Рішення № 712193, 12.06.2007, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2007 р.

Справа № 11/3035

За позовом Відкрите акціонерне товариство "Слов'янський завод високовольтних ізоляторів" м. Слов'янськ Донецької області

до Ізяславська виправна колонія №31 м. Ізяслав

про стягнення 29 615, 97 грн.

Суддя

за участю представників сторін:

від позивача не з’явився

від відповідачів не з’явився

Позивач –ВАТ «Слов’янський завод високовольтних ізоляторів»м. Слов’янськ Донецької області звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з державного підприємства Ізяславська виправна колонія №31 м. Ізяслав Хмельницької області на свою користь заборгованості в розмірі 29 615 грн. 97 коп., що утворилася через неналежне виконання умов укладеного між сторонами 31.01.2006р. договору поставки за №1.

Ухвалою господарського суду від 07.05.2007 року порушено провадження у справі № 11/3035 Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження по справі сторонам направленні рекомендованими листами. Підтвердженням факту отримання відповідачем ухвали суду є поштове повідомлення №1803535, з датою вручення 12.05.2007р.

Розгляд справи відкладався через неявку в судове засідання представника відповідача.

В судове засідання 12.06.2007р. повноважні представники сторін не з’явилися.

Однак відповідачем 04.06.2007р. надано суду письмовий відзив на позов з якого вбачається, що позовні вимоги в сумі 29 615, 97 грн. він визнає.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

31 січня 2006 року між сторонами по справі укладено договір поставки за №1, у відповідності до умов якого постачальник зобов’язався поставити та передати у власність покупцю товар - ізолятори керамічні згідно специфікації, яка є невід’ємною частиною договору, а покупець в свою чергу прийняти його та оплатити.

Відповідно до п. 2.1 договору, кількість товару вказується в доданій специфікації.

Згідно розділу 5 договору, загальна сума договору становить 37 440, 00 грн. Покупець проводить оплату за поставлений товар на протязі 30 днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Перехід права власності на товар переходить в момент отримання товару покупцем на складі постачальника.

Так на виконання умов даного договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято через Соколика С.І. на підставі довіреності на отримання товару серії ЯКФ №059503 від 30.01.2006р. товар –ізолятор ИОС-10/500 УХЛ, Т1 в кількості 1200 шт. на загальну суму 37 440, 00 грн., підтвердженням чого є видаткова накладна №-000000126 від 31.01.2006р. та рахунок-фактура ;-3/141 від 31.01.2006р.

Свої зобов'язання відповідач виконав частково, і станом на 02.04.2007р. за ним рахується заборгованість в сумі 29 615, 97 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Вони також не можуть відступити від положень цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору поставки №1 від 31.01.2006р., за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності до ст.. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ВАТ «Слов’янський завод високовольтних ізоляторів»підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат, згідно ст. 49 ГПК України, на рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

Позов відкритого акціонерного товариства «Слов’янський завод високовольтних ізоляторів»м. Слов’янськ Донецької області до державного підприємства Ізяславська виправна колонія №31 м. Ізяслав Хмельницької області про стягнення 29 615 грн. 97 коп. задоволити.

Стягнути з державного підприємства Ізяславська виправна колонія №31 м. Ізяслав Хмельницької області, вул.. Гагаріна, 4 (код 08681011) на користь відкритого акціонерного товариства «Слов’янський завод високовольтних ізоляторів»м. Слов’янськ Донецької області, вул.. Краматорська, 79 (код 00214652) –заборгованість в сумі 29 615 грн. 97 коп., витрати по оплаті державного мита в розмірі 296, 16 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя