Постанова № 71224565, 19.12.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/3726/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Бурда Б. В.Номер провадження 22-ц/788/1915/17 Суддя-доповідач - Собина О. І. Категорія - 43

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 листопада 2017 року

у цивільній справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а :

18 липня 2017 року Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради звернувся до суду з позовом, який мотивував тим, що 13 жовтня 2015 року відповідач звернувся до Управління соціального захисту населення Сумської міської ради (реорганізовано в Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради) із заявою про призначення субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. В своїй заяві зазначив, що в його квартирі зареєстровано дві особи (відповідач та його дружина). Позивачем було зроблено відповідні запити для отримання відомостей про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні відповідача до житлово - комунальних організацій щодо забезпеченості ОСОБА_3 комунальними послугами та до Державної фіскальної служби щодо отриманих ним доходів. Зважаючи на відсутність від Департаменту інфраструктури міста інформації про склад зареєстрованих осіб у домоволодінні ОСОБА_3, позивачем було призначено субсидію ОСОБА_3 на підставі даних, зазначених у декларації, тобто з розрахунку двох осіб. Управлінням 08 грудня 2015 року було визначено право ОСОБА_3 на призначення субсидії на період з жовтня 2015 року по вересень 2016 року. В подальшому було з'ясовано, що у житловому приміщенні, вказаному в заяві, зареєстровано три особи. Тому, враховуючи відсутність правових підстав для отримання субсидії та подання ОСОБА_3 неправдивої інформації, сума виплачених грошових коштів у вигляді субсидії за період з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки в добровільному порядку це питання вирішити не вдалося. Просив стягнути з ОСОБА_3 на користь Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради кошти надміру виплаченої житлової субсидії у розмірі 5 998 грн. 39 коп.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради.

В апеляційній скарзі Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що право на призначення субсидії визначається виключно з розрахунку кількості зареєстрованих осіб у відповідному житловому приміщенні, а тому приховування відповідачем відомостей про ще одну зареєстровану особу у його квартирі вплинуло на встановлення права на субсидію, внаслідок чого була надміру перерахована сума субсидії.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника позивача, яка підтримала апеляційну скаргу, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06 жовтня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із заявою, в якій просив призначити субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово- комунальних послуг, до якої було додано декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням субсидії. В вказаній заяві зазначено, що в АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4

08 грудня 2015 року позивачем визнано право ОСОБА_3 на призначення субсидії з жовтня 2015 року по вересень 2016 року.

При перевірці обґрунтованості надання відповідачу житлової субсидії позивачем була отримана довідка про склад сім'ї та розміри платежів за житлово-комунальні послуги видана ТОВ «Міський єдиний інформаційно-розрахунковий центр» 6.11.2016 року з якої вбачається, що за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані 3 особи, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.15).

В подальшому позивачем була отримана довідка також видана ТОВ «Міський єдиний інформаційно-розрахунковий центр» від 14 грудня 2016 року у якій зазначено, що в АДРЕСА_1, станом на 01 жовтня 2015 року нарахування в базі ТОВ «МЄІРЦ» проводились на двох осіб, одна з яких ОСОБА_3, а друга невідома. Крім того, в зазначеній довідці зазначено, що після формування реєстру територіальної громади м. Суми, невідомий проживаючий був розшифрований як ОСОБА_5 та знятий з реєстрації 17 грудня 2015 року, а також додана ОСОБА_4, яка зареєстрована і по теперішній час (а.с.21).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається подання ОСОБА_3 недостовірних відомостей, що є підставою для повернення суми субсидії.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 2 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (далі - Положення), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, - на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів - на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності - на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Згідно п. 6 Положення, субсидія призначається одному з членів домогосподарства, на якого відкрито особистий рахунок за місцем реєстрації, або особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла, і на яку відкрито особові рахунки із сплати житлово-комунальних послуг (далі - орендар).

Пунктом 7 Положення передбачено, що субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу.

Отже, діючими нормами Положення на час звернення ОСОБА_3 до управління із заявою від 06 жовтня 2015 року про призначення субсидії була передбачена можливість отримання такої субсидії особами, які фактично проживають в житловому приміщенні.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради послався на те, що подані сторонами документи мають неточності у написанні адрес і не дають можливості чітко визначитись з тим, чи проживав ОСОБА_5 з відповідачем та ОСОБА_4

Також, колегія суддів вважає, що при зверненні за призначенням субсидії відповідач не подавав недостовірні дані про зареєстрованих осіб в АДРЕСА_1, що відповідно до п. 20 Положення, могло вплинути на встановлення права на субсидію. ОСОБА_3надав відомості, зазначивши, що проживає за вищезазначеною адресою з ОСОБА_4, а документи з недостовірними відомостями відповідачем свідомо не подавались, що свідчить про те, що при отриманні субсидії недобросовісності з боку набувача не було.

Довідки на які посилається апелянт як на підтвердження доводів апеляційної скарги видані ТОВ «Міський єдиний інформаційно-розрахунковий центр» 6.11.2016 року та 14.12.2016 року є суперечливими як щодо адреси місця реєстрації відповідача у справі та членів його родини (АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1) так і щодо кількості осіб зареєстрованих у даному житловому приміщенні (2 або 3).

Крім того, як вбачається з рахунків на оплату послуг за комунальні послуги, нарахування цих послуг здійснювалось на двох осіб проживаючих у житловому приміщенні (а.с.59-60).

Також колегія суддів вважає, що місцевий суд при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову обґрунтовано звернув увагу і на ту обставину, що відповідач є власником лише 1/3 частини будинку АДРЕСА_1, а не конкретної квартири у даному будинку (а.с.63), а тому надані сторонами документи через неточності у написанні адреси не є належними та допустимими доказами у справі і не можуть беззаперечно стверджувати що в житловому приміщенні належному на праві власності відповідачу у справі зареєстровані та проживають три особи.

У відповідності до приписів ст.ст. 12-13 ЦПК України (2017р.) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем не було надано доказів, які б свідчили про приховання ОСОБА_3 та подачу ним недостовірних даних про доходи та майновий стан осіб, які були зареєстровані у житловому приміщенні, що вплинуло на визначення права на субсидію.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено наявність неправомірних дій зі сторони відповідача.

Отже, призначена ОСОБА_3 субсидія за період з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року була отримана ним правомірно, а тому підстави для застосування положень ст. 1212 ЦК України відсутні.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни постановленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 375 ЦПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 листопада 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 22 грудня 2017 року.

Головуючий -

Судді -