Постанова № 71210032, 19.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/11245/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Чопської міської ради Закарпатської області на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2017 року про закриття провадження, головуючий суддя Лемак О.В., постановлена о 10:03 год. у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом Чопської міської ради Закарпатської області до Державного реєстратора Баранинської сільської ради ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Агора» про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року позивач Чопська міська рада Закарпатської області звернулася в суд з позовом до Державного реєстратора Баранинської сільської ради ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Агора», в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення, прийняте 21.10.2016 року державним реєстратором Баранинської сільської ради ОСОБА_3 про державну реєстрацію за ТОВ «Агора» права власності на єдиний майновий комплекс, торговий ринок за адресою м. Чоп, вул. Вербова, 1, індексний номер: 31972908, (реєстраційний номер 1061448321110), номер запису про право власності 17019302.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2017 року закрито провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, Чопська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову, якою справу направити в суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що в даній справі відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, як суб»єкта владних повноважень, відтак спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, вважає оскаржену ухвалу суду незаконною та протиправною та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржену постанову суду законною та обґрунтованою та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Слід мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у даній справі позивачем оспорюється правомірність набуття третьою особою ТОВ «Агора» права власності на нерухоме майно, то такий спір не має ознак адміністративного та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

З таким висновком колегія суддів не може погодитись, оскільки позивач покликається на протиправність дій державного реєстратора, у звязку із недотриманням ним вимог п. 41, 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як субєкт владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 16 цього Закону; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною другою статті 9 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов»язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов»язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (пункт 1); приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав (пункт 2).

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина третя статті 17 Закону №1952-IV).

З огляду на закріплені у статтях 9 та 15 Закону №1952-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Таким чином, даний спір не випливає з правомірності набуття ТОВ «Агора» права власності на нерухоме майно, а виник у зв»язку із здійсненням дій державного реєстратора та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Така позиція узгоджується з постановою Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №21-1180а16.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів дійшла переконання, що, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до незаконного судового рішення, що є наслідком скасування ухвали суду першої інстанції та прийняттю постанови, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чопської міської ради Закарпатської області задовольнити, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2017 року про закриття провадження у справі №308/12703/16-а скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 21.12.2017 року.