Ухвала суду № 71210352, 13.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 р.Справа № 818/929/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвій І.Т.

представника відповідача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2017р. по справі № 818/929/17

за позовом ОСОБА_3

до Т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Сумській області

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 (надалі по тексту позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2 (надалі по тексту відповідач-1), Головного управління Національної поліції в Сумській області (надалі по тексту відповідач-2) з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 15.08.2017р., просив:

- визнати неправомірною бездіяльність т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2, що полягає в ненаданні інформації на питання 2 заяви позивача №215 від 16.05.2017 року;

- визнати неправомірною бездіяльність т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2 щодо невиконання вимог позивача, викладених в пункті 3 його заяви №215 від 16.05.2017 року;

- зобовязати т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2 надати відповідь на питання 2 заяви ОСОБА_3 від 16.05.2017 року №215.

-вирішити питання розподілу судових витрат.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 року Адміністративний позов ОСОБА_3 до Т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2; Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність т.в.о. начальника Лебединського ВП ОСОБА_2, щодо ненадання інформації викладеної у питанні 2 заяви ОСОБА_3 №215 від 16.05.2017 року.

Визнано неправомірною бездіяльність т.в.о. начальника Лебединського ВП ОСОБА_2, щодо невиконання вимог ОСОБА_3 викладених у пункті 3 заяви №215 від 16.05.2017 р., а саме: незалучення ОСОБА_3 до перевірки, позбавлення ОСОБА_3Б взяти участь у цій превірці та бути присутнім ОСОБА_3Б при розгляді його заяви.

Зобов`язано т.в.о. начальника Лебединського ВП ОСОБА_2 надати відповідь на питання 2 заяви ОСОБА_3 від 16.05.2017 р. №215.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (м.Суми, вул.Г.Кондратьєва, 23, ідентифікаційний код 40108777) на користь ОСОБА_3 (Сумська область, Лебединський район, с. Будилка, вул.Центральна, 115, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 93 (дев"яносто три) грн. 63 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Відповідач-2, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що що ОСОБА_3 16.05.2017 року звернувся до начальника Лебединського ВП ГУНП в Сумській області із заявою №215, у якій просив:

1. Внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ст. 190,364 та 366 КК України по факту шахрайства, службового підроблення та зловживання службовим становищем вчинених працівниками Лебединського ЦОС та СД ПАТ Укрпошта.

2. Якщо до внесення зазначених позивачем відомостей в ЄРДР буде проведена будь яка перевірка з даного приводу, просив назвати осіб які ініціювали та виконали цю перевірку, а також вказати закони якими вони керувались при проведенні перевірки.

3. Якщо Лебединський ВП все ж таки буде проводити перевірку, без внесення відомостей до ЄРДР, то просив залучити його до цієї перевірки. "(а.с.4 ).

За результатом розгляду вказаної заяви, листом від 26.05.2017 №7491 Лебединський ВП ГУНП в Сумській області повідомило ОСОБА_3 про те, що було проведено перевірку, в ході якої встановлено, відсутність ознак кримінальних правопорушень та про неможливість внесення відомостей до ЄРДР (а.с.5).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. При цьому, приймаючи рішення по суті позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з ч.1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

За приписами ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За правилами вказаних норм, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року у справі № 19-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 про офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності, правовідносини у сфері охорони право і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. В цьому ж рішенні Конституційний Суд наголосив, що здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 16.05.2017 року звернувся до начальника Лебединського ВП ГУНП в Сумській області із заявою №215, у якій просив:

1. Внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ст. 190,364 та 366 КК України по факту шахрайства, службового підроблення та зловживання службовим становищем вчинених працівниками Лебединського ЦОС та СД ПАТ Укрпошта.

2. Якщо до внесення зазначених позивачем відомостей в ЄРДР буде проведена будь яка перевірка з даного приводу, просив назвати осіб які ініціювали та виконали цю перевірку, а також вказати закони якими вони керувались при проведенні перевірки.

3. Якщо Лебединський ВП все ж таки буде проводити перевірку, без внесення відомостей до ЄРДР, то просив залучити його до цієї перевірки. "(а.с.4 ).

Предметом розгляду цієї справи є бездіяльність відповідача, що полягає у невиконанні вимоги пункту 3 заяви № 215 та зобов»язання відповідача надати відповідь на питання №2 заяви № 215.

Вимоги пункту 2 та 3 заяви № 215 випливають з вимоги 1 заяви № 215, яка підлягає розгляду в порядку КПК України.

Відповідно до ст. 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

Частиною 2 статті 60 КПК України передбачено, що заявник має право отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобовязаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Відповідно до ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобовязаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Позивач є заявником в розумінні ст. 60 КПК України, який може оскаржити дії, рішення та бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Тобто, оскаржувана позивачем бездіяльність відповідача пов'язана з виконанням обов'язків відповідачів в рамках кримінального провадження, а тому питання, що є предметом позову регламентуються Кримінальним процесуальним кодексом України і мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Статткю 12 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством.

Оскільки заява №215 від 16.05.2017 року містить повідомлення про кримінальне правопорушення та вимогу внести в ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, то така заява відповідно до ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» не підлягає розгляду в порядку встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Законність процесуальних актів, дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненні процесуальних повноважень, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Намагання здійснити контроль за процесуальною діяльністю поза межами відповідного процесуального регулювання є протиправним втручанням у діяльність особи, наділеної в установленому порядку процесуальними правами, та є посяганням на її процесуальну незалежність.

Отже, спори, які стосуються перевірки правомірності дій (рішень) правоохоронних органів, вчинених (прийнятих) при досудовому розслідуванні не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України наведеній у постанові від 24 квітня 2012 року (справа № 21-989во10), яка в силу приписів ст.. 244-2 КАС України має враховуватися судами України.

Таким чином, при визначенні юрисдикцій у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень має значення, в тому числі, і предмет спору. У разі, коли він виник чи пов'язаний з кримінальним провадженням, то на такі правовідносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

Посилання позивача на те, що вимоги 2 та 3 заяви № 215 повинні розглядатися відповідно до Закону України «Про звернення громадян» колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вимоги пункту 2 та 3 заяви № 215 випливають з вимоги 1 заяви № 215, яка підлягає розгляду в порядку КПК України, а відповідно до ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку адміністративного судочинства, тому ухвалене судове рішення підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України.

Керуючись п. ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2017р. по справі № 818/929/17 скасувати.

Прийняти ухвалу, якою провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2017 р.