Вирок № 71216727, 22.12.2017, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 167/301/17

Провадження № 1-кп/0158/58/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2017 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі

головуючого - судді Корецької В.В.,

при секретарі - Процик Л.В.,

з участю прокурора - Лебедюка М.В.

захисника потерпілого - ОСОБА_1

потерпілого - ОСОБА_2

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - Лисюка В.В.

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ківерці кримінальну справу про обвинувачення:

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, одруженого, працюючого охоронцем «ПАККО - Холдинг», раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України,

- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в:

26.12.2015 року близько 21 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи поблизу будинку №16 розташованого по вул. Радянській в с. Луків, Рожищенського району, Волинської області, разом з ОСОБА_5, грубо порушив громадський порядок, діючи з особливою зухвалістю, застосовуючи насильство, яке знайшло свій вираз в тому, що останній прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві та самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі, безпричинно наніс потерпілому ОСОБА_2 один удар головою в обличчя, після чого продовжуючи свої умисні дії завдав потерпілому почергово численні удари лівої та правої рук стиснутими в кулак в область обличчя, а потім наніс декілька ударів ногами по тулубу, заподіявши останньому згідно з висновком судово-медичної експертизи №357 тілесні ушкодження у вигляді: закрита черепно-мозкова травма із забоєм головного мозку, перелом передньої стінки лобної пазухи зі зміщенням кісткового фрагменту, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я; закритий перелом кісток носа, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, оскільки для його загоєння та лікування необхідний час більше шести діб; синці навколо обох очей, синець з садном в ділянці спинки носа, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_5, 26.12.2015 року близько 21 год. 00 хв. перебуваючи поблизу будинку №16, розташованого по вул. Радянській в с. Луків, Рожищенського району, Волинської області, разом з ОСОБА_3, грубо порушив громадський порядок, діючи з особливою зухвалістю, застосовуючи насильство, яке знайшло свій вираз в тому, що останній прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві та самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі, безпричинно наніс потерпілому ОСОБА_2 два удари правою рукою стиснутою в кулак по спині, заподіявши останньому, згідно з висновком судово-медичної експертизи №357 тілесні ушкодження у вигляді: синців в проекції лівої лопатки, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні по суті пред'явленого звинувачення обвинувачений ОСОБА_3 винність в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, щиро розкаявся та просив суворо не карати, щодо обставин його вчинення, зазначив, що вони відповідають обвинувальному акту. Давати покази в судовому засіданні на підставі ст. 63 Конституції України - відмовився.

Крім того, щодо заявленого цивільного позову ОСОБА_2 до нього про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і упущеної вигоди, завданої кримінальних правопорушенням поклався на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні по суті пред'явленого звинувачення обвинувачений ОСОБА_5 винність в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся та просив суворо не карати, щодо обставин його вчинення, зазначив, що вони відповідають обвинувальному акту. Давати покази в судовому засіданні на підставі ст. 63 Конституції України - відмовився.

Разом з тим, щодо заявленого цивільного позову ОСОБА_2 до нього про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і упущеної вигоди, завданої кримінальних правопорушенням поклався на розсуд суду.

Незважаючи на визнання обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вини у заподіянні потерпілому ОСОБА_2 умисного нанесення тілесних ушкоджень, які не є небезпечним для життя і не потягнули за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а також в умисних діях направлених на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, їх винність у вчиненні зазначених протиправних діяннях підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, потерпілий, ОСОБА_2 суду показав, що 26.12.2015 року приблизно о 21 год. він завозив передачу в с. Луків. Вийшов з будинку ОСОБА_6 сів у автомобіль. Після чого до автомобіля підійшов незнайомий йому чоловік, який дістав його з автомобіля та вдарив головою в обличчя та почав наносити удари. В цей період до них підійшов ще один невідомий йому чоловік, який почав вимагати компенсацію за те, що він не правильно припаркував своє авто. Побоюючись, що дані особи будуть продовжувати наносити йому тілесні ушкодження він підійшов до автомобіля, відчинив багажник та взяв металеву палку для самозахисту, однак останні забравши в нього вищезазначену палку почали наносити йому руками та ногами удари, внаслідок чого він втратив свідомість. Скільки ударів було і куди не пам'ятає. Прийшовши до свідомості він піднявся, сів в автомобіль та поїхав у лікарню.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав суду, що приблизно зимою, точну дату не пам'ятає, йшов додому та почув крики. Підійшовши побачив автомобіль, біля якого стояли ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які розмовляли із сидівшим біля паркану ОСОБА_2, який був весь в крові. Потерпілий повідомив йому, що дані особи його побили. Приблизно через 5 хв. останній підійнявся та сівши в автомобіль, поїхав у невідомому напрямку. Обвинувачені повідомили йому, що побили його, оскільки він не правильно припаркував авто, а вони їдучи гужовою підводою, випадково не наїхали на даний автомобіль. При цьому зазначив, що самого конфлікту він не бачив.

Також, свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначив, що до нього пізно ввечері, точну дату не пам'ятає, зателефонував кум ОСОБА_2 та попросив, щоб він взяв гроші та їхав у лікарню. Свідком самих подій побиття він не був, зазначив лише що у лікарні купляв всі ліки, що говорили лікарі.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_9, яка приходиться матірю потерпілого ОСОБА_2 та ОСОБА_6 повідомили суд, що очевидцями даної події не були, зазначені факти їм відомі лише зі слів самого потерпілого. Однак, свідок ОСОБА_6 повідомила, що в той день, до неї у вікно постукав ОСОБА_5 та сказав, щоб вона вийшла та забрала свого хлопця, оскільки вони його побили.

Разом з тим, з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 27.12.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до Рожищенського ВП ГУНП у Волинській області із вищевказаною заявою, та повідомив, що зі слів тітки ОСОБА_6 причетні до скоєння кримінального правопорушення є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 /а.с.143/.

З висновку експерта судово-медичної експертизи №239 від 29.02.2016 року вбачається, що у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 було виявлені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, закритий перелом кісток носа та передньої стінки лобної пазухи зліва, синці навколо обох очей, в проекції лівої лопатки, синець з садном в ділянці спинки носа. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії тупих предметів (предмету), цілком можливо в час вказаний в постанові та в медичній документації, за ступенем тяжкості забій головного мозку, перелом кісток носа та передньої стінки лобної пазухи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, оскільки для їх загоєння та лікування знадобився час більше шести, але менше 21 доби, решта тілесних ушкоджень за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Крім того у даному висновку зазначено, що поставлений в Рожищенській ЦРЛ діагноз «Пошкодження ключично-акромінального з'єднання зліва» при оцінці за ступенем тяжкості не враховується, так як не підтверджений будь-якими об'єктивними даними /а.с.145-146/.

Окрім того, з висновку експерта №357, який є додатковим до висновку №239 від 29.02.2016 року потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, а саме: закрита черепно-мозкова травма з забоєм головного мозку; закритий перелом кісток носа; перелом передньої стінки лобної пазухи зліва зі зміщенням кісткового фрагменту в просвіт пазухи до 2,0 мм.; синці навколо обох очей, в проекції лівої лопатки, синець з садном в ділянці спинки носа, з приводу чого знаходився на стаціонарному лікуванні з 26.12.2015 року по 05.01.2016 року, після чого продовжував амбулаторне лікування з 05.01.2016 року по 18.03.2016 року (в сумі 83 дні). Дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупих предметів (предмету), цілком можливо в час вказаний в постанові та в медичній документації, за ступенем тяжкості забій головного мозку та перелом передньої стінки лобної пазухи зі зміщенням кісткового фрагменту відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я; закритий перелом кісток носа за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, оскільки для його загоєння та лікування необхідний час більше шести діб; решта тілесних ушкоджень за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень /а.с.147-149/.

З дослідженим судом протоколу проведення слідчого експерименту від 18.06.2016 року, схемою до нього та ілюстрованої таблиці вбачається, що як ОСОБА_2 показав механізм отримання ним тілесних ушкоджень заподіяних ОСОБА_3 та ОСОБА_5, під час подій, які мали місце 26.12.2015 року в с. Луків по вул. Радянській Рожищенського району Волинської області /а.с.150-155/.

Ці дані узгоджуються із встановленими судом фактичними обставинами справи.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, а також, аналізуючи всі наведені докази, які в своїй сукупності повно відтворюють картину події, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_3 в умисному нанесенні тілесних ушкоджень, яке не є небезпечним для життя і не потягнуло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а також в умисних діях направлених на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб і кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України, та про винуватість ОСОБА_5 в умисних діях направлених на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 296 КК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання суд не вбачає.

Разом з тим, обставини, які згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття та вчинення злочину вперше.

Окрім цього, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, одруженого, має на утриманні малолітніх дітей, працюючого в «ПАККО-Холдинг» на посаді охоронця, часткове відшкодування шкоди.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства з призначенням покарання за сукупністю злочинів, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі, шляхом часткового складання призначених покарань, із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник Лисюк В.В., кожен зокрема, в даному судовому засіданні заявили клопотання про звільнення від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», мотивуючи його тим, що ОСОБА_3 вчинив умисні злочини, які не є тяжкими чи особливо тяжкими, має неповнолітніх дітей, відносно яких не позбавлений батьківських прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про застосування амністії в Україні»).

За приписами ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року.

Згідно з п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» передбачено можливість звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчинені необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 вчинив до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році», тобто до 07.09.2017 року, умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, має неповнолітніх дітей - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8, відносно яких не позбавлений батьківських прав, дав згоду на застосування до нього амністії, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_3. від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році».

Застережень щодо застосування амністії, передбачених ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», не вбачається.

Окрім того, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_11, суд у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання суд не вбачає.

Разом з тим, обставини, які згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття та вчинення злочину вперше.

Окрім цього, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Враховуючи наявність обставин, що пом'якшують покарання та знижують ступінь тяжкості вчинення злочину, особу винного, його поведінку за місцем проживання та відсутність скарг від сусідів та мешканців навколишніх житлових будинків, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства з призначенням покарання в межах санкції статті за якою він притягується до кримінальної відповідальності, із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як вбачається із ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільним позивачем ОСОБА_2 в обгрунтування заявлених вимог в частині стягнення матеріальної шкоди додано оригінали чеків та квитанції на витрати на ліки, в загальній сумі 12284,49 грн. та витрати на лікування зубів у сумі 1320 грн.

Розмір матеріальної шкоди на лікування зубів в сумі 1320 грн. не знаходить свого відображення в матеріалах справи, оскільки довідка, яка видана за місцем вимоги ОСОБА_2 про витрати пов'язанні з лікуванням зубів, не підтверджує те, що дійсно цивільний позивач зробив таку виплату (відсутні квитанції), а також те, що у висновках експертів судово-медичної експертизи та виписках із медичної картки ОСОБА_2 про пошкодження зубів, діями обвинувачених не зазначено. Інших доказів відносно даного факту ні в матеріалах цивільного позову, ні самим потерпілим підтверджено не було

Крім того, суд не враховує квитанцію подану позивачем ОСОБА_2 від 23.02.2012 року за послуги первинної діагностики у «Центрі хірургії ока» в сумі 250 грн., оскільки дані витрати здійсненні 23.02.2012 року та не можуть бути пов'язанні з кримінальним правопорушенням, внаслідок якого останній зазнав матеріальної шкоди, вчиненим 26.02.2015 року /а.с.62/.

Також суд не бере до уваги витрати пов'язані з купівлею мінеральної води «Трускавецька» з чеку №153019 від 29.12.2015 року в сумі 7,25 грн. та з чеку №153307 від 01.01.2016 року в сумі 8,30 грн., оскільки даний товар не пов'язаний з витратами на лікування цивільного позивача та даний товар у медичних призначеннях останнього відсутній /а.с.36, 44/.

Разом з тим, суд враховує часткове відшкодування матеріальних збитків ОСОБА_3 в сумі 1000 грн., що не заперечується цивільним позивачем (потерпілим) ОСОБА_2

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до часткового задоволення матеріальної шкоди в сумі 11018,94 грн.

У відповідності з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає, виходячи з характеру та об'єму заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань.

Визначаючи розмір моральної шкоди, потерпілий ОСОБА_2 посилається на те, що внаслідок протиправних дій обвинувачених він зазнав великих моральних та душевних страждань, і ці страждання позначили негативні зміни у його житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, острах можливого повторення події, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, емоційні реакції при згадуванні, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну.

Оскільки даним кримінальним правопорушенням ОСОБА_2 була заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя та професійної діяльності, повноцінного за своїми фізичними можливостями працевлаштування, враховуючи вимоги розумності і справедливості суд приходить до висновку про відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування упущеної вигоди (неотриманого доходу), оскільки із отриманням тілесних ушкоджень, потерпілий фактично не працював біля чотирьох місяців, оскільки перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні 67 днів та на санітарно - курортному 21 день, що підтверджується листками непрацездатності серії АГФ №427949, серії АГФ №560079, серії АГФ №560573, випискою із медичної документації від 22.02.2016 року та випискою з медичної документації санітарно-курортного хворого №1357 у зв'язку з чим недоотримав доходи, які би міг отримати, коли працював як підприємець у сумі 70000 грн., то необхідно вказати на наступне.

Відповідно до вимог ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров'я зобов'язана відшкодували потерпілому дохід, втрачений ним внаслідок загальної працездатності, а також витрати, необхідні для посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди. Внаслідок чого, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди), покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Оскільки, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні своєї роботи, тобто, у цій ситуації, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.

Упущена вигода є непрямим збитком, а тому підлягає доказуванню.

До матеріалів позовної заяви потерпілим ОСОБА_2 додано довідку №97 про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) видану Рожищенським відділенням Луцької ОДПІ, згідно якої загальна сума отриманого доходу останнього за 2015 рік становить 581450 грн.

Однак, цивільним позивачем не було доведено реальну можливість одержання доходу в сумі 70000 грн. у період з 26.12.2015 року по 05.01.2016 року, з 06.01.2016 року по 05.02.2016 року, з 08.02.2016 року по 22.02.2016 року, з 04.03.2016 року по 18.03.2016 року, що становить 67 днів.

До позовної заяви у цій частині позовних вимог позивачем не було долучено жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_2 реально би отримав доходи саме в зазначеній ним сумі. Тобто, розмір шкоди розраховано лише на підставі припущень, документально не підтверджених.

Крім того, представником цивільного позивача ОСОБА_1, як в судовому засіданні, так і в самому цивільному позові не доведено достовірність (реальність) тих доходів, які вони передбачали, могли та повинні були отримати за звичайних умов цивільного обороту. При цьому, як в судовому засіданні не було встановлено, так і не доведено самим представником цивільного позивача, що саме тільки неправомірні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стали єдиною та достатньою причиною, що позбавила ОСОБА_2 можливості отримати прибуток. А тому, у задоволенні цивільного позову, у цій частині, слід відмовити, як необґрунтованому.

Враховуючи положення ст. 124 КПК України, а також те, що ОСОБА_2 при пред'явленні цивільного позову було сплачено судовий збір у сумі 1000 грн. щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, що є процесуальними витратами, а його солідарне стягнення не передбачене законом, тому суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по 500 грн. на користь цивільного позивача.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і упущеної вигоди, завданої кримінальним правопорушенням слід задоволити частково. Стягнувши з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно матеріальну шкоду в розмірі 11018,94 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн. Крім того стягнути з останніх по 500 грн. з кожного на користь ОСОБА_2 судові витрати пов'язані з оплатою судового збору. В іншій частині цивільного позову, а саме упущеної вигоди слід відмовити.

Судові витрати по справі відсутні.

Речові докази у справі - відсутні.

Керуючись статтями 323, 324 КПК України,

з а с у д и в :

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України, призначивши покарання:

- за ч. 2 ст. 296 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (роки) роки 6 (шість) місяців з іспитовим строком на 2 роки на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року.

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, призначивши покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шість) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і упущеної вигоди, завданої кримінальним правопорушенням - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2, солідарно, матеріальну шкоду в розмірі 11018 (одинадцять тисяч вісімнадцять) грн. 94 коп. та моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по 500 (п'ятсот) грн. з кожного в користь ОСОБА_2 судових витрат пов'язаних з оплатою судового збору.

В іншій частині цивільного позову - відмовити.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області, шляхом її подачі через Ківерцівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька