Постанова № 71219761, 08.08.2017, Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 2-а/294/19/17

справа № 294/523/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року Чуднівський районний суд Житомирської області

у складі:

головуючого - судді Лесько М.О.

при секретарі Марчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чуднові в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівськогооб'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

10.02.2017 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача - Бердичівськогооб'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення про відмову Чуднівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в перерахунку раніше призначеної їй пенсії та просить зобов'язати Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 88% від суми заробітної плати, починаючи з 01.02.2017 року, з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 10725,34 грн., індексації заробітної плати в розмірі 3193,64 грн., лікарняних в розмірі 1940,62 грн. за період з червня 2008 року по травень 2010 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона з 12.05.2010 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», 01.02.2017 року позивач звернулась до відповідача про перерахунок пенсії з урахуванням виплаченої їй матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати, лікарняних, однак, їй було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки, на думку відповідача, зазначені вище види виплат, не включені до складових заробітної плати, які враховуються під час перерахунку пенсії.

В судове засідання сторони не з'явились.

Від позивача до суду надійшла заява, в якій вона просить справу розглядати у її відсутність в порядку письмового провадження за наявними в справі доказами, позов підтримує повністю.

Відповідач - Бердичівськеоб'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не забезпечило участь свого представника у судовому засіданні, про дату, час і місце судового розгляду відповідач був повідомлений належним чином, до суду надійшла заява за підписом начальника управління Фомченкової Н.А., згідно якої представник просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Керуючись ч.4 ст.128 КАС України суд вважає можливим здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши подані заяви та матеріали справи прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.02.2017 року позивач звернулась до Чуднівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок нарахованої їй пенсії з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати та лікарняних (а.с.9).

Судом встановлено, що Чуднівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовлено позивачу у перерахунку пенсії (а.с. 8).

Як вбачається з довідки №212/07 від 01.02.2017 року, виданої управлінням Пенсійного фонду України в Чуднівському районі Житомирської області, заробітна плата позивача з урахуванням всіх отриманих грошових виплат за період з червня 2008 року по травень 2010 року складала: матеріальна допомога на оздоровлення 10725,34 грн., індексації заробітної плати в розмірі 3193,64 грн., лікарняних в розмірі 1940,62 грн. (а.с.10-11).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до ч.ч.2,6 ст. 33 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу) заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу) державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Отже, до складу заробітної плати відносяться й інші виплати, зокрема, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, оскільки такі надбавки входили до системи оплати праці державного службовця.

Згідно ч.5 ст.95 Кодексу Законів про працю заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Дана правова позиція підтверджена висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20.02.2012 року у справі № 21-430а11.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком з 12.05.2010 року відповідно до Закону України «Про державну службу», загальний стаж роботи позивача складає 35 років, 2 місяці, 6 днів, в тому числі стаж державної служби складає 18 років, 20 днів.

Відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу) на одержання пенсії державних службовців, мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Згідно ч. 1 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 22 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Станом на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії законодавцем не визначено іншого, ніж існувало на час призначення позивачу пенсії, порядку та підстав для її перерахунку, але скасовано механізм його реалізації.

Суд при цьому враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України", де вказано, що бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені ст.1 Першого протоколу.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зазначив, що «невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави». Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є «складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права».

Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає повному задоволенню.

На підставі наведеного вище та керуючись ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.41, ч.1 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч.2,6 ст.33, ч.1 ст.35, ст.37 Закону України «Про державну службу», ст.ст. 1, 2, 33 Закону України «Про оплату праці», ч.5 ст.95 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 7, 69-71, 122, 128, 158-163, 244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Зобов'язати Бердичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії державного службовця починаючи з 01.02.2017 року, відповідно до вимог статей 33, 37, 37-1 Закону України «Про державну службу»№ 3723-XII від 16.12.1993 року з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 10725,34 грн., індексації заробітної плати в розмірі 3193,64 грн., лікарняних в розмірі 1940,62 грн. за період з червня 2008 року по травень 2010 року включно, у розмірі 88% від суми її заробітної плати. Перерахунок провести відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року у редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 пенсії із збереженням суми індексації пенсії, яка нараховується їй з часу призначення пенсії.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Чуднівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: М.О. Лесько