Постанова № 71211839, 19.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 759/3882/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Величко Тетяна Олександрівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року (повний текст постанови складено 18 жовтня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій щодо перерахунку пенсії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні2017 року позивач звернувся в Святошинський районний суду м. Києва з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій щодо перерахунку пенсії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» в редакції від 16.11.1993 р. № 3723-ХП з урахуванням у складі заробітної плати сум середньомісячної матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, зазначених в довідці Державного управління справами Президента України від 17.02.2017 р. № 17.1-641 з 10.09.2016;

зобов'язано Правобережне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати пенсію ОСОБА_2 відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» в редакції від 16.11.1993 р. №3723-ХП з застосуванням процентного показника заробітної плати, що діяв саме на момент первинного призначення пенсії у розмірі 86 відсотків заробітної плати з урахуванням сум середньомісячної матеріальної допомоги для оздоровлення і матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань, з 01.09.2016 року;

зобов'язано Правобережне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату ОСОБА_2 недоотриманої суми пенсії з дня її призначення- з 01.09.2016 року, за виключенням проведених виплат.

Заперечень на апеляційну скаргу від позивача не надійшло.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».

21 та 24 лютого 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявами про перерахунок пенсії, в яких просив здійснити перерахунок та виплату його пенсії з моменту призначення - 10.06.2010 з урахуванням сум матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, до яких додав довідки Державного управління справами про складові заробітної плати від 09.06.2010 № 16-31/974 та від 17.02.2017 № 17.1-6 (а.с. 17-20).

Листом від 24 лютого 2017 року № 452/01/А-350, А-350/1 Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду в м. Києві відмовило позивачу у перерахунку пенсії, в обґрунтування відмови відповідач зазначив про відсутність підстав для врахування матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та винагороди за сумлінну безперервну працю при розрахунку розміру його пенсії, оскільки останні не входять до складових заробітної плати.

Вважаючи протиправною таку відмову відповідача та порушеними свої права і законні інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні виплати, з яких були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно статті 41 зазначеного Закону до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

З аналізу вищевикладених норм законодавства вбачається, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20.02.2012 № 21-430а-11.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну службу» державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що заробітна плата позивачки складалася з посадового окладу, а за останні 24 місяці його роботи перед призначенням пенсії нею були отримані виплати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність відмови відповідача у перерахунку пенсії.

Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання апелянта на те, що відповідно до ст. 90 ЗУ «Про державну служби» від 10.12.2015 №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців, оскільки, як вбачається з наявних а матеріалах справи документів, позивач просилв здійснити перерахунок його пенсії посилаючись на те, що органом Пенсійного фонду, під час призначення пенсії та здійсненні її розрахунку, протиправно не було враховано сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, при цьому позивач не просив здійснити перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави вважати, що з самого визначення поняття пенсія випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, тобто позивач, отримуючи пенсію щомісяця, був обізнаний щодо її розміру.

Відповідно до статті 99 КАС України (в редакції, що була чинною на час звернення до суду з даним позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що з позовом про перерахунок пенсії позивач звернулась 10 березня 2017 року, позовні вимоги за період до 09 вересня 2016 року підлягають залишенню без розгляду.

Крім того, суд апеляційної інстанції завертає увагу на те, що з відповідною заявою про перерахунок пенсії позивач вперше звернувся до відповідача 21 лютого 2017 року, а тому перерахунок його пенсії має здійснюватись саме з цієї дати, що не було враховано судом першої інстанції.

Пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Частиною 1 статті 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог за період з 01 вересня 2016 року до 20 лютого 2017 року.

Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, при цьому не врахував, що право на перерахунок пенсії у позивача виникло з для звернення до відповідача з відповідною заявою.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.

Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 317, 321, 322, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року в частині задоволених позовних вимог за період з 10.09.2016 до 20.02.2017 скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.

Позовні вимоги за період до 09 вересня 2016 року залишити без розгляду.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій щодо перерахунку пенсії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 10.09.2016 до 20.02.2017 відмовити.

В іншій частині постанову Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання Касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 21 грудня 2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді А.Ю Кучма

В.О. Аліменко