Рішення № 71215662, 04.12.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2017 р. Справа № 911/3065/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «Приватбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофра України»

про стягнення 666 670,00 грн.

за участю представників:

позивач не зявився;

відповідач не зявився;

встановив:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофра України» (відповідач) про стягнення 666 670,00 грн. заборгованості за Кредитним договором №Г100Г/С.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2017 у справі №911/3065/17 було порушено провадження та призначено до розгляду на 13.11.2017 року.

09.11.2017 позивач через канцелярію суду подав додаткові документи, зокрема, виписки, а також додаткові письмові пояснення, а саме підтвердження наявності заборгованості та правової природи стягуваної суми, яку просить стягнути позивач.

У звязку з неявкою в судове засідання представників сторін та неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи було відкладено на 04.12.2017.

В судове засідання 04.12.2017 сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, повторно не зявились та не забезпечили явку повноважних представників.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду надсилались сторонам за адресою вказаною в позовній заяві та Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що останні були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, відзив на позовну заяву та докази відсутності заборгованості за кредитним договором №Г100Г/С від 17.02.2011, не надав.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на приписи ст. 69 ГПК України щодо термінів розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та обєктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 04.12.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

17.02.2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (ОСОБА_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гофра України» (позичальник) було укладено кредитний договір №Г100Г/С (Кредитний договір).

На підставі Кредитного договору ліміт складає 47 251 102,00 грн., вид кредиту - строковий кредит (пункт А.1. Кредитного договору).

У відповідності до п. 2.1 Договору, банк зобовязується відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені в п. А.4 та перерахувати згідно вимоги позичальника, без додаткового узгодження сторін, грошові кошти для відшкодування витрат по реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в розмірі, зазначеному в п. 1.1 даного договору з призначенням платежу «відшкодування витрат по реєстрації обтяжень рухомого майна».

Як вбачається з поданих позивачем банківських виписок, на рахунок відповідача 22.02.2011 було перераховано 45 000 000,00 грн. з призначенням платежу: «перерахування з кредитного рахунку на поточний рахунок згідно кредитного договору № Г100/ГС від 17.02.2011», що підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Строк виконання зобов'язань (термін повернення кредиту) зазначено в пункті А.3. Кредитного договору - 16.02.2012 року.

Однак, як вбачається з поданих позивачем виписок, у звязку з неповним та несвоєчасним поверненням кредитних коштів, станом на 27.08.2013 за ТОВ «Гофра України» утворилась заборгованість в розмірі 39 370 107,43 грн., яка останнім не погашена та доказів повернення зазначених коштів, на вимогу суду, відповідачем не надано.

Згідно п. А.6. Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує відсотки в розмірі 18% річних та в строки, зазначені в пункті А.8. Кредитного договору.

У відповідності до п. А.8. Договору, датою сплати відсотків є 4 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Договору, якщо інше не передбачено п. 7.3. При несплаті відсотків у зазначений строк, останні вважаються простроченими.

Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно поданого позивачем розрахунку, за користування кредитними коштами відповідачеві нараховувались відсотки, та у звязку з невчасною їх сплатою, станом на 11.08.2017 їх сума склала 22 230 523,23 грн., що також підтверджується випискою з рахунку відповідача за період з 17.02.2011 по 26.10.2017, яка також свідчить про те, що починаючи з 07.02.2013 відповідач припинив часткове погашення відсотків.

Також, керуючись п.5.4 кредитного договору позивач здійснив нарахування пені, яка за період з 31.08.2012 по 11.08.2017 склала 46 203 688, 48 грн.

Разом з тим, заявляючи даний позов до суду, позивач зазначив, що оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості за кредитом, за кредитором зберігається право на стягнення з боржника будь-якої суми заборгованості, у звязку з чим в поданому до суду позові ПАТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з ТОВ «Гофра України» лише частину пені, у звязку з несплатою кредитних коштів в розмірі 666 670,00 грн.

Так, у відповідності до 5.4. Договору, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 5.1, 5.2, 5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане позичальником.

Згідно п. 5.1 Договору, при порушенні позичальником якого-небудь із зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом, строків повернення кредиту, винагороди, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (в % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Посилаючись на п. 5.1, 5.7 Договору, позивач здійснює нарахування неустойки за 5 років (з 31.08.2012 по 11.08.2017), однак суд вважає за необхідне зазначити, що вказаним пунктом сторони збільшили строк позовної давності по вимогах щодо стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки, штрафів за цим договором, а не збільшили термін нарахування неустойки, що є відмінними поняттями.

При цьому, як зазначено в п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, зважаючи на те, що в п. 5.4 Кредитного договору сторони передбачили право нарахування неустойки в межах трьохрічного терміну від дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане позичальником, суд, перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», здійснив власний розрахунок пені, за період з 31.08.2012 по 31.08.2015 від кожного необхідного платежу окремо, та встановив, що заявлена до стягнення сума пені в загальному розмірі 46 203 688, 48 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 25 171 317,39 грн.

Зважаючи на те, що відповідач на неодноразову вимогу суду, докази, що підтверджують відсутність заборгованості за Кредитним договором від 17.02.2011, не надав та доводи позивача не спростував, звернення позивача до суду з відповідним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене та те, що вимогою позивача є стягнення неустойки в сумі 666 670,00 грн., розмір якої є значно меншим за розмір обґрунтованої суми пені, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 666 670,00 грн. пені.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гофра України (04080, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Броварська, буд. 46 приміщення 5/6, код ЄДРПОУ 37192099) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 666 670 (шістсот шістдесят шість) грн. 00 коп. пені, 10000 (десять тисяч) грн. 05 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 22.12.2017.

Суддя О.В. Щоткін