Постанова № 71214069, 20.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер334/169/17 Головуючий у 1 інстанції Дубина Л.А.

Номер провадження 22-ц/778/2813/17 Суддя-доповідач Кухар С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіКухаря С.В.суддів:Крилової О.В. Трофимової Д.А.секретарБурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2017 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказує, що відповідно до укладеного договору № б\н від 18.11.2013 року ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором б/н від 18.11.2013 року у сумі 53314,35 грн. (п'ятдесят три тисячі триста чотирнадцять грн. 35 коп.). Стягнуто з ОСОБА_5, судові витрати на оплату судового збору у сумі 1600,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 та ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю чи частково або зміни рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Судом попередньої інстанції встановлено, що 18.11.2013 року між ПАТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_5 укладено кредитний договір відповідно до якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та Тарифами банку складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав та надав позичальнику кредит.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав і станом на 11.12.2016 року заборгованість ОСОБА_5 складає 53314,25 грн., з яких сума заборгованості за кредитом - 4899,48 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 42199,90 грн., заборгованість за пенею та комісією - 3200,00 грн.; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 2514,97 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги законні та обґрунтовані, сума заборгованості, розрахована відповідно до умов укладеного договору, а тому підлягає стягненню у повному обсязі.

Однак з таким висновком колегія суддів погоджується частково.

Так, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з тим же договором сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань передбачених договором.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Тому в частині вимог банку про стягнення штрафів необхідно відмовити з зазначених підстав, і доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Таким чином, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2017 року у цій справі необхідно скасувати в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у вигляді штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штрафу (процентна складова) у сумі 2514,97 грн., відмовивши в позові в цій частині. В зв'язку з чим необхідно змінити загальну суму стягнутої заборгованості з 53314,35 грн. на вірну - 50299,38 коп.

За вимогами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів встановила, що підтверджено матеріалами справи, заявою позичальника, умовами надання споживчого кредиту про наявність між сторонами кредитного договору.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже недійсність цього кредитного договору внаслідок того, що відповідач його не підписував має визнаватися судом за правилами оспорюванного правочину, за позовом позичальника.

Але, відповідно до ст. 13 ЦПК України, ст. 204 ЦК України даних про те, що кредитний договір визнавався судом недійсним не має.

Посилання відповідача на те, що він вказаний договір не підписував нічим не доведено, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи відповідач не подав, при цьому зазначивши у апеляційній скарзі, що можливо він і підписував вказаний договір. Крім цього відповідачем неодноразово сплачувались кошти на погашення кредиту.

Посилання у скарзі на пропуск строку позовної давності є необґрунтованим оскільки останній платіж за договором відповідач на погашення заборгованості здійснив 15 травня 2014 року, з позовом до суду банк звернувся 11 січня 2017 року, тобто в межах загального строку позовної давності. При цьому в суді першої інстанції відповідач заяву про застосування строку давності не подав..

Інші доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо невірного застосуванням судом норм законодавства, про відсутність підстав для задоволення позову, про закінчення терміну дії картки, про ненадання банком документів в оригіналі зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції і його висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2017 року у цій справі скасувати в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у вигляді штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штрафу (процентна складова) у сумі 2514,97 грн., відмовивши в позові в цій частині. В зв'язку з чим змінити загальну суму стягнутої заборгованості з 53314,35 грн. на вірну - 50299,38 коп.

Решту рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, яку буде складено на протязі п'яти днів.

Повна постанова складена 22 грудня 2017 року.

Головуючий:

Судді: