Постанова № 71210987, 21.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 р. м. ХарківСправа № 816/1930/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Пянової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2017р. (головуючий суддя Алєксєєва Н.Ю., м. Полтава, повний текст складено 20.11.2017 р.) по справі № 816/1930/17

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської митниці ДФС

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до суду з позовом до Полтавської митниці ДФС (далі - Полтавська митниця, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність Полтавської митниці ДФС, що полягає у не наданні громадянину України ОСОБА_1 відповіді на запит на інформацію від 23.10.2017 р., та зобов'язання надати громадянину України ОСОБА_1 відповіді на запит на інформацію від 23.10.2017 р., якою окремо по кожній з постанов у справах про порушення митних правил №№0046/80600/17, 0067/80600/17 та 0068/80600/17 повідомити сплинув чи не сплинув строк виконання постанови митниці про накладення штрафу у даній справі, якщо такий строк сплинув, повідомити останній день строку, коли особа, визнана винною у вчиненні порушення митних правил, мала сплатити штраф у справах про порушення митних правил по кожній із зазначених постанов.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову - про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що виявляється у незастосуванні приписів ст.ст. 537, 539, 540 Митного кодексу України (далі - МК України), ст.ст. 1, 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 23.10.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до розпорядника інформації Полтавської митниці ДФС із запитом на отримання публічної інформації, що знаходиться у володінні органів ДФС України, в якому просив, з урахуванням наявної у відповідача інформації щодо оскарження постанов у справах про порушення митних правил №№0046/80600/17, 0067/80600/17 та 0068/80600/17, винесених відносно гр. ОСОБА_2, надати інформацію, сплинув чи не сплинув встановлений ст. 539 Митного кодексу України строк виконання постанов митниці про накладення штрафу в цих справах. Також просив зазначити останній день строку, коли гр. ОСОБА_2 мала сплатити штраф по кожній із зазначених постанов у разі, якщо визначений Митним кодексом України строк сплати штрафу за кожною постановою у справах про порушення митних правил сплинув. Інформацію надати окремо по кожній з постанов у справах про порушення митних правил №№0046/80600/17, 0067/80600/17 та 0068/80600/17. Просив не надавати жодних розяснень норм митного законодавства, а виключно повідомити дату останнього дня строку, коли гр. ОСОБА_2 мала сплатити штраф по кожній з зазначених постанов, якщо вони підлягають виконанню.

На запит позивача, 27.10.2017 р. за 38/ЗПІ/16-70-20 Полтавською митницею ДФС надано відповідь, в якій повідомлено, що згідно з ч. 1 ст. 539 Митного кодексу України від 13.03.2012р. № 4495-У1, офіційне опублікування: Голос України, 2012, 04, 21.04.2012 №73-74; Офіційний вісник України, 2012, №32 (04.05.2012); Урядовий курєр, 2012, 05, 17.05.2012 №86, 18.05.2012 №87; Відомості Верховної Ради України, 2012, №№44-45 (09.11.2012), №№46-47 (23.11.2012), №48 (30.11.2012) (далі - МКУ), штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови органу доходів і зборів про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення.

Також зазначено, що в Полтавській митниці ДФС відсутня інша задокументована інформація стосовно того, чи сплинув, чи не сплинув встановлений ст. 539 МК України строк виконання постанов Полтавської митниці ДФС в справах про порушення митних правил № 0046/80600/17, № 0067/80600/17, №0068/80600/17 про накладення штрафу у цих справах, а також відсутня інша задокументована інформація про останній день строку, коли гр. ОСОБА_2 мала сплатити штраф по кожній із зазначених постанов.

Вважаючи дії відповідача такими, що порушують положення Закону України Про доступ до публічної інформації, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що запит ОСОБА_1 від 23.10.2017 р. розглянутий відповідачем у повному обсязі з наданням своєчасної і вичерпної відповіді в межах відомостей відомих розпоряднику публічної інформації, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992р. № 2657-ХІІ (далі - Закон № 2657-ХІІ), кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Частиною 2 ст. 6 Закону № 2657-ХІІ передбачено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону № 2657-ХІІ, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться в володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Статтею 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч.1 ст.2 Закону № 2939-VI).

Згідно з ст.5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до положень ст.12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст.13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно з ст. 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Колегія суддів наголошує, що визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків, відповідно до визначення публічної інформації.

Відповідно до ч. 2 ст.1 Закону № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 20 Закону № 2657-ХІІ за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Статтею 6 Закону № 2939-VI передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Як вбачається з матеріалів справи, Полтавською митницею ДФС винесені постанови в справі про порушення митних правил:

- від 20.04.2017 р. № 0046/80600/17, якою громадянку ОСОБА_3 агента з митного оформлення ТОВ КФ Лаврік визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 5340,72 грн.;

- від 08.06.2017 р. № 0067/80600/17, якою громадянку ОСОБА_3 агента з митного оформлення ТОВ КФ Лаврік визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6430,71 грн.;

- від 08.06.2017 р. № 0068/80600/17, якою громадянку ОСОБА_3 агента з митного оформлення ТОВ КФ Лаврік визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1998,75 грн.

Ці постанови гр. ОСОБА_2 отримано 20.04.2017 р. та 13.06.2017 р. відповідно, про що свідчить її підпис на копії постанови в справі про порушення митних правил від 20.04.2017р. № 0046/80600/17, а також підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Не погодившись із вищевказаними постановами, ОСОБА_2 оскаржила зазначені постанови до Державної фіскальної служби України та до Ленінського районного суду м. Полтави.

Постановами Державної фіскальної служби України від 23.05.2017 р. та від 12.05.2017 р. за результатами розгляду скарг ОСОБА_3, постанови про порушення митних правил від 20.04.2017 р. №0046/80600/17 та від 08.06.2017 0067/80600/17, 0068/80600/17 залишено без змін, а скарги ОСОБА_3 без задоволення.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 31.07.2017 р. у справі №553/1539/17 (провадження №2-а/533/97/2017) позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанову Полтавської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0046/80600/17 від 20.04.2017 року та постанову Державної фіскальної служби України від 23.05.2017 року у справі про порушення митних правил № 0046/80600/17, винесену по результатам розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову Полтавської митниці ДФС № 0046/80600/17 від 20.04.2017 року.

Крім того, постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 12.10.2017 р. у справі №553/1834/17 (провадження №2-а/533/110/2017) позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанову Полтавської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 0067/80600/17 від 08.06.2017 року та постанову Державної фіскальної служби України від 12.07.2017 року у справі про порушення митних правил № 0067/80600/17, винесену по результатам розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову Полтавської митниці ДФС № 0067/80600/17 від 08.06.2017 року.

Дана постанова суду оскаржена Полтавською митницею до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Також, у провадженні Ленінського районного суду м. Полтави знаходиться справа №553/1835/17 (провадження №2-а/553/111/2017) за позовом ОСОБА_2 до Полтавської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про скасування постанови Полтавської митниці ДФС від 08.06.2017 року та постанови Державної фіскальної служби України від 12.07.2017 року у справі про порушення митних правил №0068/80600/17.

23.10.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до розпорядника інформації Полтавської митниці ДФС із запитом на отримання публічної інформації, що знаходиться у володінні органів ДФС України, в якому просив, з урахуванням наявної у відповідача інформації щодо оскарження постанов у справах про порушення митних правил №№0046/80600/17, 0067/80600/17 та 0068/80600/17, винесених відносно гр. ОСОБА_2, надати інформацію, сплинув чи не сплинув встановлений ст. 539 Митного кодексу України строк виконання постанов митниці про накладення штрафу у цих справах. Також просив зазначити останній день строку, коли гр. ОСОБА_2 мала сплатити штраф по кожній із зазначених постанов у разі, якщо визначений Митним кодексом України строк сплати штрафу за кожною постановою у справах про порушення митних правил сплинув. Інформацію надати окремо по кожній з постанов у справах про порушення митних правил №№0046/80600/17, 0067/80600/17 та 0068/80600/17. Просив не надавати жодних розяснень норм митного законодавства, а виключно повідомити дату останнього дня строку, коли гр. ОСОБА_2 мала сплатити штраф по кожній з зазначених постанов, якщо вони підлягають виконанню.

З огляду на вищезазначені норми законодавства та вимоги, викладені в вищезазначеному запиті, колегія суддів дійшла висновку про те, що інформація, яка запитувалась ОСОБА_1, не відноситься до категорії інформації з обмеженим доступом.

В ході розгляду справи відповідач не зміг спростувати вищевказане твердження та надати підтверджуючі дані, що запитувана позивачем інформація відноситься до інформації з обмеженим доступом.

Колегія суддів також зазначає, що в розумінні ч. 2 ст. 21 Закону № 2657-ХІІ конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

До конфіденційної інформації відносить відомості про фізичну особу, якими є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Персональними даними, в свою чергу є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних).

На думку колегії суддів, витребувана позивачем інформація не є конфіденційною та не відноситься до персональних даних.

Щодо доводів суду першої інстанції та відповідача про те, що відповідач об'єктивно був позбавлений можливості надати таку інформацію позивачу, з огляду на відсутність інформації щодо закінчення чи не закінчення встановленого Митним кодексом України строку виконання постанов митниці про накладення штрафу у справах про порушення гр. ОСОБА_2 митних правил та, відповідно, інформації про останній день строку сплати штрафу по кожній із зазначених постанов на будь-яких носіях, колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013 р. №11 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-УІ «Про доступ до публічної інформації», (коментар до статті 22 Закону № 2939-УІ), якщо в розпорядника інформації є обовязок мати певну інформацію і щодо неї надійшов запит, але фактично вона відсутня, то такий розпорядник не може відмовити в задоволенні запиту за пунктом 1 частини першої статті 22 Закону і повинен, залежно від способу набуття запитуваної інформації, створити або отримати її та задовольнити запит.

Саме на це вказує застосована в Законі конструкція «не володіє і не зобов'язаний володіти». Для відмови за цим пунктом необхідна одночасна наявність двох умов:

1) фактична відсутність запитуваної інформації у розпорядника;

2) відсутність юридичного обовязку розпорядника володіти відповідною інформацією.

У разі відсутності одного з цих елементів відмова в задоволенні запиту буде неправомірною. Тобто, відмова за цим пунктом буде неправомірною, якщо розпорядник не володіє, але зобовязаний володіти запитуваною інформацією. Невиконання розпорядником свого обовязку щодо володіння певною інформацією не повинно призводити до відмови в задоволенні запиту і порушення права особи на доступ до інформації.

Відповідач, здійснюючи контроль за правильним і своєчасним виконанням своїх постанов про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, зобовязаний володіти інформацією, сплинув чи не сплинув встановлений статтею 539 МК України строк виконання цих постанов про накладення штрафу. У разі надсилання таких постанов для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, відповідач зобовязаний володіти інформацією, коли сплинув встановлений статтею 539 МК України строк добровільного виконання цих постанов про накладення штрафу.

Згідно з Науково-практичним коментарем до Закону, на який посилається Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30.09.2013 р. №11, цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться в володінні субєктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Під володінням у преамбулі та інших положеннях Закону розуміється характеристика фактичного стану, тобто факт контролю субєкта над певною інформацію як нематеріальним обєктом (інформація зберігається у субєкта в зафіксованому на матеріальному носії вигляді або іншим чином доступна йому).

Відповідно до пункту 5 Науково-практичного коментарю статті 1 Закону, до публічної інформації відносяться публічно оголошені субєктами владних повноважень відомості, а також інформація, яка не міститься в жодному документі, але відома працівникам розпорядника і використовується в його роботі.

Враховуючи факт надіслання відповідачем постанов в справах №№ 0046/80600/17, 0067/80600/17 та 0068/80600/17 для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач зобов'язаний володіти інформацією про останній день строку, визначений статтею 539 МК України, коли ОСОБА_2 мала добровільно сплатити штраф по кожній із зазначених постанов, і саме про цей строк запитував позивач.

Навіть, якщо у відповідача з будь-яких причин не задокументована інформація, що запитувалась, відповідачу такі відомості мають бути відомі і вони мають бути задокументовані і долучені до матеріалів справ про порушення митних правил.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другої статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем по справі не було доведено правомірності власних дій, які є предметом оскарження по даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відмова відповідача надати повну відповідь на запитувану позивачем інформацію від 23.10.2017 р. є безпідставною та необґрунтованою, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Полтавську митницю ДФС повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.10.2017 р. та надати відповіді на питання, викладені в ній.

В свою чергу, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Полтавської митниці ДФС, що полягає у не наданні громадянину України ОСОБА_1 відповіді на запит на інформацію від 23.10.2017 р., задоволенню не підлягають, оскільки матеріалами справи підтверджено, що на запит на інформацію від 23.10.2017 р. позивачу надана відповідь за № 38/ЗПІ/16-70-20 від 27.10.2017 р.

Той факт, що зазначена відповідь не відповідає нормам чинного законодавства, не може бути підставою для визнання протиправною бездіяльності, що полягає у не наданні громадянину України відповіді, та не спростовує факт надання зазначеної відповіді.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 р. по справі № 816/1930/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якої позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Полтавську митницію ДФС повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 23.10.2017 року та надати відповіді на питання, викладені в ньому.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6