Постанова № 71210279, 20.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 476/354/17

Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

за участю секретаря Лавришин А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про визнання дій протиправними, скасування акту, довідки та розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1М.) звернувся із вказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати дії посадових осіб відповідача протиправними;

- скасувати довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 13.04.2017 року;

- акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 13.04.2017 року № 0110143;

- розрахунок плати за проїзд великовагових ТЗ № 30 від 13.04.2017 до акта № 0110143 від 13.04.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що загальна вага транспортного засобу загалом не перевищувала допустимих 40 тон перевезеного товару, оскільки перевозився сипучий вантаж-макуха, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху. Крім того, позивач зазначає, що законодавчо не встановлена Методика зважування, яка б надавала можливість достовірно встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень. На думку позивача дії Державної служби України з безпеки на транспорті є протиправними, а складений акт, довідка та розрахунок підлягають скасування.

За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом від 14 вересня 2017 року прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення габаритно-вагового контролю входить до компетенції Укртрансбезпеки, а тому у разі виявлення перевищення вагових або габаритних параметрів, які перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) або загальну масу, або габарити яких перевищують один з параметрів, відповідач наділений повноваженнями щодо складання відповідних документів передбачений вимогами Порядку № 879, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року, зокрема акту, довідки та розрахунку. Суд першої інстанції дійшов висновку про перевищення позивачем допустимих норм при перевезенні вантажу на транспортному засобі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що працівниками Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області не було дотримано процедури затримання транспортного засобу передбаченого п. 21 Положення про Державну служби України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року. Позивач також вказує, що при здійсненні габаритно-вагового контролю в оскарженій довідці не міститься посилання якими саме вагами проводилось зважуванням транспортного засобу, відсоток похибки таких ваг, а також не враховано сипучий стан вантажу, тощо. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що законодавчо не затверджена Методика, яка б надавала можливість встановити факт порушення вагових параметрів, а тому дії відповідача при здійсненні зважування транспортного засобу з сипучим вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі та результати вимірювання не можна вважати правомірними.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи убачається, що 13 квітня 2017 року при проведенні рейдової перевірки - а/д Н14 «Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв 75км+812 м» державними інспекторами Укртрансбезпеки у Кіровоградській області було проведено зважування автомобіля(тягача) марки МАЗ, модель 545323, державний номерний знак НОМЕР_1, з причепом - державний номер НОМЕР_2, які відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належать ОСОБА_1.

За результатами перевірки Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 13.04.2017 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від № 0110143 від 13.04.2017, в яких зазначено, що фактичне осьове навантаження на вісь складає - 13,36 т. при нормативно допустимій - 11 т..

На підставі зазначеного вище акту відповідачем складено розрахунок № 30 плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0110143 від 13.04.2017 р., в якому визначено сума до сплати у розмірі 239,94 євро, за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зокрема в частині дій посадових осіб відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення габаритно-вагового контролю працівниками Укртрансбезпеки входить до їх повноважень, а у разі виявлення перевищення вагових або габаритних параметрів, які перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) або загальну масу, або габарити яких перевищують один з параметрів, відповідач наділений повноваженнями щодо складання довідок та розрахунків, у відповідності до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 27.06.2007 р. № 879.

Апеляційний суд погоджується з твердженням суду першої інстанції зазначений у названій вище частині з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п.п.1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Підпунктами 15 та 27 п. 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 8 цього Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.12.2013 року № 1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 215/24992, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:

- здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422;

- видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;

- складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області та її посадові особи уповноважені відповідно до названого вище Положення та Порядку № 879, здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, нарахувати плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких, перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, при вирішенні справи по суті порушених вимог, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права щодо скасування розрахунку № 30 плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0110143 від 13.04.2017 р..

Так, відповідно до пп. 2 та 3 п. 1 Порядку № 879 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

- вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

Згідно пунктів 12, 13 та 14 названого Порядку вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Пунктами 17, 18 та 19 Порядку № 879, в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що у разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно до п. 21 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Зі змісту розрахунку № 30, яким ОСОБА_1 визначено до сплати 239,94 євро, за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що також зазначено в акті про перевищення ТЗ нормативних габаритних параметрів вбачається, що на другу одиничну ось вага складала 13,36 тони при нормативно допустимій вазі 11 тон.

Апеляційний суд зазначає, що в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 13.04.2017 р. навантаження на інші осі має суттєву різницю, тобто з допустимих 11 тон було лише 6,30 т. на першу ось, на третю та четверту по 7,2 т. та 5,9 т. відповідно. Отже при всій фактичній масі усього транспортного засобу 37,7 т. з допустимих 40 т., маже в половину менше навантаження на одиничну ось приходиться по всьому автомобілю, крім другої осі, що є суттєвою різницею.

З матеріалів справи вбачається, що позивач віз сипучий вантаж макуху, яка яка під час руху може переміщуватись.

Зазначена обставина сторонами не заперечується.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 879, в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 р. № 255.

Згідно п. 9 названих Вимог, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Як зазначено позивачем в апеляційній скарзі, під час габаритно-вагового контролю ОСОБА_1 не був наданий протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію в ДП «Укрметртестстандарт» на предмет відповідності технічних характеристик ваг, вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі.

Колегія суддів відхиляє посилання суду першої інстанції у своєму рішенні на свідоцтво про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/3839, яке міститься в матеріалах справи, оскільки п. 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, прямо передбачено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу.

Так, вказаним Порядком № 879 передбачена наявність методики, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на осі транспортного засобу, проте станом на момент проведення відповідного зважування така методика не затверджена.

В ході апеляційного розгляду вказана обставина Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області теж не спростована.

Крім того, в порушення вимог п. 18 вказаного вище Порядку № 879, позивачеві, як водієві транспортного засобу, не видавалась довідка про результати здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а подальший рух йому не був заборонений.

При цьому, на виконання п. 21 Порядку № 879, якщо у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Таким чином, якщо Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області дійшло висновку щодо перевищення ОСОБА_1 транспортним засобом нормативно вагових параметрів, останньому повинні були надати для ознайомлення довідку про результати габаритно-вагового контролю для ознайомлення та заборонити рух транспортного засобу до внесення плати за проїзд.

Із врахуванням вказаного вище, апеляційний суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо здійснення зважування транспортного засобу з сипучим вантажем, що змінює розподіл навантаження на осі транспортного засобу русі, а також результатів цього вимірювання, як таких, що свідчать про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей з відповідним сипучим вантажем, а тому складений за результатами габаритно-вагового контролю розрахунок № 30 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, підлягає скасуванню.

Разом з цим, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині скасування акту відповідача про перевищення транспортним засобом нормативно габаритних параметрів від 13.04.2017 року № 0110143 та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 13.04.2017 року з огляду про наступне.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, не є правовим документом, який встановлює відповідальність фізичної особи та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обовязковою ознакою дій субєкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для субєктів відповідних правовідносин і мають обовязковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обовязкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу, в акті перевірки є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Отже, акт перевірки та оскаржена позивачем довідка, є носіями доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог транспортного законодавства позивача, документами, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта та довідки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з винесенням постанови про часткове задоволення вимог позивача.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частково задовольняючи апеляційну скаргу позивача, апеляційний суд частково скасував постанову суду першої інстанції, прийнявши постанову, якою частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1.

Матеріалами справи встановлено, що за подачу адміністративного позову до суду першої інстанції, згідно квитанції № 36 від 31. 05.2017 р. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640 грн., за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір, згідно квитанції № 100014/186 від 16.11.2017 року у розмірі 57 грн..

Названі витрати ОСОБА_1. підтверджуються відповідними квитанціями, які наявні в матеріалах справи (а. с. 1 та 82).

На підставі наведених вище положень ст. 139 КАС України позивач має право на відшкодування 50 відсотків здійснених ним документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, а саме в сумі 348 грн. 50 коп..

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року скасувати частково.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про визнання дій протиправними, скасування акту, довідки та розрахунку задовольнити частково.

Визнати протиправними дії посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області щодо складання довідки про здійснення габаритно-вагового контролю від 13.04.2017 року, акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 13.04.2017 року № 0110143 та розрахунку плати за проїзд великовагових ТЗ № 30 від 13.04.2017 відповідно до акта № 0110143 від 13.04.2017 року.

Скасувати розрахунок № 30 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акта № 0110143 від 13.04.2017 року.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування акту відповідача про перевищення транспортним засобом нормативно габаритних па метрів від 13.04.2017 року № 0110143 та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 13.04.2017 року відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) понесені судові витрати в сумі 348 (триста сорок вісім) гривні 50 коп. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845).

Постанова суду набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Повний текст постанови суду складено 22 грудня 2017 року.

Суддя-доповідач:ОСОБА_2

Суддя:Ю.В. Осіпов

Суддя:В.О. Скрипченко