Постанова № 71212229, 20.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Біленський О.О.

Суддя-доповідач: Мінаєва О.М.

20 грудня 2017 р. м. ХарківСправа № 820/4044/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Донець Л.О. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2017, м. Харків, повний текст складено 26.10.17 по справі № 820/4044/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвузавтоматика"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Спецвузавтоматика " (далі за текстом - ТОВ "Спецвузавтоматика", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.08.2017 року №0002061401, №0002071401, №0002081401.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.08.2017 року №0002061401, №0002071401, №0002081401.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 198.5 ст. 198, п. 187.1 ст. 187, п.198.1, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Спецвузавтоматика" зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно свідоцтва серії А00 №495892 від 17.11.1992 р. (згідно протоколу загальних зборів від 26.03.2016 р. було перейменовано з УРА ТОВ-підприємство "СПЕЦ") та перебуває на податковому обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС України в Харківській області.

На підставі направлень від 23.06.2017 року №4229, №4230, №4231, №4232, №4233 та №4234, виданих Головним управлінням ДФС в Харківській області, згідно з п. 77.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового Кодексу України, відповідно плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2 квартал 2017 року та на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 06.06.2017р. №2356, фахівцями контролюючого органу у період з 26.06.2017р. по 07.08.2017р. року проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвузавтоматика» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р. року, валютного законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р., відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За наслідками перевірки складно акт №9633/20-40-14-01-08/05837085 від 11.08.2017 року "Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвузавтоматика» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2015р. по 31.03.2017р., валютного законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017 р. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р., за висновками якого встановлено порушення позивачем:

- вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на прибуток у 2015 році та завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток;

- вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.5 ст. 198, п. 187.1 ст. 187, п.198.1, 198.3, п.198.6 ст.198,пп. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192, абз.19 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість;

- вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних.

На підставі висновків акту перевірки №9633/20-40-14-01-08/05837085 від 11.08.2017 року Головним управлінням ДФС в Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення: №0002061401 від 28.08.2017 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств; №0002071401 від 28.08.2017 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток; №0002081401 від 28.08.2017 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реального здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "НВП "Рембудсервіс", ТОВ "Полісся-2016" та правомірності віднесення позивачем до складу витрат підприємства, податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що предметом доказування в даній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість та витрат при відображенні фінансового результату підприємства; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит з податку на додану вартість та витрати підприємства.

Колегією суддів встановлено, що перевіркою не визнано наявність підстав для включення ТОВ "Спецвузавтоматика" протягом 2015 - 1-2 кварталу 2016 років та 1 кварталу 2017 року до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 636073 грн, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 13788 грн. та завищення витрат в сумі 3009183 грн згідно первинних документів за наслідками господарських операцій з поставки на адресу позивача товарів та послуг контрагентами ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "НВП "Рембудсервіс" та поставки позивачем товару на адресу ТОВ "Полісся-2016".

Отже, за висновком контролюючого органу, між позивачем та вказаними контрагентами не відбулось реальних фінансово-господарських відносин; дійсний зміст задекларованих операцій полягав лише в документальному оформленні ланцюгового руху, що призвело до одержання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді витрат та податкового кредиту в істотному розмірі.

Між тим, колегія суддів вважає вказані висновки контролюючого необґрунтованими, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту укладених платником податку договорів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в редакції на момент здійснення господарських операцій, визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому, будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.11 П(С)БУ 16 до складу витрат відноситься собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з п.12 П(С)БУ 16 до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у фінансовій звітності, складеній у відповідності до П(С)БО, відображається у Звіті про фінансові результати (форма №2) по коду рядка 2050.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Відповідно до п. 44.2 ст. 42 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, а обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписи даної норми Податкового кодексу України кореспондують положенням абз.1 п.201.1 ст.201 Кодексу, згідно з якими на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами 1 та 2 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України також передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абз.1 п.201.10 ст.201). Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз.2 п.201.10 ст.201).

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Обов'язковою ж умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Колегією суддів встановлено, що 02.02.2017 року між ТОВ "Спецвузавтоматика" та ТОВ "Арсенал Пром" укладено договір поставки № 5, згідно якого Покупець в особі ТОВ "Арсенал Пром" зобов'язалось поставити електронні компоненти та інші товарно-матеріальні цінності згідно специфікацій, прибутково-видаткових накладних або актів приймання-передачі.

Сума договору складалась з суми вартості партій товарів, поставлених на протязі строку дії договору. Строк оплати за договором не пізніше 45 банківських днів з дати поставки товару постачальником.

Реальність виконання умов укладеного договору підтверджується зазначеними в Акті перевірки та наданими до суду документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: видатковими накладними: від 03.03.2017 р. №107 на суму 16108,1 грн., від 09.03.2017 р. №125 на суму 22517,8 грн., від 01.03.2017 р. №92 на суму 13 434,78 грн., від 13.02.2017 р. №31 на суму 30665,26 грн.; прибутковими ордерами, які свідчать про оприбуткування комплектуючих у вказаного постачальника на бухгалтерський рахунок 2021 (комплектуючі вироби); податковими накладними, специфікаціями на товар; посвідченнями про місцеве відрядження працівників.

Оплата за придбаний товар проведена позивачем згідно платіжних доручень з рахунку ТОВ "Спецвузавтоматика" на загальну суму 82 725,94 грн., що підтверджується також банківськими виписками за 17.03.2017 р., 21.02.2017 р. та засвідчує факт виконання зобов'язань за договором.

Податкові накладні згідно ст. 201 Податкового кодексу України складались в електронному вигляді, були своєчасно зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Поставлені товари від ТОВ "Арсенал Пром" були використані позивачем при наданні послуг з ремонту обладнання Центру обслуговування підрозділів Національної поліції України та ТОВ "НВП УРС", що підтверджується наявними матеріалами справи.

Як слідує з матеріалів справи, вартість отриманих комплектуючих, без урахування ПДВ, у сумі 68938,28 грн. була включена до складу собівартості реалізованих позивачем послуг у 1 кварталі 2017 року.

У бухгалтерському обліку вартість придбаних комплектуючих відображено по дебету рахунку 2021 (комплектуючі вироби) та кредиту рахунку 631 (розрахунки з постачальниками), що в подальшому було відображено по дебету рахунку 903 (собівартість реалізованих послуг) та кредиту рахунку 2021 (комплектуючі вироби).

Висновки про порушення ТОВ "Спецвузавтоматика" пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходів та невірного визначення фінансового результату в 1 кварталі 2017р. на суму 68938 грн., завищення податкового кредиту з ПДВ в лютому-березні 2017р. на суму 13788 грн. в результаті взаємовідносин з ТОВ "Арсенал Пром", відповідач обґрунтовує наявністю податкової інформації щодо відсутності підтвердження факту реальності здійснення господарських відносин щодо поставки товарів ТОВ "Арсенал Пром", наявністю пояснень директора ТОВ "Арсенал Пром" щодо непричетності до господарської діяльності товариства та договорів поставки товару з ТОВ "Спецвузавтоматика".

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно посилання відповідача на ОСОБА_2, який згідно баз інформаційних даних є директором ТОВ "Арсенал Пром", та який зазначив, що не підписував і не укладав жодних договорів від імені цього підприємства, з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності, що не призводить автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту чи податкових зобов'язань з податку на додану вартість та витрат за результатами господарських операцій між позивачем та ТОВ "Арсенал Пром".

Отже, колегія суддів зазначає, що обставини, викладені в поясненнях ОСОБА_2, не поширюються на предмет спору в даній справі, що розглядається.

При цьому, відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

На виконання викладених приписів закону відповідачем не надано доказів винуватості осіб, причетних до створення ТОВ "Арсенал Пром", у вчиненні злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України (відповідного вироку суду, який набрав законної сили).

Таким чином, пояснення посадових (службових) осіб контрагента платника податків не можуть бути беззаперечним доказом вчинення податкового правопорушення, адже правдивість і достовірність таких пояснень підлягає перевірці судом у межах кримінального судочинства за правилами Кримінального процесуального кодексу України з постановленням відповідного рішення.

Також колегією суддів встановлено, що 04.11.2013 р. між УРА ТОВ-підприємство "СПЕЦ" (назва позивача у 2013 році) укладено договір № 04/131104-2 з ТОВ "НВП "Рембудсервіс". За даним договором Виконавець в особі ТОВ "НВП "Рембудсервіс" зобов'язався надавати комплекс послуг, що включають установку, налагодження серверного, комп'ютерного, офісного та мережного устаткування. Вартість договору визначена як сумарна вартість всіх послуг наданих протягом терміну дії договору. Строк виконання послуг погоджується з Замовником, а виконання передбачає передачу технічного справного устаткування.

Реальність виконання умов укладеного договору підтверджується наступними документами первинного та бухгалтерського обліку: зазначеними в акті перевірки на сторінках 14-21 актами здачі-приймання наданих послуг; калькуляціями до актів здачі-приймання; виписками з банку; видатковими накладними; довіреностями, податковими накладними.

Податкові накладні згідно ст. 201 Податкового кодексу України складались в електронному вигляді, були своєчасно зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Висновки про порушення ТОВ "Спецвузавтоматика" пунктів пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.5 ст. 198, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного формування собівартості реалізованих товарів (послуг), отриманих від ТОВ "НВП "Рембудсервіс" та відповідно безпідставного завищення витрат при визначення фінансового результату в у 2015 році - 1-2 кварталах 2016 року на загальну суму 2940245 грн., заниження податкового зобов'язань з податку на додану вартість в на суму 588049 грн. в результаті взаємовідносин з ТОВ "НВП "Рембудсервіс", відповідач обґрунтовує відсутністю подальшої реалізації позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність реалізації отриманих послуг, відсутність актів виконаних позивачем робіт (послуг), оскільки саме послуги контрагента ТОВ "НВП "Рембудсервіс" з настройки, тестування, установки, передпродажної підготовки комп'ютерного, серверного, офісного та мережного устаткування, систем зберігання даних і були предметом подальшої реалізації цих послуг у складі собівартості реалізованих товарів (поставка обладнання та програмного забезпечення) іншим контрагентам, що підтверджується наданими до матеріалів справи договорами поставки.

Крім того, до основних видів діяльності ТОВ "Спецвузавтоматика" належить оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, що відповідає умовам укладених позивачем договорів про поставку товарів контрагентам та наявність мети отримання від ТОВ "НВП "Рембудсервіс" послуг.

Також з матеріалів справи слідує, що 16.02.2017 р. між ТОВ "Спецвузавтоматика" та ТОВ "Полісся-2016" укладено договір поставки № 17/2, згідно якого постачальник в особі ТОВ "Спецвузавтоматика" зобов'язалось поставити електронні компоненти та інші товарно-матеріальні цінності згідно специфікацій, прибутково-видаткових накладних або актів приймання-передачі. Сума договору складалась з суми вартості партій товарів, поставлених на протязі строку дії договору. Строк договору визначено до 31.12.2017 р.

Реальність виконання умов укладеного договору підтверджується зазначеними в акті перевірки та наданими до суду документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме видатковою накладною від 07.03.2017 р. № 2/02 на суму 205416 грн., податковою накладною від 07.03.2017 р. № 228 на ту саму суму, специфікацією, податковими накладними.

Податкові накладні згідно ст. 201 Податкового кодексу України складались в електронному вигляді, були своєчасно зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Оплата проведена на розрахунковий рахунок ТОВ "Спецвузавтоматика" згідно рахунку на оплату, що підтверджується випискою від 15.03.2017 р. засвідченою ПАТ "ПУМБ".

Згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ "Спецвузавтоматика" вказані операції з постачання товару відображено у бухгалтерському обліку наступним чином: Дебет 311 «Поточні рахунки в національній валюті» - Кредит 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»; Дебет 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» - Кредит 28 «Товари на складі»; Дебет 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» - Кредит 643 «Податкові зобов'язання».

Висновки про порушення ТОВ "Спецвузавтоматика" п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2017 році на суму 34236 грн в результаті господарських відносин з ТОВ "Полісся-2016", відповідач обґрунтовує наявністю податкової інформації щодо непричетності громадянина ОСОБА_3 (директор) до діяльності ТОВ "Полісся-2016" та договорів поставки, підписаних з ТОВ "Спецвузавтоматика".

Між тим, колегія суддів вважає такі висновки контролюючого органу безпідставними, оскільки реальність здійснених господарських операцій підтверджується наданими позивачем належними первинними документами, а в свою чергу, контролюючим органом відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів винуватості осіб, причетних до створення ТОВ "Полісся-2016", у вчиненні злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України (відповідного вироку суду, який набрав законної сили).

Таким чином, дослідивши подані позивачем докази на підтвердження реального змісту господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "НВП "Рембудсервіс", ТОВ "Полісся-2016", колегія суддів зазначає, що у наданих позивачем до матеріалів справи документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Враховуючи специфіку предметів договорів поставки товарів та послуг за вищевказаними договорами, а також те, що основним напрямом господарської діяльності позивача є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, на переконання колегії суддів надані первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ "Спецвузавтоматика" та контрагентами ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "НВП "Рембудсервіс", ТОВ "Полісся-2016".

Наведені документи підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій з поставки товарів та послуг, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

Контролюючим органом, у свою чергу, не надано належних доказів та не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не подано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, недостовірні або суперечливі.

Відповідачем також не подано допустимих і належних доказів на підтвердження недобросовісності або можливої фіктивності його контрагентів. На момент здійснення спірних господарських операцій позивач, а також ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "НВП "Рембудсервіс", ТОВ "Полісся-2016" були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податків, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

При цьому, податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій з вищевказаними контрагентами, не заперечує факту зміни майнового стану позивача внаслідок господарських операцій щодо придбання товарів та послуг, поставки товарів, які позивач використав в межах власної господарської діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність відображення ТОВ "Спецвузавтоматика" у податковому обліку у складі витрат (собівартості реалізованих товарів), податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, витрати, що понесені позивачем за господарськими операціями з придбання товарів та послуг та реалізації товарів з ТОВ "Арсенал Пром", ТОВ "НВП "Рембудсервіс", ТОВ "Полісся-2016".

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2017р. по справі № 820/4044/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)О.М. МінаєваСудді(підпис) (підпис) Л.О. Донець Н.В. Шевцова Повний текст постанови складено 22.12.2017 р.