Постанова № 71210953, 18.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/11499/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду, прийняту об 11 годині 19 хвилин 20 жовтня 2017 року у м. Івано-Франківську суддею Матуляком Я.П. (повний текст складено 25 жовтня 2017 року), у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просив стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (далі УМВС) компенсацію за понаднормову роботу в розмірі 5313,19 грн. та компенсацію за неотриману щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 10996,23 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року у справі № 809/426/17 позов було задоволено повністю.

У апеляційній скарзі УМВС просить зазначену постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом не перевірено чи дійсно мала місце робота ОСОБА_2 понаднормово, оскільки чергування мали позмінний характер і позивач мав тривалі періоди для відпочинку.

Для виплати працівникові міліції компенсації за службу в понаднормовий час у дні щотижневого відпочинку та святкові дні необхідно такі складові, як межі асигнувань, письмовий наказ керівників органів внутрішніх справ, графіки нарядів чергувань, затверджені керівником органів внутрішніх справ, та табель з обовязковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин. У випадку позивача не існує наказу керівника органів внутрішніх справ, у якому зазначалося б про необхідність понаднормової праці.

Позивач проходив службу в апараті УМВС та до територіальних органів відряджався для надання допомоги у розслідуванні кримінальних правопорушень, а не чергувань в добових нарядах і протягом шести років жодним чином не оскаржував дії чи бездіяльність керівництва УМВС.

Щодо зобовязання виплатити компенсацію на оздоровлення, то судом першої інстанції не враховано того, що у випадку позивача не існує наказу керівника органів внутрішніх справ, у якому б зазначалося про необхідність надання матеріальної допомоги, а межі асигнувань у зазначені роки взагалі складали до 60 % від потреб.

Тому апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та потребують додаткового дослідження, яке можливе лише при новому розгляді справи судом першої інстанції.

Позивач у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, надав усні та письмові пояснення, у яких просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не зявився, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до приписів ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та позивача, перевіривши матеріали справи і проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з таких міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що факт залучення позивача до служби у понаднормовий час, дні щотижневого відпочинку, святкові дні, а також у нічні зміни підтверджено даними із книг нарядів Косівського РВ УМВС та Яремчанського МВ УМВС. Витягом з книги служби нарядів підтверджується, що ОСОБА_2 за період січня 2013 та січень-березень 2014 року відпрацював у вихідні та святкові дні 576 годин та 192 нічних годин.

Відтак, враховуючи приписи Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (далі Порядок № 100), Інструкції про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі Інструкція № 499), доплата позивачу за відпрацьовані нічні години складає 1941,39 грн., а за святкові та вихідні дні 3371,80 грн.

Окрім того, під час проходження служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_2 надавались чергові відпустки у 2008-2012 роках, однак він за вказаний період грошову допомогу на оздоровлення не отримував. Тому, на думку суду першої інстанції, відповідач зобовязаний здійснити виплату ОСОБА_2 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних відпусток за 2008-2011 роки, що у загальній сумі складає 10996,23 грн.

Даючи оцінку постанові суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у поданій апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із такого.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що ОСОБА_2 у період з 10 травня 2005 року по 6 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, на час звільнення мав спеціальне звання майора міліції та перебував на посаді старшого слідчого УМВС.

12 січня 2017 позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС із заявою про виплату йому грошової компенсації за понаднормову роботу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні під час чергування в складі слідчо-оперативних груп Івано-Франківського МВ УМВС, Надвірнянського РВ УМВС, Яремчанського МВ УМВС, Косівського РВ УМВС та грошової компенсації за неотриману щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення за час проходження служби в органах внутрішніх справ, на яку отримав відповідь від 10 лютого 2017 року № 274/10/05/12-2017 за підписом заступник начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про відсутність підстав для її задоволення.

При цьому апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що факт залучення позивача до служби у понаднормовий час, дні щотижневого відпочинку, святкові дні, а також у нічні зміни підтверджено даними книг нарядів Косівського РВ УМВС (а.с.133-157) та Яремчанського МВ УМВС (а.с.169-172), а витягом із книги служби нарядів підтверджено те, що ОСОБА_2 за період січня 2013 та січень-березень 2014 року відпрацював у вихідні та святкові дні 576 годин та 192 нічних годин.

Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про міліцію» для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки встановлений Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі Положення № 114), чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 56 Положення № 114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Виходячи із порядку здійснення компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, визначеного у п. 3.7. вказаної Інструкції № 499 та наявних у матеріалах справи доказів про посадовий оклад ОСОБА_2 на посаді старшого слідчого у спірний період, з урахуванням положень ст. 12 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 107, 108 КЗпП та Порядку № 100, які у даному випадку застосовуються субсидіарно, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що доплата за відпрацьовані нічні години складає 1941,39 грн., за службу у святкові та вихідні дні 3371,80 грн., що додатково підтверджується довідкою-розрахунком аудитора ТОВ «Юрек-Аудит» ОСОБА_4 від 16 серпня 2017 року (а.с.180-183).

У відповідності до положень ч. 2 ст. 71 КАС України у редакції на час вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом із тим, відповідачем не наведено належних та допустимих доказів, які б свідчили про помилковість зазначених висновків суду першої інстанції у цій частині позовних вимог ОСОБА_2 Відтак, на думку апеляційного суду, підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції у цій частині немає.

Оцінюючи правильність вирішення судом першої інстанції позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача невиплаченої грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2008-2011 роки суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Виходячи із приписів пп. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», дія якої поширювалася на позивача, керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, вказаною правовою нормою передбачено лише право керівника державного органу у межах відповідних асигнувань надавати особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Підпунктом 2.16.1. п. 2.16 Інструкції № 499 у редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пп. 2.16.4. п. 2.16. Інструкції № 499 у редакції на час виникнення спірних правовідносин підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку.

Судом встановлено, що відповідно до листа управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 22 квітня 2016 № 12/Г-19 (а.с.186-187) під час проходження служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_2 надавались чергові відпустки:

у 2008 році згідно з наказом УМВС за № 189 від 10 березня 2009 року,

у 2009 році відповідно до наказу УМВС за № 855 від 1 жовтня 2009 року,

у 2010 році згідно з наказом УМВС за № 721 від 9 вересня 2010 року,

у 2011 році відповідно до наказу УМВС за № 94 від 17 лютого 2012 року.

Відповідно до особистих рахунків позивача за період з січня 2008 року по грудень 2012 року він грошову допомогу на оздоровлення не отримував (а.с.31-71).

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні відповідні накази відповідача про надання ОСОБА_2 матеріальної допомоги для оздоровлення із зазначенням розміру такої.

Відсутність таких наказів не заперечується самим позивачем у ході судового розгляду.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції не було належних правових підстав для зобовязання УМВС здійснити виплату ОСОБА_2 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних відпусток за 2008-2011 роки із визначенням конкретного розміру, оскільки надання такої допомоги віднесено до дискреційних повноважень відповідача, який відповідних рішень не приймав.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з УМВС компенсації за неотриману щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 10996,23 грн. немає і позов у цій частині судом першої інстанції задоволено помилково.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору шляхом повного задоволення позовних вимог судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 у частині стягнення з УМВС компенсації за неотриману щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 308, 310, 316, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року у справі № 809/426/17 у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про стягнення компенсації за неотриману щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення та у задоволенні таких позовних вимог відмовити.

У решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіЛ.П.Іщук

ОСОБА_5

Постанова у повному обсязі складена 22 грудня 2017 року.