Постанова № 71210847, 19.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року справа №812/795/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:головуючого судді Шишова О.О.,суддів Сіваченка І.В.,Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 р. у справі № 812/795/17 (головуючий І інстанції Шембелян В.С.) повний текст якої складений 06 листопада 2017 року у м.Сєвєродонецьку, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №17629-12 від 01.07.2016,-

В С Т А Н О В И В:

08 червня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов у якому позивач зазначив, що Відповідачем було сформоване податкове повідомлення-рішення форми Ф №17629-12 від 01.07.2016 за податковий період 2015 рік на загальну суму 5096,23 грн.

Не погоджується з зазначеним податковим повідомленням-рішенням та зазначає, що він на праві спільної часткової власності володіє часткою нежитлової будівлі загальною площею 1172,12 м.кв. Зазначене нежитлове приміщення використовується виключно для обслуговування сільськогосподарської діяльності: гаражування сільськогосподарської техніки, зерносховище та інше. Позивач посилався на наявність у нього податкової пільги, передбаченої пунктом ж п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України. При цьому, посилаючись на положення ст.1 Закону України Про сільськогосподарський перепис, зазначав, що він є сільськогосподарським товаровиробником й належна йому на праві спільної часткової власності нежитлова будівля призначена безпосередньо для використання у сільськогосподарській діяльності, а тому не є обєктом оподаткування відповідно до пункту ж п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Крім того, зазначив, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом України від 28 грудня 2014 року змін та рішення з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року. Зазначав, що законом не було передбачено, що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не застосовуються правила ст.12 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Марківського відділення Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області № 17629-12 від 01.07.2016 року на суму 5096,23 грн (пять тисяч девяносто шість грн. 23 коп.). Суд першої інстанції погодившись з доводами позивача виходив з того, що в силу вимог пункту ж п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Також суд першої інстанції зазначив, що Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Місцеві ради за Податковим кодексом України мають встановити (відповідним рішенням місцевої ради) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період).

Тобто, виходячи з наведених вище норм Кодексу, новий місцевий податок, що встановлений в 2015 році, не може бути визнаний обов'язковим до сплати принаймні в 2015 році, адже місцева ради не приймала і не могла прийняти та офіційно оприлюднити рішення про встановлення такого податку до 15 липня 2014 року.

Тому рішення Марківської селищної ради від 30 січня 2015 року №56-4/2015 не підлягало застосуванню Відповідачем для нарахування та стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки раніше початку 2016 року.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій зазначив, що податковий орган діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством та прийняв податкове повідомлення-рішення форми Ф №17629-12 від 01.07.2016 на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке не скасовано та є чинним, отже, таким, що підлягає виконанню. Застосування пільг для сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке належить Позивачу, рішенням Марківської селищної ради від 30.01.2015 № 56-4/2015 не передбачено.

Також зазначив, що позивач є фізичною особою, що має у власності нежитлову нерухомість, у зв'язку з чим є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки не підпадає під визначення сільськогосподарський товаровиробник у розумінні п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець, перебуває на обліку в Марківському відділенні Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області як платник податків, є платником єдиного податку 2 групи та здійснює господарську діяльність за напрямками вирощування зернових культур та насіння олійних культур, допоміжна діяльність у рослинництві, роздрібна торгівля з лотків і на ринках (а.с.9-11).

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач на праві оренди користується земельною ділянкою за адресою: Луганська область, Марківський район, сільська рада Кабичівська, кадастровий номер:4422583300:25:013:0015 (а.с.13,14).

Позивач на праві спільної часткової власності володіє 1172 м.кв. нежитлової будівлі, що підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 35268376 від 23.03.2015 та Технічним паспортом від 20.03.2007, в якому вказана нежитлова будівля зазначена як коровник (а.с., 98, 101-103).

Рішенням Марківської селищної ради Марківського району Луганської області 56 сесії 6 скликання від 30 січня 2015 року № 56-4/2015 встановлені місцеві податки на території Марківської селищної ради та ставки акцизного податку на 2015 рік. Відповідно до цього рішення встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для обєктів нежитлової нерухомості в розмірі 0,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року за 1 м.кв. бази оподаткування (а.с.6-8)

01 липня 2016 Марківським відділенням Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області було сформовано податкове повідомлення-рішення форми Ф №17629-12 від 01.07.2016, за яким згідно з п.п.54.3.3, п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п.п. 266.7.1, п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2015 рік на загальну суму 5096,23 грн. (а.с.12).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зазначене податкове повідомлення-рішення отримано Позивачем 09 серпня 2016 (а.с.50).

Зазначені факти не є спірними по справі.

Спірним по справі є правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення форми Ф №17629-12 від 01.07.2016, за яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 ПК України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Відповідач, як контролюючий орган, приймаючи оскаржені рішення мав керуватися п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, відповідно якому платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно п. 30.1, п. 30.2., п. 30.3., п. 30.8, п.п. "г" п. 30.9 ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, них пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Податкова пільга надається шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Підпунктом 14.1.76 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до положень п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Проте, згідно з положеннями ст.1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" визначено, що виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно - правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою, класифікацією видів економічної діяльності.

Виходячи з положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Таким чином, нежитлова будівля за адресою: вул. Леніна, 210а, смт. Марківка, Марківського району Луганської області (Марківська селищна рада), що належить Позивачу на праві спільної часткової власності, використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що до позивача як фізичної особи підприємця, який займається сільськогосподарською діяльністю та використовує нежитлове майно у сільськогосподарської діяльності застосовується положення п.п. "ж" п.п.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України, який визначає, що не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Колегія суддів вважає застосування до позивача положень п.п. "ж" п.п.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України є достатньою підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не мав правомірних підстав для прийняття оскаржуваного рішення а відтак, позовна вимога про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення форми "Ф" № 17629-12 від 01.07.2016 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2017 року.

Керуючись статтями 34, 309, 311, 315, 316 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 р. у справі № 812/795/17 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 р. у справі № 812/795/17 залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття року та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

ГоловуючийсуддяО.О.Шишов

СуддіІ.В.Сіваченко

ОСОБА_3