Рішення № 71224817, 18.12.2017, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/3086/17

Провадження №2/654/1234/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2017 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Сіянко В. М.,

секретаря Бакай В.В.,

за участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гола Пристань Херсонської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач 24 жовтня 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначаючи, що відповідач відповідно до укладеного договору б/н від 10.01.2011р. отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, встановлені договором терміни повернення наданого кредиту та терміни сплати відсотків за кредит відповідачем не дотримуються та станом на 31 серпня 2017 року має заборгованість в розмірі 17187,31грн., яка складається з: 716,92грн. - заборгованість за кредитом, 11775,76грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3400,00грн. - заборгованість з пені та комісії; 500,00грн. - штраф (фіксована частина), 794,63грн. - штраф (процентна складова).

Справу розглянуто згідно ч.3 ст.211 ЦПК України у відсутності представника позивача, який заявою просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, надав письмові заперечення, які зводяться до такого. В січні 2001 року дійсно отримав кредитну картку в ПАТ КБ «ПриватБанк», але в червні 2012 року вніс кошти на карту, погасивши заборгованість. Після цього карткою не користувався. Крім того позивач звернувся до суду з позовом поза межами строку позовної давності.

Дослідивши та оголосивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Під час судового розгляду встановлено, що 10 січня 2011 року ОСОБА_1 став клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк», ідентифікувавшись та ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої отримав кредитну картку (а.с. 4).

Відповідачу було оформлено кредитну картку «Універсальна», відповідно до тарифів якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом (а.с. 5).

За умовами та правилами надання банківських послуг клієнт дав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі: надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно п. 2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем відповідач порушив умови договору, внаслідок чого утворилась значна заборгованість.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи наданий позивачем розрахунок суми позову за кредитним договором сума основного боргу по кредиту станом на 31 серпня 2017 року складає 17187,31 грн., а саме:

716,92грн. - заборгованість за кредитом;

11775,76грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

3400,00грн. - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом;

500,00грн. - штраф (фіксована частина);

794,63грн. - штраф (процентна складова).

З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається і це встановлено судом, що ОСОБА_1 останній платіж за кредитним зобов'язанням здійснив 29.04.2014.

Цей факт встановлений судом і не спростований сторонами.

Однак із позовом про стягнення заборгованих сум позивач звернувся лише 24.10.2017 поза межами строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 та ч. 3 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність визначається у три роки та застосовується судом за заявою сторони у спорі, поданою до винесення судом рішення.

Відповідач в судовому засіданні заявив про застосування строків позовної давності.

За змістом ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, дата останнього здійсненого платежу відповідачем 29.04.2014, з позовом до суду Банк звернувся 24.10.2017, тобто з пропуском строку позовної давності щодо виконання основного зобов'язання.

Разом із тим, за змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 цього кодексу зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним зобов'язанням у визначеному договором розмірі повернуті не були, проценти за кредитом та пеня підлягають стягненню із відповідача у межах строку позовної давності.

Враховуючи зазначене суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково - в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті процентів за період з 23.10.2014 по 24.10.2017 і пені за період з 23.10.2016 (у межах строків позовної давності). При цьому розмір відсоткової ставки у період з 23.10.2014 по 31.03.2015 -32,40% річних; з 01.04.2015 по 24.10.2017 - 42 % річних.

Так, заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість складає 830,25 грн., пеня - 1100 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 1930,25 грн. (830,25+1100) і витрати, понесені банком зі сплати судового збору при подачі позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: 1930,25 грн. х 100 : 17187,31 грн. = 11,23%, у сумі 179,68грн.

Керуючись ст.ст. 526, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по кредитному договору б/н від 10 січня 2011 року станом на 31 серпня 2017 року в сумі 1930,25грн., а також суму судового збору в розмірі 179,68грн., а всього 2109,93грн. (дві тисячі сто дев'ять гривень 93 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено 27 грудня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. М. Сіянко