Рішення № 71212456, 21.12.2017, Кельменецький районний суд Чернівецької області

21.12.2017

Справа №717/1298/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 рокуКельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Тихоненко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК ОСОБА_2 подала до Кельменецького районного суду позовну заяву у якій просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 (дата народження: 27.10.1973) на користь ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК заборгованість у розмірі 56775 гривень 29 копійок за кредитним договором № б/н від 31.10.2012 року, яка складається з наступного: 1782 гривні 92 копійки заборгованість за кредитом, 48312 гривень 59 копійок заборгованість по процентам за користування кредитом, 3500 гривень заборгованість за пенею, 500 гривень штраф (фіксована частина) та 2679 гривень 78 копійок штраф (процентна складова). Стягнути з відповідачки на користь ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК судові витрати у розмірі 1600 гривень.

ВСТАНОВИВ:

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася.

Представник позивача в судове засідання не зявився. В поданому до суду клопотанні представник позивача просить розглянути справу без участі представника позивача.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК та відповідачкою ОСОБА_1 31 жовтня 2012 року був укладений кредитний договір. Згідно даного договору відповідачка ОСОБА_1 в період з 01 листопада 2012 року отримала кредит зі сплатою відсотків у розмірі 2,5% на місяць. Картка якою користувалася ОСОБА_1 визначена позивачем як „Універсальна , 55 днів пільгового періоду. Вказані обставини стверджуються копією анкети-заяви ОСОБА_3 про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг п ПриватБанку від 31.140.2012 року, випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 01.11.2012 року по 30.09.2017 року, довідкою про зміну умов кредитування і обслуговування кредитної карти ОСОБА_1

Отже, між позивачем та відповідачкою відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов'язання. Згідно даного договору відповідачка зобовязалася щомісячно сплачувати відповідні платежі за цим договором. Сторонами було визначено, що сплата відсотків здійснюється щомісяця до 25 числа. Розмір щомісячних платежів визначено сторонами як 7% від заборгованості, але не менше 50 гривень і не більше залишку заборгованості. Вказані обставини стверджуються витягом з тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов і правил надання банківських послуг ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256.

Згідно до п. 2.1.1.12.6.1. Умов і правил надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобовязань за борговими зобовязаннями на суму від 100 гривень, клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Згідно витягу з тарифів по картках „Універсальна , 55 днів пільгового періоду, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості розраховується як пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 гривень щоразу , коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 гривень. Пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 100 гривень щоразу , коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 гривень другий місяць поспіль і більше.

Відповідачка ОСОБА_1 не виконала свої зобовязання за договором, щодо оплати частки боргу у встановлений договором строк та не повернула позивачу основний борг в сумі 1782 гривні 92 копійки, а також прострочила заборгованість по відсотках. Відповідно до умов договору відповідачці нараховані штрафи та пеня.

Згідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь якому із грошових зобовязань передбачених дійсним договором більш, ніж на 30 днів, клієнт зобовязаний сплатити банку судовий штраф в розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідачка в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обовязковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовилася від своїх зобовязань за цим договором, порушила свої зобовязання по поверненню суми позики за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобовязання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Згідно ч.1. ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З розрахунків заборгованості станом на 30 вересня 2017 року, які надані банком, вбачається, що в період до 01 вересня 2014 року процентна ставка визначена у розмірі 30 % річних, з 01 вересня 2014 року процентна ставка визначена у розмірі 34,8 % річних, з 1 квітня 2015 року процентна ставка визначена у розмірі 43,2 відсотка річних.

У пункті 1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг, які є частиною укладеного між сторонами кредитного договору, зазначено, що банк має право в односторонньому порядку змінювати тарифи.

Згідно до ст. 10561 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:

1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували застосування сторонами у договорі змінюваної процентної ставки встановленої у відповідності до вимог частин 4-6 ст. 10561 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у даному випадку умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У абзаці 1 пункту 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зіст. 1056-1 ЦК Україниу зв'язку з прийняттямЗакону України від 12 грудня 2008 року „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку, яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

У абзаці 3, 4 пункту 28 вказаної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року судам роз'яснено, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог ст.ст. 641-642 ЦК Україниабо в порядку, визначеному ч. 6ст. 1056-1 ЦК України. При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Згідно пункту 2.1.1.5.4 Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобовязаний при незгоді із змінами правил і/або тарифів надати банку письмову заяву про розірвання договору і погасити виниклу перед банком заборгованість.

Таким чином, в даному випадку позичальник позбавлений права не погодитися на зміну умов договору, і у випадку незгоди із запропонованими змінами зобовязаний ініціювати розірвання договору.

Отже, така умова договору про право банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Суд вважає вимогу про стягнення з відповідачки штрафів безпідставною виходячи із наступного. Відповідно до положень ст. ст.526,527,530 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Умовами спірного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. У той самий час, сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

У анкеті - заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана відповідачкою зазначено, що остання згідна з тим, що ця заява разом із памяткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами складає між нею і банком договір про надання банківських послуг.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв'язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Суд відхиляє як докази розрахунки заборгованості за договором від 31.10.2012 року укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 30.09.2017 року надані позивачем. Зокрема, в таких розрахунках застосовані збільшені розміри процентної ставки. Суд вважає таке збільшення розміру процентної ставки протиправним. Крім того, згідно поданого банком розрахунку розмір заборгованості відповідачки по відсотках за період з 05 грудня 2012 року по 30 вересня 2017 року складає 48312 гривень 59 копійок. Таким чином фактично відсоткова ставка складає більше 540 % річних.

Визначаючи розмір заборгованості відповідачки по відсотках, суд вважає за необхідне застосувати відсоткову ставку в розмірі 30 відсотків річних як таку, що була встановлена на момент укладення кредитного договору між сторонами. Така відсоткова ставка вказана у витязі з тарифів.

Таким чином, заборгованість відповідачки по відсотках, з урахуванням отриманих нею сум, за період з 26 лютого 2013 року, тобто з дати коли у відповідачки виникла поточна заборгованість по 30 вересня 2017 року визначена згідно наступного розрахунку:

1762 гривні 92 копійки (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 3 дні (період з 26.02.2013 року по 01.03.2013 року) Х 30% річних / 360 днів = 4 гривні 40 копійки.

1772 гривні 92 копійки (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 1 день (період з 01.03.2013 року по 02.03.2013 року) Х 30% річних / 360 днів = 1 гривня 47 копійок.

1782 гривні 92 копійки (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 54 місяці (період з 02.03.2013 року по 02.09.2017 року) Х 2,5 % в місяць = 2406 гривень 94 копійки.

1782 гривні 92 копійки (сума боргу на яку нараховуються відсотки) Х 28 днів (період з 02.09.2017 року по 30.09.2017 року) Х 30% річних / 360 днів = 41 гривня 60 копійок.

Нараховані відсотки складають 2454 гривень 41 копійку. Від цієї суми віднімаємо 170 гривень, як суму сплачену відповідачкою в рахунок погашення відсотків. Таким чином, заборгованість по відсотках складає 2284 гривні 41 копійку.

Відповідно до положень ст. ст.526,527,530 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3ст. 549 ЦК України).

Сума нарахованої пені складає 3500 гривень.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково і з відповідачки слід стягнути на користь позивача борг в сумі 7737 гривень 33 копійки, в тому числі: основний борг в сумі 1782 гривні 92 копійки, заборгованість по відсотках в сумі 2454 гривні 41 копійку, та пеню за несвоєчасність виконанням зобовязань по договору в сумі 3500 гривень 31 копійка.

Суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 218 гривень 04 копійки в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, до ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК 7737 (сім тисяч сімсот тридцять сім) гривень 33 (тридцять три) копійки заборгованості за кредитним договором та 218 (двісті вісімнадцять) гривень 4 (чотири) копійки в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне рішення суду складено 25 грудня 2017 року.

Суддя: