досліджених обставин справи та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що рішення суду першої інстанції, яким визнано право власності на спадкове нерухоме майно за ОСОБА_1, безпосередньо стосується законних прав та обов'язків ОСОБА_3, малолітнього ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які не були залучені до участі у справі та які проживали і продовжують проживати у спірному будинку як члени сім»ї померлого ОСОБА_5 та які входять до кола спадкоємців за правом представлення.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не з'ясував усіх обставин справи, не встановив кола спадкоємців після померлого ОСОБА_4, що призвело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Жуклянської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, яка не є належним відповідачем у цій справі.

Зважаючи, що апеляційний суд не має процесуальних повноважень щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем, або залучення до участі в справі іншої особи як співвідповідача, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2017 року - скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 258, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2017 року скасувати.

ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:Судді: