Рішення № 712129, 13.06.2007, Господарський суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2007 р.

Справа № 16/86-1729

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

Розглянув справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг”, м.Київ, вул. Мечнікова,16-а,

До відповідача: Приватного агропромислового підприємства «Джурин», с. Джурин Чортківського району, Тернопільської області

Суддя Хома С.О.

За участю представників сторін

Позивача: Терещук Б.С.- юрисконсульт, довіреність №16/99-06 від 27.10.06 р.

Відповідача: Вітковський В.С. –представник, довіреність б/н від 17.05.2007р.

Суть справи:

Ухвалою суду від 03 травня 2007 року розгляд справи було відкладено у відповідності до п.1, 2 ч.1 ст.77 ГПК України на 17 травня 2007 року на 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 17 травня 2007 року розгляд справи було відкладено у відповідності до п.2,3 ч.1 ст.77 ГПК України на 29 травня 2007 року на 09 год. 15 хв.

Ухвалою суду від 29 травня 2007 року розгляд справи було відкладено у відповідності до п.3 ч.1 ст.77 ГПК України на 13 червня 2007 року на 09 год. 00 хв.

Відкрите акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг”, вул.Мечнікова,16-а, м.Київ звернулось до суду з позовом до Приватного агропромислового підприємства «Джурин», с. Джурин Чортківського району, Тернопільської області про стягнення 48475 грн. 58 коп. заборгованості, в тому числі 41979 грн. 17 коп. основного боргу по лізингових платежах, 2494 грн.39 коп. інфляційних нарахувань, 820 грн.24 коп. - 3% річних та 3181 грн.78 коп. пені.

Як зазначив позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №19-04-807 плі, укладеного між сторонами 27.12.2004р. щодо сплати лізингових платежів.

Відповідач у відзиві на позов ( лист від 16.05.2007р.) та його повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечує. Однак, просить суд відстрочити сплату заборгованості перед позивачем до 31 серпня 2007р., посилаючись на несприятливі погодні умови в 2004-2006 роках, зокрема, зазначив, що в серпні 2004 року та в травні 2005 року на території агропромислового підприємства пройшов шквальний дощ з градом, внаслідок чого підприємство понесло збитки, що на думку представника відповідача є підставою для відстрочки виконання рішення суду. При цьому відповідачем долучено документи на підтвердження виниклих форс-мажорних обставин, зокрема висновок про форс-мажорні обставини торгово-промислової палати України № 4406/05-4 від 04.10.2004р., довідку Управління агропромислового розвитку Чортківської райдержадміністрації № 202 від 08.06.2007р. Крім того, повідомив, що станом на день розгляду справи підприємством частково погашено заборгованість в сумі 4600 грн., надавши як доказ копії платіжних доручень № 30 від 15.05.2007р. на суму 1100 грн., № 12 від 30.05.2007р. на суму 2500 грн., та оригінал платіжного доручення № 14 від 06.06.2007р. на суму 1000 грн.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз’яснено процесуальні права та обов’язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

27 грудня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія»„Украгролізинг” –„Лізингодавець”, в особі першого заступника Голови правління Галушко В.О. з одної сторони, та Приватним агропромисловим підприємством «Джурин»- „Лізингоодержувач”, в особі директора Гринчишина С.П. –з другої сторони, був укладений договір № 19-04-807 плі, згідно умов якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у виключне користування на визначений договором строк зернозбиральний комбайн Джон-Дір М-9500 № 666779, жатку зернову «Джон-Дір-922»№ 665899 та жатку кукурудзяну «Джон-Дір-892»№ 665844 (додаток № 1 до договору № № 19-04-807 плі від 27.12.2004р., а Лізингоодержувач зобов»язується сплачувати лізингові платежі, черговість, розмір і строки сплати яких встановлені графіками сплати лізингових платежів (додатки № № 2,4,6 до договору № 19-04-807 плі від 27.12.2004р.).

Факт передачі сільськогосподарської техніки підтверджується Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 96 від 03.11.200_р. Всього передано майна на загальну суму 160672 грн. 37 коп.

Згідно підпунктів 3.4.2 розділу 3 договору № 19-04-807 плі від 27 грудня 2004 року Лізингоодержувач –відповідач по справі –за користування майном повинен своєчасно та в повному обсязі згідно погоджених графіків виплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов»язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності на певний строк і за встановлену плату.

У відповідності до частини 3 статті 806 Цивільного кодексу України, особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Закон України „Про фінансовий лізинг” № 723/97-ВР від 16 грудня 1997 року із наступними змінами, визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу.

Згідно статті 1 цього Закону фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 частина 1 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначив позивач в позовній заяві, відповідач всупереч умовам договору лізингові платежі не проводив в повній мірі, в результаті чого станом на 28.03.2007 року утворилась заборгованість в розмірі 41979 грн. 17 коп.

Відповідач проти заборгованості, яка виникла станом на 28.03.2007р. не заперечує, разом з тим повідомив, що ним частково погашено заборгованість, а саме на суму 4600 грн.. Вищезазначене підтверджується копіями платіжних доручень № 30 від 15.05.2007р. на суму 1100 грн., № 12 від 30.05.2007р. на суму 2500 грн. та оригіналом платіжного доручення № 14 від 06.06.2007р. на суму 1000 грн., доданими відповідачем до матеріалів справи. Позивач підтвердив часткову сплату відповідачем заборгованості після пред»явлення позову.

Таким чином, суд вважає за необхідне в частині стягнення 4600 грн. основного боргу провадження у справі припинити у відповідності до п.п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмета спору на момент винесення рішення по справі.

Позовні вимоги в частині стягнення 37379 грн. 17 коп. основного боргу підлягають до задоволення, як обгрунтовано заявлені та не суперечать чинному законодавству.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач просить суд стягнути з відповідача 2494 грн. 39 коп. інфляційних нарахувань та 820 грн. 24 коп. 3% річних. Після проведеного судом перерахунку та у відповідності до чинного законодавства, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2494 грн. 39 коп. –інфляційних нарахувань та 797 грн. 50 коп. –3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В частині позовних вимог щодо стягнення 22 грн. 74 коп. 3% річних - відмовити.

Також позивач нарахував відповідачу з врахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 року пеню в сумі 3181 грн. 78 коп., яку просить стягнути в судовому порядку.

Відповідно до ст.610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року з наступними змінами регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”. А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами укладеного договору від 27.12.2004р. (п.7.1) сторони передбачили, що за порушення строків сплати лізингових платежів, лізингоодержувач за кожен день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Після проведеного судом перерахунку та у відповідності до чинного законодавства, сума пені становить 2730 грн. 60 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В частині позовних вимог щодо стягнення 451 грн. 18 коп. пені відмовити.

Разом з тим, оцінюючи заявлене відповідачем клопотання про надання до 31.08.2007р. відстрочки виконання рішення щодо стягнення заборгованості перед позивачем у зв»язку з несприятливим важким фінансовим становищем підприємства та враховуючи погодні умови в 2004-2006 роках (внаслідок стихії загинули посіви сільськогосподарських культур і господарство зазнало значних збитків) та докази на його обґрунтування, зокрема, висновок про форс-мажорні обставини торгово-промислової палати України, довідку Управління агропромислового розвитку Чортківської райдержадміністрації № 202 від 08.06.2007р суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача, оскільки вважає, що надання відстрочки виконання рішення до 31.08.2007р. надасть можливість агропромисловому підприємству провести своєчасно роботи по збору урожаю 2007 року.

Згідно з ст.49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно до заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.43,49,ст.80 ч.1 п.1-1, ст. 82,84 Господарського процесуального кодексу України, суд:

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відстрочкою виконання рішення в строк до 31 серпня 2007 року з Приватного агропромислового підприємства "Джурин" с.Джурин, Чортківський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30749430:

- на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" вул. Мечнікова, 16-а, м.Київ, ідентифікаційний код 30401456 –43401 грн. 66 коп. заборгованості (в т. ч. 37379 грн. 17 коп. основного боргу, 2494 грн. 39 коп. інфляційних нарахувань, 797 грн. 50 коп. 3% річних, 2730 грн. 60 коп. пені) та 597 грн. 10 коп. в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення 451 грн.18 коп. пені та 22 грн.74 коп.3 % річних відмовити.

4.В частині позовних вимог щодо стягнення 4600 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

5.Рішення надіслати сторонам по справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 15.06.2007 року

Суддя С.О. Хома