Ухвала суду № 71223964, 26.12.2017, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/12231/17

Провадження № 1-кп/592/567/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді - Косолап М.М.,

за участю секретаря - Павлович Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 12016200440005559, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.12.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суми, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Сумської місцевої прокуратури - Ємця Д.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - Назаренка О.О.,

потерпілої - ОСОБА_4,

представника потерпілої - ОСОБА_5,

в с т а н о в и в:

Під час судового розгляду кримінального провадження прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 Клопотання мотивовано тим, що ухвалою суду від 06.11.2017 р. до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 04.01.2018 р. Вказує, що на даний час ризики не зменшились, обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки не з'являвся за викликами до слідчого, тривалий час проживав на території РФ, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, яких ще не допитано. Оскільки обвинувачений не працює, не має офіційного джерела доходів, тому може вчинити інше кримінальне правопорушення. Посилається на наявність ризику сховати або спотворити будь-яку з викрадених речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначає, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Потерпіла ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 клопотання прокурора підтримали. Зокрема потерпіла вказувала, що її дочка побоюється повертатися у квартиру у якій вчинено злочин.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Назаренко О.О. заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Захисником подано письмове заперечення на клопотання, відповідно до якого у задоволенні клопотання прокурора просив відмовити, змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби за місцем його проживання. Захисник вказував, що лише тяжкість вчиненого злочину не може бути покладена в обґрунтування необхідності продовження тримання під вартою, у матеріалах справи знаходяться документи які жодним чином не підтверджують обґрунтованість обвинувачення. Обвинувачений має постійне місце проживання, має на утриманні діда, який потребує сторонньої допомоги, позитивно характеризується сусідами, має намір працевлаштуватись у ФОП.

Обвинувачений вказував на відсутність ризиків, на які посилається прокурор, він не збирається чинити тиск на потерпілих і свідків, злочинів, окрім ст. 125 ч. 1 КК не вчиняв.

Вислухавши учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За вимогами п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Ухвалою суду від 06.11.2017 р. у підготовчому судовому засіданні до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком по 04.01.2018 року включно з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 64000 грн.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 суд враховує, що на даному етапі судового розгляду продовжують існувати ризики, враховані судом при обранні запобіжного заходу передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується, зокрема у вчиненні умисних тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, за вчинення яких у разі визнання його винуватим передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, наявна ймовірність того, що перебуваючи на свободі він зможе переховуватися від суду побоюючись можливого покарання, оскільки, будучи повідомленим про підозру перебував на території Російської Федерації, під час досудового розслідування після повідомлення про підозру був оголошений у розшук; може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, які на даній стадії судового розгляду ще не допитані.

Обвинувачений до затримання офіційно не працював, не мав самостійного джерела доходів, раніше засуджувався до позбавлення волі, має не зняті та не погашені судимості за корисливі злочини проти власності, тому наявна ймовірність того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У кримінальному провадженні не допитані всі потерпілі та свідки сторони обвинувачення, перебуваючи на свободі ОСОБА_1 може впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд погоджується з доводами сторони захисту про відсутність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки на стадії судового провадженні відсутні підстави вважати, що обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які встановлюються під час досудового розслідування.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оцінюючи сукупність обставини, які визначені ст. 178 КПК України суд враховує: дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який офіційно не працював, зареєстрований разом з дідом ОСОБА_6, який потребує сторонньої допомоги.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_6 є інвалідом 2 групи з 2004 року, однак це не перешкодило обвинуваченому виїхати за межі території України, а також проживати у співмешканки за адресою: АДРЕСА_1, а не за місцем реєстрації з дідом.

Крім того стороною захисту на можливість подальшого працевлаштування обвинуваченого надано довідку ФОП ОСОБА_7, однак на яких саме роботах обвинуваченого може працевлаштувати вказана фізична особа-підприємець не зазначила.

Зазначені обставини дають достатні підстави вважати, що на даній стадії судового розгляду більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 та не буде запобігати ризикам, визначеним у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не зможуть гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити на 60 днів, а саме по 23.02.2018 року включно.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу ухвалою суду визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 64000 грн., яку обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести.

За наведених підстав доводи сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт у нічний час доби не знайшли свого підтвердження, тому клопотання про зміну запобіжного заходу суд вважає необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 194, 331, 350 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Суми дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» строком по 23 лютого 2018 року включно.

Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.

Копію ухвали негайно після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Суддя М.М. Косолап