Ухвала суду № 71212297, 12.12.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року м. Київ К/800/22576/16

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 року

у справі № 804/12765/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 року у справі № 804/12765/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 року № 0000355103.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом замінено Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ по здійсненим фінансово господарським операціям з ТОВ «ТРЕІ-УКРАЇНА» за жовтень, грудень 2014 року, «КРИВОРІЖБУД» за жовтень, грудень 2014 року, ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ» за жовтень 2014 року, ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» за листопад, грудень 2014 року, ТОВ «БМУ №30» за листопад 2014 року, КОНЦЕРН «СТАЛЬПРОМБУД» за листопад, грудень 2014 року, відповідачем складно акт від 03.06.2015 року № 23/28-01-51-03/24432974, яким встановлено порушення: пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму заявленого бюджетного відшкодування в розмірі 24 070 051, 14 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2015 року № 0000355103, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 24 070 051, 14 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 035 025, 57 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, оскільки під час судового розгляду не доведено факту допущення порушень позивачем.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

В силу п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські правовідносини з контрагентами - ТОВ «ТРЕІ-Україна»: на підставі договорів на виконання проектних, монтажних, інших робіт; з ТОВ «КРИВОРІЖБУД»: на підставі договорів, предметом яких є капітальний ремонт тепловозів; ТОВ «ЕЛПРОМПРОЕКТ»: договорів на виконання будівельно-монтажних робіт, на виконання робіт на об'єкті; ТОВ «Кривбасметалстіл»: договорів на виконання робіт та надання послуг; ТОВ «БМУ №30»: договорів підряду; КОНЦЕРН «СТАЛЬПРОМБУД»: договорів на виконання проектних, будівельно-монтажних робіт на об'єкті.

Встановлено, що реальність даних господарських операцій підтверджено первинними бухгалтерськими документами, а саме договорами, рахунками, довідками про вартість виконаних робіт, актами виконаних робіт, податковими накладними, актами зміни вартості обладнання, актами приймання/здачі обладнання, пусконалагоджувальних робіт, монтажних робіт, актами на передачу основних та допоміжних матеріалів, накладними до акта на передачу основних та допоміжних матеріалів та до акта приймання здачі обладнання та інших робіт, довідками (розрахунками вартості обладнання), актами на оприходування матеріалів, конструкцій та деталей, отриманих при демонтажі при проведенні робіт на об'єкті, реєстром виконаних робіт, специфікаціями вартості робіт, платіжними дорученнями.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «КРИВОРІЖБУД» СДПІ під час перевірки надавались, зокрема, договори від 25.11.14р. № 4017, від 19.11.14р. №3968, від 23.04.14р. №1685, предметом яких є капітальний ремонт тепловозів, рахунки, довідки про вартість виконаних робіт, акти виконаних робіт, податкові накладні, відомості дефектів на ремонт тепловозів, калькуляції на капітальний ремонт тепловозів, відомості запасних частин підрядника, платіжні доручення на оплату робіт.

Фактичне завершення реконструкції об'єкта, до якої були залучені зазначені організації, підтверджується актами готовності об'єктів до експлуатації та деклараціями про готовність об'єкта до експлуатації.

Посилання податкового органу на результати податкового контролю контрагентів позивача є необґрунтованим та не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 року у справі № 804/12765/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.А.Веденяпін

Н.Є.Маринчак