Постанова № 71210145, 19.12.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2017 р. № 820/5769/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кабанова Д.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ РВ ГРУП" про накладення арешту на кошти,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Компанія РВ Груп», в якому просить суд накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Компанія РВ Груп» (код ЄДРПОУ 38157249), відкритих в банківських установах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом ГУ ДФС у Харківській області від 07.08.2017 №3807 призначено проведення з 08.08.2017 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Українська Будівельна Компанія РВ Груп» с питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД Астрак Трейд» за січень 2016 року та подальшому ланцюгу постачання, тривалістю 5 робочих днів. 08.08.2017 посадовими особами контролюючого органу здійснено вихід за адресою ТОВ «Українська Будівельна Компанія РВ Груп» для проведення вищевказаної перевірки, проте, уповноваженими особами відповідача відмовлено у допуску посадових осіб до проведення перевірки, про що складено акт від 08.08.2017 №1912/20-40-14-11-11/38157249. 30.11.2017 на підставі п. п. 94.2.3 п. 94.1 ст. 94 ПК України прийнято Рішення про застосування арешту майна ТОВ «Українська Будівельна Компанія РВ Груп» у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. На підставі вказаного рішення позивач просить накласти арешт на кошти платника податків на банківських рахунках.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Компанія РВ Груп» (далі ТОВ «Українська Будівельна Компанія РВ Груп») зареєстровано як юридична особа, перебуває на податковому обліку як платник податків.

Відповідно до наказу начальника ГУ ДФС у Харківській області від від 07.08.2017 №3807 призначено проведення з 08.08.2017 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Українська Будівельна Компанія РВ Груп» с питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД Астрак Трейд» за січень 2016 року та подальшому ланцюгу постачання (а.с.30).

На підставі вказаного наказу про проведення перевірки (а.с.30) та направлень на проведення перевірки від 08.08.2017 №№5530 (а.с.31) посадовими особами податкового органу здійснено вихід на адресу ТОВ «Українська Будівельна Компанія РВ Груп» для проведення планової виїзної перевірки.

Проте, уповноваженими особами ТОВ «Українська Будівельна Компанія РВ Груп» посадових осіб контролюючого органу не допущено до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що складено акт від 08.08.2017 №1912/20-40-14-11-11/38157249(а.с.33).

30.11.2017 на підставі п. п. 94.2.3 п. 94.1 ст. 94 ПК України прийнято Рішення про застосування арешту майна ТОВ «Українська Будівельна Компанія РВ Груп» у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки (а.с.6).

Підставою для подання даної позовної заяви про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «Українська Будівельна Компанія РВ Груп», відкритих в банківських установах стала відмова платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки та, як наслідок, прийняття контролюючим органом рішення про застосування арешту майна на підставі п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Так, п.п.20.1.33 п. 20.1 ст.20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що при розгляді даної справи суд не дає правової оцінку правомірності прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Маковій" від 30.11.2017 №26227/10/20-40-14-11-18.

Згідно п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

З аналізу наведених норм випливає, що арешт майна платника є негативним наслідком дій платника та може бути застосовано з двох підстав: - якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

При цьому, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно п. 94.6 ст. 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Враховуючи положення ст. 94 ПК України, що визначає вимоги для арешту коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, яка відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Відповідно до роз'яснень, викладених в листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 №642/12/13-13, п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України (в редакції, що діяла на час надання вказаних роз'яснень п.20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України) є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому, арешт із підстав, передбачених п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

Тобто, накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежено сумою податкового боргу такого платника.

Згідно пп. 94.19.1 п. 94.1 ст. 94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

З огляду на те, що на час розгляду справи рішення ГУ ДФС у Харківській області про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Українська Будівельна Компанія РВ Груп» від 30.11.2017 №26227/10/20-40-14-11-18 не підтверджено судом, тобто фактично припинило свою дію, у зв'язку із спливом 96 годин для визнання арешту обґрунтованим, отже, у даних спірних правовідносинах відсутні підстави для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна.

Таким чином, позивачем не доведено наявність правових підстав для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «Українська Будівельна Компанія РВ Груп», відкритих в банківських установах.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про накладення арешту на кошти є необґрунтованими, через що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ РВ ГРУП" про накладення арешту на кошти - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22.12.2017 року.

Суддя О.М. Тітов