Постанова № 71210581, 20.12.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/25144/17

Головуючий у 1-й інстанції: Бар'як А.С.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

20 грудня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2017 року позивач - ОСОБА_3 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.11.2017 року позовна заява залишена без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції яка перешкоджає подальшому провадженні у справі, та направити справу для продовження розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м.Вінниці, як одержувач пенсії за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З квітня 2015 року відповідач перестав виплачувати позивачу пенсію в зв'язку зі змінами пенсійного законодавства та з посиланням на ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивач працювала на посаді судді апеляційного суду Вінницької області.

Відповідно до листа заступника начальника управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці від 08.11.2017 року №250/С-1 позивача було повідомлено, що виплату пенсії їй було припинено на підставі Закону України №213-VIII від 02.03.2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", відповідно до якого було внесено зміни до ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з тим, що період, з якого позивач просить відновити його порушені права та інтереси, виходить за межі шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, визначеного нормою ст. 99 КАС України (в редакції на час виникнення правовідносин).

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним з огляду на наступне.

Статтею 122 КАС України визначено строк звернення до адміністративного суду.

Згідно п. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно п. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 3 ст. 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що підставою залишення позовної заяви без розгляду судом першої інстанції було те, що позивач просить відновити його порушені права та інтереси з 01.06.2015 року, при цьому звертається до суду з даним позовом лише 21.11.2017 року.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначає, що виплата пенсії є щомісячним платежем і здійснюється щомісячно, а тому за умови припинення виплати пенсії, особа, якій виплачується відповідна пенсія, повинна знати про відсутність такого платежу в наступний місяць після чергового отримання пенсії, що беззаперечно вказує на те, що позивач знав про припинення виплати йому пенсії або повинен був знати про відповідне рішення відповідача, який не перешкоджав в наданні необхідної інформації про прийняте рішення щодо розміру призначеної пенсії позивачу.

Колегія суддів критично оцінює вищевказані твердження суду першої інстанції, зазначаючи наступне.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії регулюється ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до ч. 1 статті 49 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Разом з тим, частиною другою ст. 49 цього ж Закону визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею цього Закону.

Частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Виходячи з приписів зазначеної вище норми права, законодавцем встановлено інші, відмінні від визначених у ч. 2 ст. 99 КАС України, строки упродовж яких громадянин може звернутися до суду за захистом порушеного права на отримання пенсії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, помилково не застосовано вимоги ч. 3 ст. 99 КАС України та зазначені вище вимоги ст.ст. 46, 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", обмеживши позивача шестимісячним строком.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовано усі обставини, що мають значення для її вирішення.

За приписами частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1)неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3)невідповідність висновків суду обставинам справи;

4)неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої.

Керуючись ст. ст. 294, 312, 320, 321, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду буде складена в повному обсязі 21 грудня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5