Постанова № 71210619, 18.12.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/16433/17

Головуючий у 1-й інстанції: Бессараб Н.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

18 грудня 2017 року

м. Вінниця

ОСОБА_2 апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника позивача: ОСОБА_5,

представників відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 жовтня 2017 року, повний текст якої складено в м. Вінниці 30 жовтня 2017 року, в частині відмови у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору селищна сільська рада Тиврівського району Вінницької області, про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 06.10.2016 року №2320 та рішення ОСОБА_2 міської ради від 30.09.2016 року №422,

В С Т А Н О В И В :

у серпні 2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4 звернулись до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору селищна сільська рада Тиврівського району Вінницької області, про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 06.10.2016 року №2320 та рішення ОСОБА_2 міської ради від 30.09.2016 року №422.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, позивач ОСОБА_4 оскаржила її в апеляційному порядку.

У судовому засіданні позивач та представник позивача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представники відповідачів про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Позивачі - ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та третя особа в судове засідання не зявилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, відмовляючи у відкритті провадження у адміністративній справі, суд першої інстанції послався на норми ст. 109 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали), відповідно до якої суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції встановлено, що адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради, Департаменту комунального господарства та благоустрою ОСОБА_2 міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору селищна сільська рада Тиврівського району Вінницької області, про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 06.10.2016 року №2320 та рішення ОСОБА_2 міської ради від 30.09.2016 року №422 відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 15 серпня 2017 року залишено без розгляду.

Вказана ухвала була оскаржена в апеляційному порядку.

Так, ухвалою ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року скасовано ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 серпня 2017 року в частині залишення без розгляду адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_2 міської ради №422 від 30.09.2016 року і справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. В решті ухвалу залишено без змін.

Крім того, ОСОБА_2 апеляційний адміністративний суд в своїй ухвалі від 03 жовтня 2017 року зазначив про те, що суд першої інстанції передчасно залишив позов без розгляду в частині визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_2 міської ради №422 від 30.09.2016 року, не давши оцінки щодо юрисдикції вказаного спору через призму правової позиції Верховного Суду України викладену у постановах від 04 листопада 2015 року та 09 лютого 2016 року (№№ 21-3296а15 та 21-5465а15) в яких зазначено, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у користування (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Відповідно до ст. 244-2 ч. 1 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Тобто, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року та 09 лютого 2016 року (№№ 21-3296а15 та 21-5465а15) повинні бути застосовані судами до правовідносин між сторонами у аналогічних справах з метою уникнення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що може спричинити ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Таким чином, в основу оскаржуваного рішення судом першої інстанції покладено висновки викладені в ухвалі ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року щодо юрисдикції даного спору з посиланням на правові позиції Верховного Суду України викладених у постановах від 04 листопада 2015 року та 09 лютого 2016 року (№№ 21-3296а15 та 21-5465а15), які відповідно до ст. 244-2 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) повинні бути враховані судом загальної юрисдикції.

У апеляційній скарзі представник позивача посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, опираючись на рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 112 ЗК України, пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України, положення пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Надаючи оцінку зазначеним вище доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 4 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Тобто, адміністративна юрисдикція це компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за правилами адміністративного судочинства.

Разом із цим, КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) передбачає правила предметної підсудності, тобто, встановлення категорії справ, які належать до адміністративної юрисдикції і мають вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, а також встановлює перелік справ, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.

Відповідно до ст. 107 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Тобто, передумовою для відкриття провадження у адміністративній справі є необхідність зясування чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом.

Як вже зазначалось вище, даний позов ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 серпня 2017 року залишено без розгляду, яка в подальшому була оскаржена в апеляційному порядку.

ОСОБА_2 апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні від 03 жовтня 2017 року надаючи оцінку дотримання позивачами строку звернення до суду з даним позовом дійшов висновку про передчасність прийняття судом першої інстанції ухвали від 15 серпня 2017 року щодо частини позовних вимог та зазначив про те, що суд першої інстанції не дав оцінки щодо юрисдикції вказаного спору через призму позиції Верховного Суду України або відступу від неї з наведенням відповідних мотивів.

У судовому засіданні апелянт та її представник повідомили суд про те. що вони ознайомленні з вищезазначеним рішенням ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду та не оскаржували його в касаційному порядку, оскільки вважають, що рішення фактично прийнято на користь позивачів.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали в частині відмови у відкритті провадження у справі дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 293, 308-310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 жовтня 2017 року, в частині відмови у відкритті провадження у справі, без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно статті 328 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_15 ОСОБА_16