Постанова № 71220658, 13.12.2017, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/2724/17

провадження № 2-а/361/374/17

13.12.2017

Постанова

Іменем України

13 грудня 2017 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Латенко Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач в своїй позовній заяві зазначав, що працював в органах прокуратури на різних посадах, з 13.10.1995 р. перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду та отримує пенсію за вислугу років, розмір якої обчислений згідно Закону України «Про прокуратуру».

Відповідачем здійснювався перерахунок розміру призначеної йому пенсії. Так, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідачем згідно довідки від 14.03.2008 р. № 18ф/167, виданої прокуратурою Київської області, йому обчислено пенсію за вислугу років в розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати. Перерахунок здійснювався у зв'язку із підвищенням розміру заробітної плати.

Розмір заробітної плати працівників прокуратури в черговий раз підвищено. 31 березня 2017 року він звернуся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від суми місячного (чинного на момент звернення) заробітку. До заяви додав довідку прокуратури Київської області №18ф-104 від 21.03.2017 р., виданої згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1031 від 09.12.2015 р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Згідно відповіді відповідача № 296/Г-01 від 06 квітня 2017 р., якою позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції чинній на момент звернення із відповідними змінами, пенсія прокурорам виплачується у розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати.

Відповідач у своїй відповіді зазначає, що «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури» визначаються Кабінетом Міністрів України. Так Постановою КМУ № 1013 від 09.12 2015 р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», внесено зміни до Постанови №865, а саме: змінено п. 5.6 та виключено п. 4 вищезазначеної постанови, а тому вважає, що підстав для перерахунку призначеної позивачу пенсії немає.

Таким чином, відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку пенсії у розмірі 90% від заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Київської області №18ф-104 від 21.03.2017 р., відповідач невірно витлумачив норми чинного законодавства України, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та Законам України.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати протиправними дії та рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Київської області № 18ф-104 від 21.03.2017 р., зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити з 31.03.2017 р. перерахунок та виплату йому пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції на час призначення пенсії) у розмірі 90% розміру місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Київської області від 21.03.2017 р. № 18ф-104, без обмеження максимальним розміром, встановленим Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», з урахуванням раніше виплачених коштів.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримала, надала пояснення аналогічні позовній заяві, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області Плева О.М. позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення в повному обсязі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в органах прокуратури на різних посадах, з 13.10.1995 р. перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду та отримує пенсію за вислугу років, розмір якої обчислений згідно Закону України «Про прокуратуру».

31 березня 2017 року, у зв'язку зі збільшенням з 1 грудня 2015 року працівникам органів прокуратури України заробітної плати, позивач ОСОБА_1 звернуся до відповідача Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від суми місячного (чинного на момент звернення) заробітку. До заяви додав довідку прокуратури Київської області №18ф-104 від 21.03.2017 р., виданої згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1031 від 09.12.2015 р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (а.с.9,10).

Згідно відповіді відповідача Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області № 296/Г-01 від 06 квітня 2017 р., позивачу ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції чинній на момент звернення із відповідними змінами, пенсія прокурорам виплачується у розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати (а.с.11).

Згідно Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Частиною ч. 2 ст. 19 Конституції України, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійне забезпечення прокурорів та слідчих прокуратури встановлено приписами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». Вказана норма неодноразово змінювалась, в тому числі і відсоткове співвідношення призначеної пенсії з 90% до 60% від суми заробітної плати, зокрема Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів» та інше.

Згідно з ч.4.1,2,3 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до ч. 12 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції яка діяла на час призначення пенсії позивачу ОСОБА_1, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з ч. 1 7 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Доводи відповідача про те, що станом на дату звернення позивача ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії, набув чинності Закон України від 18.02.2016 р. № 1020, яким внесено зміни до Закону «Про прокуратуру» і що відповідно до змін розмір пенсії визначається п. 2 ст. 86 Закону та виплачується у розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими і безпідставними, оскільки положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не щодо її перерахунку.

Призначення органами пенсійного фонду України особі пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення, а тому при проведенні перерахунку пенсії особи (у зв'язку з переведенням її на інший вид пенсії або за інших обставин) застосуванню підлягає редакція Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права викладена в постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 р. у справах № 21- 348а13, № 21-420а13 та № 21-2432/15 від 06.10.2015 р., а відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Станом на дату призначення пенсії позивачу ОСОБА_1 та перерахунку її розміру у 2008 році Законом України «Про прокуратуру» було встановлено розмір пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих прокуратури у розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії, зі збільшенням цього коефіцієнту на 2 % за кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, а також регламентовано право працівників прокуратури на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Таким чином, при розрахунку пенсії позивача ОСОБА_1 застосуванню підлягає розмір, встановлений згідно ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції станом на момент призначення з 1995 року та перерахунку у 2008 році, відповідно до якого розмір його пенсії повинен становити 90 % від суми місячного заробітку.

Свою правову позицію з цього приводу висловив і Верховний Суд України у постанові від 17.12.2013 р. справа 21-445а13, зазначивши, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Також згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформував правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян, що потребують додаткові гарантії соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції тощо (рішення Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 у справі щодо права на пільги та № 5-рп/2002 від 20.03.2002 у справі щодо пільг, компенсацій та гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

У Рішенні Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

Вирішуючи питання про застосування цього Закон у в часі, суд повинен врахувати, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таку позицію щодо неможливості застосування норм закону, які погіршують раніше встановлені, підтримав Конституційний суд України, рішення якого є документами прямої дії та є обов'язковими для застосування.

22.05.2008 р. Конституційний Суд України в рішенні № 10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч. 3 ст. 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними.

Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення змін до них і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав.

В Рішенні Конституційного Суду України 8-рп/2005 від 11.10.2005 р. визначено, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність.

Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України. Правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Окрім того, статтями 22 та 64 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, гарантується право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, в тому числі Законом України «Про прокуратуру», які є такими, що не підлягають звуженню та обмеженню.

В той же час слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суть положення ст. 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 р. № 1-зи та від 05.04.2001 р. № 3-рп).

Таким чином, відмова відповідача в перерахунку пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а саме у розмірі 90% від заробітної плати, зазначеної у довідні від 21.03.2017 р. № 18ф-104, виданої прокуратурою Київської області, є неправомірною та суперечить Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

В рішенні Конституційного Сулу України № 17-рп/2010 передбачено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Отже, основою цього принципу є передбачуваність. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципу правової визначеності.

Згідно з принципом правової визначеності люди повинні мати змогу планувати свої дії з упевненістю, що знають про їх правові наслідки. Він вимагає зокрема, щоб правові акти заздалегідь оприлюднювались, діяли на майбутнє, були ясними, простими, точними, чіткими і несуперечливими.

До цього принципу входять наступні складові: непорушність та нескасовуваність набутих законних прав: незворотність закону і неможливість застосування закону до особи, яка не могла знати про його існування; законні очікування особи в своїх діях розраховувати па сталість існуючого законодавства.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 р.; Європейській соціальній хартії; Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.; та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно ст. 12 Європейської соціальної хартії, держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 р., затверджено нові схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, відповідно до яких відбулося підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, а отже, у позивача ОСОБА_1 виникло право на перерахунок пенсії з 01.01.2016 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведені відповідачем заперечення по суті даного позову є необґрунтованими жодними доказами, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

За таких обставин суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.

Керуючись Конституцією України, ЗУ «Про прокуратуру», ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 86, 94, 99, 100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії та рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Київської області № 18ф-104 від 21.03.201 7 р.

Зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити з 31.03.2017 р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) у розмірі 90% розміру місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Київської області від 21.03.2017 р. № 18ф-104, без обмеження максимальним розміром, встановленим Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», з урахуванням раніше виплачених коштів.

Стягнути з Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сердинський В. С.