Постанова № 71210392, 19.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 р. м. ХарківСправа № 816/1604/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Пянової Я.В., Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

представників позивача та відповідача

розглянувши у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2017р. (головуючий суддя Клочко К.І., м. Полтава, повний текст складено 17.11.2017 р.) по справі №816/1604/17

за позовом ОСОБА_1

до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект"

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА

21.09.2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23329268 від 31.07.2015 на квартиру №5 по 278 кварталу буд.7-А в м. Кременчуці Полтавської області, загальною площею 50,5 кв.м, житловою площею 28,3 кв.м.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23328650 від 31.07.2015 на квартиру №51 по 278 кварталу буд.15 в м. Кременчуці Полтавської області, загальною площею 72,1 кв.м., житловою площею 45,2 кв.м.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задоволено.

Провадження у справі №816/1604/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправними та скасування рішень закрито.

ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу в якій просила суд скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року по справі №816/1604/17 та постановити нову ухвалу з направленням матеріалів до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення вимог чинного законодавства України, оскільки судом першої інстанції невірно було застосовано процесуальні норми та правові позиції Верховного суду України.

У відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання відповідача та закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір по даній справі не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України (в редакції станом на момент спірних правовідносин) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.17 КАС України (в редакції станом на момент спірних правовідносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори.

Для визначення ознак публічно-правового спору суд повинен встановити, зокрема, наявність матеріально-правових відносин між учасниками спору. Публічно-правовий спір може виникати із конституційних, адміністративних, фінансових та інших правовідносин, зміст яких складає, з одного боку, обовязок органу публічної адміністрації вчинити певний акт на користь особи і з іншого - право особи вимагати виконання цього обовязку від органу публічної адміністрації як від носія владних повноважень. Більш того, особа повинна бути переконана у тому, що такі відносини перебувають у стані порушення норми або права.

Спираючись на норми Конституції, як норми прямої дії, якими визначено зміст прав та свобод, особа має можливість вимагати від держави в особі органів публічної адміністрації належної організації та безпосереднього виконання кореспондуючих обовязків.

При цьому, не будь-яке порушення субєктом владних повноважень своїх обовязків кореспондує праву особи вимагати його припинення. Право на захист (задоволення позову) у особи - позивача в межах публічного охоронного відношення виникне за двох умов. По-перше, суд має встановити обовязок органу влади вчинити певну дію (прийняти рішення). По-друге, має бути доведено правову заінтересованість особи у виконанні цього обовязку саме на її користь. Отже, закон має гарантувати особі право вимагати від органу публічної адміністрації виконання певного обовязку на свою користь.

Колегія суддів зауважує, що предметом спору у даній справі є спір про право власності позивача на об'єкти нерухомого майна подружжя, порушником якого сама ОСОБА_1 визнає ТОВ "Кей-Колект", яке будучи іпотекодержателем за договором іпотеки, укладеним на виконання кредитного договору, на думку ОСОБА_1, безпідставно звернуло стягнення на предмет іпотеки, позбавивши її таким чином можливості розпоряджатися спільно нажитим у шлюбі нерухомим майном подружжя.

Отже, фактично ОСОБА_1 ставить під сумнів зареєстроване право власності на спірне майно, що, в даному випадку, зводить суть спору до з'ясування обставин належності майна на праві власності тій чи іншій особі.

Тобто, вирішуючи питання про правомірність рішень приватного нотаріуса, потрібно перевірити законність підстав набуття ТОВ "Кей-Колект" права власності на об'єкти нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,5 кв. м. та квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 71,2 кв. м., яке позивачем фактично оспорюється.

Таким чином, предметом у цій справі є спір про право, що виключає оцінку спірних відносин сторін у цій справі як таких, що засновані на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, справа не має визначених ст. 3 КАС України (в редакції станом на момент спірних правовідносин) ознак адміністративної справи.

Тобто в даному випадку існує спір, що виник із цивільно-правових угод.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції станом на момент спірних правовідносин) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про приватно - правовий характер спірних відносин, оскільки предметом спору є цивільне право позивача - право власності на спільне нерухоме майно подружжя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016р. №826/4858/15 (21-41а16).

Частиною першою статті 244-2 КАС України (в редакції станом на момент спірних правовідносин) встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України (в редакції станом на момент спірних правовідносин) суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року по справі №816/1604/17 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта ОСОБА_1

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін , якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року по справі №816/1604/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.12.2017 р.