Рішення № 71221019, 13.11.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5293/15-ц

Провадження № 2/369/1182/17

РІШЕННЯ

Іменем України

13.11.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Водала А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Києво-Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління Київської області про визнання договору недійсним, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

У травні 2015 року позивач звернувсь до суду за даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що він отримав постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса. Даним виконавчим написом запропоновано стягнути з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 жовтня 2006 року в сумі 106 327,48 грн. При з'ясуванні всіх обставин, йому стало відомо, що 18 жовтня 2006 року між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір, за яким він отримав кредит на споживчі цілі в розмірі 5 158,40 грн. строком на 12 місяців. Але, він ніколи не укладав даний договір.

Вказав, що ще в лютому 2005 року в нього був викрадений паспорт. З даного питання він звертався до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області та було прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. На підставі чого він у березні 2005 року отримав новий паспорт. Кредит був виданий на підставі старого паспорту та неправильно вказано його прізвище «ОСОБА_1», але він «ОСОБА_1». В анкеті позичальника також вказано, що він працює в ТОВ «Вільмікс», але він ніколи не працював в даному товаристві. Оскільки договір він не підписував, тому відсутня сформульована в ч.3 ст. 203 ЦК України вимога щодо чинності правочину і договір є недійсним. Оскільки договір є недійсним, тому виконавчий напис нотаріус не мав права вчиняти, тому вчинений нотаріусом напис є таким, що не підлягає виконанню.

Просив суд визнати недійсним кредитний договір №DNH4KP11800735, укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1; визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчий напис від 02 березня 2015 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрованого в реєстрі за №722, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором №DNH4KP11800735 від 18 жовтня 2006 року в сумі 106 327,48 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали позовні вимоги, просили суд задоволити позов. Позивач ОСОБА_1 був допитаний в судовому засіданні у якості свідка та показав суду, що дійсно він загубив свій паспорт, виданий в 1998 році. Тому у березні 2005 року отримав новий, де вказано його прізвище «ОСОБА_1». Він ніколи не працював в ТОВ «Вільмікс» менеджером з продажу, а з 09 жовтня 2006 року по 30 червня 2010 року був зарахований до ГФ «Спецзагін «Дельта». Він ніколи не проживав в АДРЕСА_2, а з 1998 року зареєстрований та постійно проживає в АДРЕСА_3. 18 жовтня 2006 року він не звертався до банку щодо отримання кредитних коштів, не підписував оспорюваний договір, ніколи не сплачував по даному кредиту будь-яких платежів. Про існування даного договору йому стало відомо лише після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Надав суду письмові заперечення проти позову. Просив суд відмовити в задоволенні позову та критично оцінити проведене дослідження.

У судове засідання приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна та представник Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління Київської області не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як визначено у ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що за рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство. У зв'язку з чим змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», який є правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ КБ «ПриватБанк».

За ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит (грошові кошти) та сплатити проценти.

18 жовтня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DNH4KP11800735, який складається із заяви та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 5 158,40 грн., строком до 18 жовтня 2007 року.

02 березня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною був вчинений виконавчий напис, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №DNH4KP11800735 від 18 жовтня 2006 року за період з 18 жовтня 2006 року по 04 лютого 2015 року в розмірі 106 327,48 грн., яка складається з основного боргу - 5 158,40 грн., заборгованості по відсоткам - 29 870,83 грн., пені - 64 615,99 грн., штрафу - 4 982,26 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису - 1700 грн.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції від 01 квітня 2015 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №722 від 02 березня 2015 року.

За ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У п. 8 постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України судом роз'яснювались обов'язки сторін щодо надання суду доказів на підтвердження своїх вимог або заперечень, а також права сторін на заявлення клопотань про витребування доказів у разі складнощів в їх отриманні.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 надав суду висновок спеціаліста №142 від 10 жовтня 2017 року. Відповідно до даного висновку: «Виявлені розбіжності ознаки почерку стійкі, суттєві, а тому достатні для ймовірного негативного висновку про те, що рукописний текст «ОСОБА_1.» в графі «Позичальник», копії кредитного договору (заяви позичальника) від 18 жовтня 2006 року №DNH4KP11800735, який послужив оригіналом для копіювання в наданій копії, виконано ймовірно не ОСОБА_1, а іншою особою. Що ж стосується виявлених збіжних ознак почерку, то в даному випадку вони несуттєві та відносяться до ознак, які часто зустрічаються в почерках різних осіб і на зроблений ймовірно негативний висновок не впливають. Надати висновок в категоричній формі можливо за наявності у розпорядженні спеціаліста оригіналу досліджуваного документу».

Також судом встановлено, що 10 лютого 2005 року в маршрутному таксі №720 в м.Вишневе ОСОБА_1 виявив відсутність свого паспорту та посвідчення водія, що підтверджено постановою про відмову в порушенні кримінальної справи Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 17 лютого 2005 року.

29 березня 2005 року ОСОБА_1 отримав новий паспорт серія НОМЕР_1, виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області. Паспорт виданий на ім'я «ОСОБА_1», ІНФОРМАЦІЯ_2.

З довідки Громадського формування «Спецзагін «Дельта» №24 від 22 квітня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 був зарахований в члени громадського формування за сумісництвом з 09 жовтня 2006 року по 30 червня 2010 року.

З поданої суду трудової книжки НОМЕР_2, виданої на ім'я ОСОБА_1 встановлено, що з 17 березня 2006 року по 03 травня 2008 року позивач не був працевлаштований.

Згідно довідки Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №158 від 23 квітня 2015 року ОСОБА_1 зареєстрований та проживає з 24 грудня 1998 року за адресою: АДРЕСА_2.

Враховуючи подані суду докази та висновок спеціаліста, покази допитаного в судовому засіданні ОСОБА_5 як свідка, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір від 16 жовтня 2006 року №DNH4KP11800735 підписаний не ОСОБА_5, а іншою особою. Тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. При цьому суд враховує, що кредитний договір оформлений при наданні паспорту на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, серія НОМЕР_3, виданий 24 грудня 1998 року Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області, тобто на недійсний паспорт.

Представником відповідача не надано доказів на спростування обставин вказаних в анкеті позичальника: щодо паспорту, щодо місця роботи, місця проживання, не заявлялись стороною відповідача клопотання про їх витребування. Пояснення представник відповідача щодо ймовірності поданого суду висновку спеціаліста, щодо необхідності поставлення перед спеціалістом інших питань, суд до уваги не бере, оскільки можливість заявлення клопотань по доказам, в тому числі призначення експертизи, судом роз'яснювалось. Тобто відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїм запереченням та доказів на спростування наданих позивачем доказів.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

П.п. 284, 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року встановлює, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 22 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. При цьому для отримання виконавчого документу при стягненні заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ЦПК суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, то за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача.

Оскільки позивач пред'явив вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, але відповідачем по справі є банк, клопотань про залучення у якості співвідповідача суду не заявлено, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 202-215, 328, 391, 655 ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Києво-Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління Київської області про визнання договору недійсним, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволити частково.

Визнати недійсним кредитний договір №DNH4KP11800735, укладений 18 жовтня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич