Постанова № 71210409, 22.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Іващенко Ю.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

22 грудня 2017 р. м. ХарківСправа № 539/1739/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Калитки О. М.

суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, м. Лубни від 18.10.2017р., повний текст складено 18.10.17 по справі № 539/1739/17

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області

про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, в якому просив суд скасувати постанову № 1 від 22.06.2017 року та постанову № 4 від 11.07.2017 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 323 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ст.107 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на, те дана постанова підлягає скасуванню з підстав її незаконності та необґрунтованості, відсутності події і складу адміністравтивного правопрушення. Так, основним видом діяльності Споживчого товариства «Лубенський ринок» є надання в оренду й експлуатацію власносго чи орендованого нерухомого майна. Відповідно до цього підприємство надає в оренду й експлуатацію нерухоме майно, розміщує на своїй території торгівельні місця, павільйони, магазини, кіоски та ін. місцевих підприємців. Отже, СТ «Лубенський ринок» не є субєктом господарювання, який самостійно займається роздрібною чи оптовою торгівлею, в тому числі прокутками харчування. При цьому ні громадянин ОСОБА_3 ні інші 9 осіб не перебувають в трудових відносинах з СТ «Лубенський ринок». Позивач стверджував, що будь-якого впливу в тому числі у вигляді контролю за діяльністю фізичних осіб-підприєців, що здійснюють свою діяльність на орендованих площах СТ «Лубенськитй ринок» ОСОБА_2, як голова даного споживчого товариства не має, а тому не може нести відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.10.2017 року у справі № 539/1739/17 задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанову головного державного інспектора начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області ОСОБА_4 № 1 від 22.06.2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 107 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 323 грн. визнано незаконною та скасовано.

Постанову головного державного інспектора начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області ОСОБА_4 № 4 від 11.07.2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 107 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 323 грн. визнано незаконною та скасовано.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме вказав, що на момент розгляду справи судом першої інстанції постанова №1 від 22.06.2017 року була скасована Головним управлінням Держпродспиживслужби в Полтавській області; крім того, зазначив, що судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції на момент розгляду справи судом першої інстанції), оскільки представник позивача звернувся з заявою про збільшення позовних вимог, якою змінено підстави та предмет позову, а саме про скасування постанови № 4 від 11.07.2017 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 у вигляді штрафу в розмірі 323 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ст.107 КУпАП, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_2 перебуває на посаді директора Споживчого товариства «Лубенський ринок».

Протоколом №3 від 01.06.2017 року засідання Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Полтавській обласній державній адміністрації визнано рішення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Лубенському міськвиконкомі від 24.05.2017 №10 та рішення від 30.05.2017 №11 такими, що сприяють поширенню африканської чуми свиней територією області, встановлено зону нагляду на території м. Лубни в радіусі 10 км від зовнішніх меж зони захисту та заборонено у зоні нагляду торгівлю на ринках живими свинями та продуктами з них, окрім отриманих на забійних та переробних підприємствах, які мають експлуатаційний дозвіл за наявності супровідних документів (а.с.31-32).

6 червня 2017 року головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області було видано розпорядження №15 «Про тимчасове припинення діяльності мясного павільйону» відповідно до якого зобовязано СТ «Лубенський ринок» тимчасово припинити діяльність мясного павільйону за адресою Полтавська область м. Лубни, проспект Володимирський, 42/1 з обігу та реалізації мяса свинини подвірного забою строком на 10 днів. Споживче товариство «Лубенський ринок» негайно забезпечити виконання даного розпорядження (а.с.39).

7 червня 2017 року начальником відділу безпечності харчових продуктів Укравління безпечності харчових продуктів та ветеренарії ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області ОСОБА_5 був складений протокол №1 згідно якого 07.06.2017 року об 12 год. 45 хв. в мясному павільйоні громадянином ОСОБА_3 та ще девятьма особами здійснювався продаж мяса свинини та зазначено що вказане правопорушення було вчинено ОСОБА_2 в порушення п.5 «Ветеринарно-санітарних правил для ринків» №23 від 04.06.1996 року, ст. 16 Закону України «Про ветеринарну медицину».

22.06.2017 року постановою №1 головного державного інспектора начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області ОСОБА_4 на ОСОБА_2, як директора агропродовольчого ринку СТ «Лубенський ринок» було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 323 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ст.107 КУпАП. В постанові вказано, що на день перевірки 07.06.2017 року стану виконання дирекцією ринку СТ «Лубенський ринок» розпорядження ГУ ДПСС в Полтавській області №15 від 06.06.2017 року та рішення/протоколу №3 від 01.06.2017 року ДНПК при Полтавській ОДА а т.ч. п.4 щодо заборони у зоні нагляду торгівлі на ринках живими свинями та продуктами з них, крім отриманих на забійних та переробних підприємствах з експлуатаційним дозволом. По факту що підтверджується службовою запискою в.о. завідувача ДЛВСЕ на ринку СТ «Лубенський ринок» від 07.06.2017 року ОСОБА_6 де вказується поіменний перелік (а.с.6).

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області був виданий наказ №225 від 11.07.2017 року, яким було скасовано постанову №1 від 22.06.2017 року по накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_2 на користь держави штрафу в розмірі 323 грн. Підставою скасування стало надходження листа адвоката ОСОБА_2 з проханням надати копії матеріалів, що містяться у справі про адміністративне правопорушення та прохання відкласти розгляд справи на строк, необхідний для вивчення матеріалів справи про адміністративне правопорушення (а.с.37).

В подальшому Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 в сумі 323 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ст.107 КУпАП від 11.07.2017 року №4 (а.с.52).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем не було встановлено, які саме дії не виконав позивач, які він повинен був виконати відповідно до посадових обовязків для недопушення прадажу мяса свинини.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Статтею 107 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог, передбачених Законом України "Про ветеринарну медицину", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з епізоотіями.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" держава здійснює регулювання безпечності та окремих показників якості харчових продуктів шляхом, зокрема, здійснення державного контролю.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" держава здійснює регулювання безпечності та окремих показників якості харчових продуктів шляхом, зокрема, здійснення державного контролю.

Визначення поняття державного контролю містить пункт 18 частини 1 статті 1 вищевказаного Закону. Так, державний контроль - діяльність (нагляд, інспектування, схвалення, аудит, моніторинг, огляд, відбір зразків та їх дослідження (випробування) та інші подібні за своїм змістом дії), що провадиться з метою проведення перевірки відповідності законодавству про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.

Розділом 3 цього ж Закону встановлено засади та порядок здійснення державного контролю. Зокрема, статтею 12 визначено, що державний контроль за харчовими продуктами та/або іншими об'єктами санітарних заходів здійснюється виключно компетентним органом. Компетентний орган може делегувати повноваження на здійснення державного контролю у встановлених законом випадках.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя" на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, покладаються функції з державного санітарно-епідеміологічного нагляду на відповідних територіях, транспорті.

Визначення мети, основних завдань та порядок здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні встановлено Положенням про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1109 від 22.06.1999 року.

Відповідно пункту 3 Положення №1109 метою державного санітарно-епідеміологічного нагляду є запобігання, виявлення та припинення порушень санітарного законодавства.

У відповідності до п. 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. №667 (надалі - Положення №667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Згідно з пунктом 3 Положення №667 основними завданнями Держпродспоживслужби є реалізація державної політики у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу, охорони прав на сорти рослин), державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і реклами в цій сфері.

Відповідно до пункту 55 статті 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - суб'єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об'єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об'єктів санітарних заходів. Оператором ринку також вважається агропродовольчий ринок.

Агропродовольчий ринок - суб'єкт господарювання, що створює належні умови для реалізації (оптової реалізації) сільськогосподарської продукції, в тому числі харчових продуктів, на спеціально оснащених та відведених місцях відповідно до закону

Санітарні вимоги до території, обладнання, торговельно-технологічного устаткування, інвентаря, утримання ринків, продажу продукції, а також обов'язки дирекції ринків по їх дотриманню визначено Ветеринарно-санітарними правила для ринків, затверджених наказом головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 04.06.1996 р. №23.

Згідно з п. 5.1 вказаних Правил до продажу на ринку допускається лише доброякісна продукція тваринного і рослинного походження, яка в установленому порядку пройшла контроль в лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи згідно з Положенням про лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, затвердженим Головним державним інспектором ветеринарної медицини України 09 березня 1993 року.

Відповідно до п. 9 Ветеринарно-санітарних правил для ринків, дирекція ринку забезпечує, крім іншого, контроль за продажем продукції; вживає заходів щодо недопущення до продажу продукцію, яка не пройшла ветеринарно-санітарну експертизу, створення відповідних умов для роботи лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи (надавати службові приміщення, які відповідають вимогам для роботи лабораторії, необхідне обладнання, його монтаж та устаткування, засоби зв'язку, тепло і водопостачання тощо).

Положеннями статті 36 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" визначено, що цілі туші або частини туш парнокопитних та інших копитних тварин, туші свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, риба, мед, яйця, молоко необроблене, сир домашнього виробництва і продукти рослинного походження можуть продаватися на агропродовольчих ринках за умови підтвердження їхньої придатності за результатами випробувань (досліджень) акредитованої лабораторії, яка знаходиться на агропродовольчому ринку, державним інспектором, який знаходиться на цьому ж ринку. Не підлягають зазначеним випробуванням харчові продукти недомашнього виробництва, які супроводжуються документами, що забезпечують простежуваність продукції.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість як встановлено з матеріалів справи, позивач лише надає торгові площі під здійснення ринкової діяльності, а обіг та реалізацію мяса свинини безпосередньо на ринку здійснюють субєкти господарювання (виробники або реалізатори мяса).

Крім того, відповідно до наданої суду копії листа непрацездатності ОСОБА_7 в період з 06.06.2017 року по 13.06.2017 року знаходився на лікарняному і не міг вчиняти дії, які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, тобто вчиняти адміністративне правопорушення.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання незаконною та скасування постанови головного державного інспектора начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області ОСОБА_4 №4 від 11.07.2017 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 323 грн. за ст.107 КУпАП.

Так, відповідно до ст. 288 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Таким чином, постанова відповідача може бути скасована або вищестоящим органом, або судом, проте чинним законодавством не передбачено права у відповідача самостійно скасувати прийняте ним рішення.

Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова № 1 від 22.06.2017 року та постанова № 4 від 11.07.2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 107 КпАП України є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.10.2017 року у справі № 539/1739/17 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.10.2017р. по справі № 539/1739/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст постанови складено 22.12.2017 р.