Рішення № 71215932, 22.12.2017, Барський районний суд Вінницької області

125/2505/16-ц

2-др/125/9/17

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.12.2017 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого, судді Хитрук В.М.

при секретарі Білик Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області з ініціативи суду питання про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Барського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Барського районного суду Вінницької області знаходилася цивільна справа за вказаним позовом.

Рішенням Барського районного суду від 05.05.2017 року в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Барського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним відмолено.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 жовтня 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_3 сільської ради Барського району Вінницької області про визнання заповіту та свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними, визнання права власності на спадкове майно повернуто до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення стосовно позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом.

У судове засідання позивачі не з'явилися.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Барського району Вінницької області адвокат ОСОБА_6 позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом, не визнав заперечував проти їх задоволення.

Відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглядаючи ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 жовтня 2017 року, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши надані документи, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що питання ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню, оскільки суд не ухвалив рішення стосовно позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом.

Позивачі звернулися до суду з позовом, який мотивували, з урахуванням збільшених позовних вимог, наступним. 24 жовтня 2009 року померла їх мати ОСОБА_7. На день її смерті відкрилася спадщина, як складається з житлового будинку з належними будівлями і спорудами, що знаходиться в с. Підлісний Ялтушків Барського району Вінницької області по вул. Леніна, 8-а, земельної ділянки площею 3,5212 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Барського району Вінницької області та майнового паю у пайовому фонді КСП «Маяк» с. Підлісний Ялтушків Барського р-ну Вінницької області у розмірі 289 грн. Вважаючи себе спадкоємцями першої черги за законом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати поважними причини пропущення строку позовної давності та поновити строк на звернення до суду за захистом порушених прав; визнати недійсним заповіт від 09.10.2009 року, складений від імені ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_8, посвідчений секретарем виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Барського району Вінницької області 09.10.2009 року, зареєстрований у реєстрі за №179; визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, які видані від 12.11.2010 р. державним нотаріусом Барської державної нотаріальної контори імя ОСОБА_8 на житловий будинок, земельну ділянку та майновий пай у майновому фонді майна КСГП «Маяк» та визнати за ними в рівних частках право власності на належне ОСОБА_7 майно в порядку спадкування за законом, а саме на: будинок та земельну ділянку по вул. Леніна 8-а в с. Підлісний Ялтушків Барського району Вінницької області; на земельну ділянку площею 3,5212 га розташовану на території ОСОБА_3 сільської ради Барського району Вінницької області та майновий пай у майновому фонді майна КСГП «Маяк».

Судом встановлено, що 24.10.2009 року померла мати позивачів ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про її смерть. На день її смерті відкрилася спадщина, як складається з житлового будинку з належними будівлями і спорудами, що знаходиться в с. Підлісний Ялтушків Барського району Вінницької області по вул. Леніна, 8-а, земельної ділянки площею 3,5212 га призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Барського району Вінницької області та майнового паю у пайовому фонді КСП «Маяк» с. Підлісний Ялтушків Барського р-ну Вінницької області у розмірі 289 грн. Спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняв її син ОСОБА_8 відповідно до ст. 1269 ЦК України шляхом подачі 20.04.2010 року нотаріусу заяви про прийняття спадщини № 456. Спадкова справа № 265/2010 містить заповіт від 09.10.2009 року, складений ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_8, посвідчений секретарем виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Барського району Вінницької області 09.10.2009 року, зареєстрований у реєстрі за №179.

Рішенням Барського районного суду від 05.05.2017 року в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Барського району Вінницької області про визнання заповіту недійсним відмолено за спливом строку позовної давності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

У наданих для порівняння постановах Верховного Суду України містяться такі висновки: для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (29 жовтня 2014 року № 6-152цс14).

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Спадкоємець ОСОБА_8 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12.11.2010 року видане державним нотаріусом Барської державної нотаріальної контори за реєстром № 1-3644, на житловий будинок з належними будівлями і спорудами, що знаходиться в с. Підлісний Ялтушків Барського району Вінницької області по вул. Леніна, 8-а; свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12.11.2010 року видане державним нотаріусом Барської державної нотаріальної контори за реєстром № 1-3645, на земельну ділянку площею 3,5212 га призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Барського району Вінницької області; свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12.11.2010 року видане державним нотаріусом Барської державної нотаріальної контори за реєстром № 1-3646, на майновий пай у пайовому фонді КСП «Маяк» с. Підлісний Ялтушків Барського р-ну Вінницької області у розмірі 289 грн.

Вказані свідоцтва про право на спадщину є чинними, отримані законним шляхом, а тому визнанню недійсними не підлягають за відсутності на те законних підстав.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України не подали заяви про прийняття спадщини, а тому вони вважаються такими, що спадщину не прийняли. Оскільки спадкоємець ОСОБА_8 реалізував своє право на спадкування за заповітом, тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є спадкоємцями за законом, не мали права на спадщину після смерті ОСОБА_7

Відповідно до ППВС України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності заповіту на все майно правило частини другої статті 1223 ЦК застосовується у разі неприйняття спадщини або відмови від спадщини усіма спадкоємцями за заповітом.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках встановлених законом.

Відповідно п.7 постанови Пленуму ВС України за №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Нормами ст.321 ЦК України та ст.. 328 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Оскільки недійсність заповіту та недійсність свідоцтв про право на спадщину за заповітом, у судовому порядку не доведена, оскаржуваний заповіт та свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 є чинними та дійсними, тому вимога позивачів про визнання за ними в рівних частках права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом, задоволенню не підлягає, оскільки спадщину прийняв ОСОБА_8 та залишається власником житлового будинку з належними будівлями і спорудами, що знаходиться в с. Підлісний Ялтушків Барського району Вінницької області по вул. Леніна, 8-а; земельної ділянки площею 3,5212 га призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Барського району Вінницької області та майнового паю у пайовому фонді КСП «Маяк» с. Підлісний Ялтушків Барського р-ну Вінницької області у розмірі 289 грн.

Не обґрунтованою є вимога позивачів про визнання за ними права власності на земельну ділянку по вул. Леніна 8-а в с. Підлісний Ялтушків Барського району, адже вказана земельна ділянка не має правовстановлюючого документа, не має власника, не має площі, не належала спадкодавцю. Тому, вказана вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи вищенаведене керуючись ст. 270 ЦПК України, суд -

В И Р I Ш И В :

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Барського району Вінницької області про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом відмовити повністю.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а неприсутніми особами в той же строк з дня отримання копії рішення, шляхом подачі апеляційної скарги в Апеляційний суд Вінницької області через Барський районний суд Вінницької області.

Суддя: