Ухвала суду № 71210311, 22.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/3700/15

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федусика А.Г.,

суддів Зуєвої Л.Є. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду, ухвалену об 15 год. 10 хв. 30 грудня 2015 року в м.Миколаєві, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) та Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Імексбанк" ОСОБА_2 про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Імексбанк" за договором банківського рахунку від 18 червня 2013 року за рахунок Фонду, та зобов'язання Фонду вчинити дії згідно ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносно його вимог щодо відшкодування коштів, які знаходяться на поточному рахунку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року позовні вимоги було задоволено частково. Суд зобов'язав Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Імексбанк" за рахунок Фонду, за договором банківського рахунку від 18 червня 2013 року.

Не погоджуючись з постановою суду, Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Імексбанк" ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги було зазначено, що 15 січня 2015 року та 16 січня 2015 року ОСОБА_3 проведені операції по дробленню свого депозиту та перерахування коштів на рахунки пов'язаних з ним третіх осіб ОСОБА_4 на суму 200000 грн. та ОСОБА_1 на суму 100000,00 грн.. Зазначені перерахування відбулися всупереч постанови НБУ від 15 січня 2015 року «Про віднесення банку до категорії проблемних». Зазначені обставини, на думку відповідачів, дають підстави вважати правочини з перерахування коштів позивачем на рахунки вказаних осіб нікчемними в силу п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року №50 ПАТ «Імексбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

В зв'язку з наведеним виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 січня 2015 року прийнято рішення №16 про запровадження тимчасової адміністрації строком з 27 січня 2015 року по 26 квітня 2015 року та призначення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Імексбанк» ОСОБА_2

Рішенням від 23 квітня 2015 року №84 дію тимчасової адміністрації у ПАТ «Імексбанк» продовжено до 27 травня 2015 року.

27 травня 2015 року рішенням №105 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Імексбанк» з відшкодуванням Фондом вкладів фізичних осіб.

06 травня 2015 року, 04 червня 2015 року та 21 травня 2015 року позивач письмово звертався до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Імексбанк» про включення його до реєстру вкладників. Однак жодної відповіді на свої звернення не отримав, що в сукупності і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вказані обставини визнані сторонами та суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що право на отримання відшкодування за рахунок Фонду передбачене ст.26 Закону для всіх вкладників банків - фізичних осіб, а тому неможливо стверджувати, що це є пільгою (перевагою), наданою окремому кредитору. Про нікчемність правочину може йти мова, якщо умови договору передбачають переваги (пільги), які не передбачені законодавством та документами банку. Тому, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції не вбачав підстав нікчемності правочину з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону, відповідно до якого можливо стверджувати про нікчемність правочину, якщо умови договору передбачають переваги (пільги), які не передбачені законодавством та документами банку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що постанова суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає постанову суду першої інстанції лише в цій частині.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1, 2 ст.4 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб" (далі Закон) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

За змістом ч.1, 2 ст.26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст.27 вказаного закону, відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. З метою забезпечення прав Фонду, Уповноважена особа, як зазначено в ч.2 ст.38 Закону, забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За змістом ч.3 ст.38 зазначеного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Зі змісту наведених норм слідує висновок, що Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

В той же час, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення, вчиненням відповідних дій (щодо припинення виплат в звязку з наявністю ознак нікчемності) обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.

Таким чином, за обставин відсутності посилань на передбачені законом підстави визнання правочину нікчемним, відповідні рішення суб'єкта владних повноважень та дії (щодо припинення виплат) є необґрунтованими.

Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в ст.228 ЦК України. Відповідно до ч.1, 2 вказаної статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

До таких правочинів відносяться правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2013 року між ПАТ «Імексбанк» та позивачем укладений договір банківського рахунку № НОМЕР_1 (в національній валюті).

Відповідно до виписки з рахунку 26201506053002 станом на 17 січня 2015 року на вказаному банківському рахунку позивача залишок коштів складав 200005,69 грн., які (як складова частина більшої суми) були зараховані на рахунок позивача хронологічно ще до віднесення ПАТ "Імексбанк" до категорії проблемних.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання Уповноваженої особи Фонду включити ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Імексбанк" за рахунок Фонду, за договором банківського рахунку від 18 червня 2013 року є обґрунтованим та такими, що повинні бути задоволені.

Додатково колегія суддів зазначає, що висновки відповідача про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання позивачем сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду, до яких надійшов відповідача з тих підстав, що позивач фактично розбив свій рахунок (на якому загалом знаходилось більше 500 000,00 грн.) з метою штучного зобовязання Фонду на відшкодування грошових коштів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки можливість отримання вкладником відшкодування коштів за рахунок Фонду жодним чином не повязана з фактом (як таким) переведення грошових коштів з рахунку такої особи-вкладника на рахунки інших осіб.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2015 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.329 КАС України.

Головуючий: ОСОБА_5 Суддя: Суддя: ОСОБА_6 ОСОБА_7