Ухвала суду № 71212381, 26.09.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 328/4238/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Покопцева Д.О.

Провадження № 22-ц/778/3020/17-2 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Крилової О.В.,

Кухаря С.В.,

За участю секретаря: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Чернігівського районного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_4, Токмацької місцевої прокуратури, Державної казначейської служби України про скасування постанови, зобов'язання публічно вибачитися та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що постановою керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_4 від 03.06.2016р. йому відмовлено у відшкодуванні шкоди, передбаченої п.п. 1, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Вважав, що зазначена постанова підлягає скасуванню, оскільки, по-перше, не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а, по-друге, винесена особою, яка не мала на це повноважень.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд скасувати постанову керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_4 від 03.06.2016р., зобов'язавши відповідачів знову «доказательно, объективно, законно составить органом досудебного расследования и прокуратуры постановление «О порядке и размерах возмещения материального и морального ущерба реабилитированному ОСОБА_3 вследствие незаконного обвинения по ч. 3 ст. 358 УК с 05.02.2002г. по 15.04.2016г.» (мовою оригіналу); зобов'язати відповідачів публічно вибачитися перед позивачем на зборах слідчих та прокурорів Токмацької міської прокуратури; стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в сумі 50 000 грн. «по обстоятельствам систематических, незаконных отказов возмещения ущерба постановлениями прокуроров ОСОБА_7 и ОСОБА_4 от 04.04.2014г., 03.06.2016г. и по фактам незаконного отказа возврата в собственность ОСОБА_3 двух пишущих машинок, незаконно изъятых в ходе обыска 21.10.2002г. и не поступивших на склад вещдоказательств Токмакского ГО ГУМВД Украины с 21.10.2002г. по настоящее время» (мова оригіналу).

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 травня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Скасовано постанову керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_4 від 03.06.2016 року про відмову ОСОБА_3 у відшкодуванні шкоди, передбаченої п.п. 1, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Токмацької місцевої прокуратури на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 08,70 грн.

Після ухвалення судом вищевказаного рішення ОСОБА_3 звернувся до суду з заявами: про виправлення описки в судовому рішенні, зазначаючи, що на арк. 5 помилково зазначена ч. 2 ст. 358 КК України, у вступній, мотивувальній та резолютивній частині не викладено всіх його вимог, помилково зазначено, що вилучені у нього друкарські машинки зберігалися на складі речових доказів Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області, адже в матеріалах справи відсутні будь-які докази цього, по справі не ухвалено заочне рішення, не зазначено, що судове засідання проводилося в режимі відеоконференції, помилково стягнуто судові витрати з Токмацької місцевої прокуратури; про роз'яснення судового рішення, оскільки йому незрозуміло, чому судове засідання по справі проводилося в режимі відеоконференції, чому в тексті рішення зазначена ч. 2 ст. 358 КК України, які докази встановлюють збереження вилучених у нього друкарських машинок і повернення їх, який статус він має у кримінальному провадженні і чи має він право на відшкодування матеріальної шкоди шляхом публічного вибачення; про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом в частині судових витрат не прийнято аналогічне ухвалі Пологівського районного суду Запорізької області рішення в цій частині.

Ухвалою Чернігівського районного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року виправлено описку в рішенні Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 травня 2017 року шляхом вірного зазначення - ч. 3 ст. 358 КК України, замість ч. 2 ст. 358 КК України.

У задоволенні іншої частини вимог про виправлення описок, ухвалення додаткового рішення та роз'яснення рішення відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду в частині відмови у задоволенні решти вимог про виправлення описок, ухвалення додаткового рішення та роз'яснення рішення, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухвали, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Так, за ч. 1 ст. 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

Встановивши, що в рішенні Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 травня 2017 року (а.с. 180, 5 абзац) помилково зазначено ч. 2 ст. 358 КК України замість ч.3 цієї ж статті, суд дійшов вірного висновку про необхідність виправлення допущеної описки.

Стосовно решти названих позивачем у заявах описок (помилок), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вони не є такими в розумінні ст. 219 ЦПК України. Так, суд правильно зазначив, що заочне рішення по справі не виносилося, всі заявлені позивачем вимоги викладені, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції зазначено у рішенні, питання про судові витрати вирішено, обставини щодо не повернення заявнику вилучених друкарських машинок досліджені.

Далі, за ч. 1 ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 221 ЦПК України, суд дійшов вірного висновку, що в задоволенні заяви про роз'яснення рішення необхідно відмовити, оскільки рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 травня 2017 року є чітким та зрозумілим, додаткового роз'яснення не потребує.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; 4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Обґрунтовуючи необхідність ухвалення додаткового рішення, ОСОБА_3 посилався на те, що питання про судові витрати вирішено не так, як Пологівським районним судом Запорізької області. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення правильно виходив із того, що вищезазначене обґрунтування не може бути підставою для ухвалення додаткового рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими ОСОБА_3 обґрунтовував свої заяви, оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи скарги щодо можливості підкупу судді, про «цехову корпорацію суддів» тощо на правильність висновків суду не впливають.

Сукупність вищезазначених обставин справи, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що ці доводи не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, оскаржувана ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для її зміни або скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Чернігівського районного суду Запорізької області від 07 червня 2017 року у цій справізалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: