Постанова № 71210942, 18.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/11605/17

ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.

за участю секретаря судового засідання Торкот Д.О.

за участі позивача ОСОБА_2

за участі представника позивача ОСОБА_3

за участі представника відповідача ОСОБА_4

за участі представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Міністерства оборони України, ОСОБА_1 обласного військового комісаріату на постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

оскаржувана постанова ухвалена суддями Кухар Н.А., Брильовським Р.М., Хомою М.М. 03.11.2017 року о 15 годин 13 хвилин 06 секунд в місті Львові, повний текст якої складено 08.11.2017 року.

Позивач звернулася з адміністративним позовом про визнання протиправними дій та скасування рішення комісії ОСОБА_1 обласного військкомату з розгляду матеріалів про визнання права на отримання посвідчення «Член сімї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» щодо відмови у видачі посвідчення, про визнання протиправними дії та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, про зобовязання ОСОБА_1 обласного військкомату видати зазначене та про зобовязання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги членам сімї загиблого.

В обґрунтування позовних вимог покликається на наявність у родини нині покійного підполковника ОСОБА_6І, що виконував обовязки із захисту Батьківщини у зоні антитерористичної операції, гарантованого ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закону № 2011 ) права на отримання одноразової грошової допомоги та на отримання посвідчення члена сімї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби. При цьому звертає увагу, що смерть ОСОБА_6, настала внаслідок тяжкого захворювання, яке виникло під час виконання військового обовязку.

Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив з того, що смерть чоловіка позивача підполковника ОСОБА_6 сталася внаслідок захворювання повязаного із виконанням ним обовязків військової служби, шляхом умисного самоушкодження, повішання, асфіксія. Подібне вбачається з висновку судово психіатричного експерта № 629 від 22.11.2016 року, витягом із протоколу №242 від 22.05.2017 року Військово-лікарської комісії Західного регіону, акту службового розслідування № 540 від 01.10.2016 року, затвердженого начальником 1240 центру забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєння, лікарського свідоцтва про смерть № 279 від 01.08.2016 року, свідоцтва про смерть серії І-ГЮ № 194520 від 03.08.2016 року. Відтак, згідно п.п. 1 п. 2 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», наведені обставини у повній мірі є достатніми для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Щодо іншої вимоги заявленої в позові, то суд першої інстанції виходив з системного аналізу ст.ст. 3, 14, 18 вказаного вище Закону, а також, що позивач як дружина померлого під час проходження військової служби ОСОБА_6 є особою, на яку поширюється сфера дії цього Закону, що передбачає видачу їй посвідчення за формою та в порядку, визначеними постановою КМУ від 28.05.1993 року № 379. Покликання у відмові видати посвідчення є інформація про навмисне самоушкодження військовослужбовця, однак зібрані у справі докази спростовують такі твердження відповідача.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторонами відповідачів подано апеляційні скарги, в яких вказується на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просять його скасувати та постановити рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання Міністерства оборони України маються на те, що судом першої інстанції не зясовано обставин, що виключають виплату одноразової грошової допомоги, а саме п.п. «в» п. 1 ст. ст. 16-4 вказаного вище Закону, у відповідності до якого, призначення і виплата такої допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця стала внаслідок навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоровю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

З матеріалів службового розслідування від 01.10.2016 року, пояснення свідків, результатів дослідження ВЛК Західного регіону оформлено протоколом від 22.05.2017 року № 242 та лікарського свідоцтва про смерть від 01.08.2016 року № 279 причиною смерті ОСОБА_6 стало навмисне самоушкодження. Вказане свідоцтво та довідка про причини смерті не оскаржено.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання ОСОБА_1 обласного військового комісаріату маються на те, що причиною смерті підполковника ОСОБА_6 було навмисне самоушкодження, норми Закону № 2011 на позивача не поширюються з приводу видачі посвідчення. Інших даних з приводу настання смерті ОСОБА_6 в матеріалах справи немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з витягом з Протоколу № 68 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.06.2017 року, розглянувши подані документи комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги матері та дружині померлого 31.07.2016 року внаслідок захворювання із захистом Батьківщини, підполковника ОСОБА_6, який вчинив самогубство. ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат від 18.07.2018 року повідомлено позивача про результати розгляду її документів та про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Крім того, розяснено право захисту її прав у суді.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 в період з 14.06.2016 року по 31.07.2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах/ проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою від 23.01.2017 року за № 41.

Костопільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області складено актовий запис № 230 від 03.08.2016 року про смерть ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 І-ГЮ № 194520.

Лікарським свідоцтвом про смерть № 279 року від 01.08.2015 року причиною смерті ОСОБА_6, визначено навмисне самоушкодження.

Відповідно до акту проведення службового розслідування по факту смерті начальника відділу супроводження іноземних інспекційних груп заступника начальника 1240 Центру забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєнь від 01.10.2016 року встановлено, що « 1. Службове розслідування рахувати завершеним. 2. Підполковник ОСОБА_6, убув для виконання службових (бойових) завдань в зоні проведення АТО без будь яких скарг на стан здоровя та оптимістично налаштований на виконання завдань у складі СЦКК. 3. Смерть підполковника ОСОБА_6, настала в результаті супутнього захворювання (тривожно депресивний розлад з панічними атаками), яке було наслідком впливу психофізичних, небезпечних і шкідливих факторів в зоні проведення АТО. 4. Відповідно підпункту 3 пункту 3 статті 24 Глави ІV Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (зі змінами) введеного в дію постановою Верховної Ради України від 25 березня 1992 року № 2233-ХІІ смерть підполковника ОСОБА_6, настала під час виконання військової служи».

Згідно наказу начальника 1240 центру забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєння № 80 від 23.08.2016 року (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_6, начальника відділу супроводження іноземних інспекційних груп заступника начальника 1240 Центру забезпечення реалізації договорів про скорочення озброєнь, який помер 31 липня 2016 року в результаті асфіксії, повішення виключено зі списків особового складу Центру та всіх видів забезпечення 31 липня 2016 року. Смерть повязана з виконанням обовязків військової служби.

Враховуючи вищенаведені докази, заслухавши пояснення сторін по справі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність умислу у вчиненні самогубства ОСОБА_6. Крім того, на думку колегії суддів простежується чіткий причинно-наслідковий звязок із перебуванням підполковника ОСОБА_6 в зоні проведення АТО, подальшим супутнім захворюванням у вигляді тривожно депресивних розладів з панічними атаками та самоудушенням, адже до відправлення в зону АТО у ОСОБА_6 будь які скарги на стан здоровя відсутні.

Відтак, твердження апелянтів про навмисне самоушкодження не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки причиною смерті ОСОБА_6, як було зазначено вище, послужило захворювання, травма і причина смерті, повязані із захистом Батьківщини.

З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги Міністерства оборони України, ОСОБА_1 обласного військового комісаріату залишити без задоволення, постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року у справі № 813/2854/17 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_8 судді ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повний текст судового рішення складено 22.12.2017 року.