Постанова № 71210041, 18.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/11373/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2017 року, ухваленої під головуванням судді Бедьо В.І. у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною і скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3В звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просить: поновити строки на оскарження незаконних дій службових осіб Державної служби з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпеки) по складанню протоколу про адміністративне правопорушення 12.01.2017 II № 0006333 та оскарження незаконної постанови про накладення адміністративного стягнення 12.01.2017 № 0001132 від 12.01.2017, складену в.о. начальника управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області ОСОБА_4, оскільки 11.09.2017 оскаржено дії службових осіб Закарпатської митниці ДФС по складанню протоколу про порушення митних правил № 0442/305000000/17 та постанову в справі про порушення митних правил № 0442/305000000/17 від 28.04.2017, які винесені із посиланням на вищеназвані документи відповідача; визнати протиправними дії службових осіб Укртрансбезпеки по складанню протоколу про адміністративне правопорушення 12.01.2017 ІІ № 0006333; визнати повністю протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення 12.01.2017 № 0001132 відносно ОСОБА_3; провадження по справі закрити у звязку з відсутністю у діяннях позивача складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.03.2017 відносно ОСОБА_3 інспектором Закарпатської митниці складено протокол про порушення митних правил № 9442/305000000/17, а 28.04.2017 винесено постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів - 263152, 47 грн. Вищеназвана постанова про порушення митних правил мотивована тим, що 09 лютого 2017 року до Закарпатської митниці ДФС надійшов лист управління Укрстрансбезпеки у Закарпатській області від 08.02.2017 № 28-15/75 з відповідними додатками щодо проведення посадовими особами Укртрансбезпеки рейдових перевірок здійснення внутрішніх автомобільних перевезень пасажирів на території України. В тексті постанови Закарпатської митниці ДФС від 28.04.2017 підставою її винесення слугувало те, що 12 січня 2017 року відносно позивача був складений адміністративний протокол ІІ № 0006333 за ст. 133-2 КУпАП та постановою в.о. начальника управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області 12.01.2017 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.133-2 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 340 гривень. Позивач вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення від 12.01.2017 та постанова про накладення адміністративного стягнення від 12.01.2017, складені Укртрансбезпекою, які стали підставою для складання протоколу та постанови у справі про порушення митних, містять неправдиву інформацію про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 133-2 КУпАП України, тому позивач змушений оскаржити дії відповідача по складанню таких. У звязку з тим просить суд поновити строки на оскарження незаконних дій службових осіб Укртрансбезпеки по складанню спірних протоколу та постанови з тих підстав, що 11.09.2017 оскаржено дії службових осіб Закарпатської митниці ДФС по складанню протоколу про порушення митних правил та постанову в справі про порушення митних правил від 28.04.2017, які винесені із посиланням на вищеназвані документи відповідача.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.10.2017 відмовлено в задоволенні позову, оскільки суд прийшов до висновку про правомірність винесення відповідачем оскаржуваної постанови.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, на неї стороною позивача подано апеляційну скаргу, в якій апелянт вважає, що така підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення по суті адміністративного спору, тому просить скасувати повністю постанову Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2017 по справі № 308/8988/17, ухвали нову постанову по суті позовних вимог, якою задовольнити їх.

ОСОБА_5 апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, залишивши в силі постанову про притягнення до адміністративної відповідальності особи при відсутності події правопорушення і відсутності у діях позивача складу будь-якого адміністративного правопорушення. Судом першої інстанції невірно застосовано норму ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», а також ст.133-2 КУпАП. Також не дано оцінку тій обставині, що суб'єктом владних повноважень грубо порушено процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, право на захист. Вважає, що оскаржуваний протокол і постанова відповідача носять надуманий характер і позивача притягнуто до адміністративної відповідальності при відсутності події правопорушення та відсутності у його діях складу будь-якого адміністративного правопорушення, однак вказаним обставинам суд першої інстанції оцінки не дав, причини відхилення таких доводів не навів. Крім того вказує, суд не встановив чи належить старший державний інспектор Келемен І.Ю. до посадових осіб, що мають право складати протоколи про адміністративна правопорушення по ст. 133-2 КУпАП.

Відповідач у судовому засіданні доводи позовної заяви не спростував, а тому суд зобовязаний був задовольнити позов у повному обсязі. Жодного доказу по справі відповідачем не надано, судом не здобуто, що позивач є субєктом господарської діяльності, а Інструкція № 254 виключає компетенцію відповідача відносно позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12 січня 2017 року відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення ІІ № 0006333, яким встановлено вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 133-2 КУпАП. Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення від 12.01.2017 № 0001132, винесеної управлінням Укртрансбезпеки у Закарпатській області, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.133-2 КУпАП, а саме, ОСОБА_3 здійснював внутрішні перевезення пасажирів по території України транспортним засобом, зареєстрованим в Угорській республіці без відповідного дозволу, чим порушив вимоги ст. 57 Закону України «Про автомобільний транспорт», та накладено штраф у розмірі 340 гривень.

З діями службових осіб Укртрансбезпеки по складанню оскаржуваних протоколу та постанови позивач не згідний, а тому звернувся до суду з наведеним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не наведено жодної обґрунтованої підстави пропуску строку звернення до суду з даним позовом, однак жодної процесуальної дії щодо встановленого не вчинив, а відмовив в задоволенні позовних вимог, прийшовши до висновку, що встановлені під час розгляду справи фактичні обставини справи свідчить про правомірність винесення вказаної оскаржуваної постанови, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції на час звернення до суду з позовом (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України в редакції на час звернення до суду з позовом адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Згідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З огляду на положення ч.1 ст.103 КАС України в редакції на час звернення до суду з позовом перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З адміністративним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду 11 вересня 2017 року, що підтверджується поштовим штампом та штриховим кодом на конверті, яким було надіслано суду матеріали адміністративного позову.

З матеріалів справи суд апеляційної інстанції встановив, що протокол про адміністративне правопорушення 12.01.2017 II № 0006333 був складений в присутності ОСОБА_3, що підтверджується його підписами на вказаному протоколі, а також його отримання. Згідно підпису ОСОБА_3 копію постанови про накладення адміністративного стягнення від 12.01.2017 № 0001132 ним було отримано 12 січня 2017 року.

Отже, позивачу стало відомо, що відповідач склав відносно нього оскаржувані протокол та постанову.

Відповідно до ст.100 КАС України в редакції на час звернення до суду адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Щодо визначення поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідним вказати, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 6 грудня 2016 року (справа п/800/9/16) зазначено, що у розумінні статті 100 КАС України поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Таким чином, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Звертаючись з адміністративним позовом до суду, позивач просить поновити строки на оскарження дій відповідача, в обґрунтування чого покликається на те, що 11 вересня 2017 року оскаржено дії службових осіб Закарпатської митниці ДФС по складанню протоколу про порушення митних правил № 0442/305000000/17 та постанови в справі про порушення митних правил від 28.04.2017 №_0442/305000000/17, які винесені із посиланням на оскаржувані протокол та постанову відповідача.

Такі причини пропуску строку звернення до суду, вказані позивачем, суд апеляційної інстанції вважає неповажними.

У відповідності до ч. 3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тобто, звертаючись до суду 11.09.2017 року з адміністративним позовом визнання протиправними дій відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення II № 0006333 від 12.01.2017, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 0001132 від 12.01.2017 та закриття провадження у справі, ОСОБА_3 подав його з пропущенням встановленого законом десятиденного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, що є наслідком залишення адміністративного позову без розгляду.

На зазначені вище положення процесуального закону та обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Оскільки колегія суддів не вбачає причини пропущення строку звернення до суду поважними, а також те, що позивач при зверненні до суду не навів доказів, які б обґрунтували поважність причин пропущення строку, то наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч. 3 ст. 123 КАС України.

У звязку з викладеним, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку із тим, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Згідно ч. 5 ст.139 КАС України У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Беручи до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 13.12.2016 у справі №21-1410а16, за змістом якої за подання позивачем або відповідачем - субєктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», сплаті не підлягає, а тому судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись статтями 123, 139, 240, 243, 308, 315, 319, 321, 322, 325 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2017 року у справі № 308/8988/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_5 ОСОБА_7 Повний текст виготовлено 20.12.2017.