Постанова № 71210855, 19.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/41712/16-а Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Гуменюк А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочко Є.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 19.05.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.05.2017 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування при призначенні пенсії позивачу у 2016 році показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2007 рік у сумі 1 197,91 грн.

Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві із 26.09.2016 року здійснити позивачу перерахунок призначеної пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2013-2015 роки (за три роки, що передують року звернення).

Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити позивачу недоотриману пенсію, починаючи із 26.09.2016.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. Позиція апелянта обґрунтована тим, що в даному випадку має місце саме перехід з одного виду пенсії на інший, а не призначення нової пенсії, а відтак при визначенні розміру пенсії повинен застосовуватись показник заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік.

Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст.311 КАС України, з огляду на неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 12.02.2005 до 26.09.2016 позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України м. Києва та отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

25.10.2016 позивач звернувся до Центрального об'єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві із проханням провести обчислення його пенсії за віком за заявою, яка зареєстрована під № 895/7855 від 26 вересня 2016 року про призначення йому пенсії за віком замість пенсії за вислугою років «військової» із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2013, 2014 та 2015 роки (3 263 грн. 44 коп.) відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Центральним об'єднанням управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом № 1112/ж-896 від 08.11.2016 надано відповідь, посилаючись на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанову Кабінету Міністрів України № 327 від 23 квітня 2012 року «Про підвищення рівня соціального захисту населення» повідомлено про відсутність підстав для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2013, 2014 та 2015 роки.

На підставі заяви позивача від 26.09.2016 та доданих до неї документів, з 26.09.2016 Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві останньому було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 1 424 грн. 00 коп., застосувавши при нарахування пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується при обчисленні пенсії за 2007 рік в розмірі 1 197 грн. 91 коп.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції не погодився із позицією відповідача щодо підстав призначення позивачеві пенсії за віком, оскільки в даному випадку має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки вище зазначені Закони України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначають різні підходи (формули) обчислення розміру пенсії, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

За змістом частини 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

З вищенаведеного вбачається, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено переведення між пенсією за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника в межах одного закону. Законодавством, що регулює правовідносини між сторонами, зокрема Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено переведення з військової пенсії призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою : Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Відповідно до абзаців першого та другого частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Так, при призначенні позивачеві пенсії за віком органом Пенсійного фонду було застосовано показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1 197 грн. 91 коп.), що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення».

Враховуючи ту обставину, що позивачеві пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 26.09.2016 було призначено вперше, а не у зв'язку з переведенням з військової пенсії, то відповідачем неправомірно було застосовано частину 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та при призначенні пенсії неправомірно було застосовано показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» враховується для обчислення пенсії за 2007 рік у сумі 1 197 грн. 91 коп., що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення», адже Позивач не звертався до Відповідача із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а просив призначити йому іншу пенсію за іншим законом.

Колегія суддів вказує, що в даному випадку показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років, з огляду на таке.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справі №21-612а14 від 31.03.2015, та від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, доводи відповідача не відповідають вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та не можуть бути підставою для задоволення вимог апелянта.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів також критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість.

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 19.05.2017 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 19.12.2017)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Г.В. Земляна

Суддя: Є.О. Сорочко