Постанова № 71209915, 18.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1500/16 Головуючий у І інстанції: Келеберда В.І.

Судді: Качур І.А., Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою асоціації «Підприємств з сертифікації та оцінки відповідності» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 січня 2017 року (дата складання повного тексту 19 січня 2017 року) у справі за адміністративним позовом асоціації «Підприємств з сертифікації та оцінки відповідності» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи без самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотест», товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-КТЗ» про визнання протиправним та скасування наказу,-

в с т а н о в и в:

02 лютого 2016 року асоціація «Підприємств з сертифікації та оцінки відповідності» звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 25 листопада 2015 року №1534.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 січня 2017 року в задоволенні адміністративного позову асоціації «Підприємств з сертифікації та оцінки відповідності» відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що призначення органами з сертифікації підприємств, які не мають досвіду у сфері сертифікації, несуть загрозу щодо безпеки продукції для життя, здоров'я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища, сприяють постачанню на ринок виробником (постачальником) небезпечної продукції, направлені на створення нерівних конкурентних умов серед призначених органів сертифікації та відповідно порушують їх права.

Відповідачем були подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній зазначив, що позовні вимоги та доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки відповідач у суді першої інстанції обґрунтував відповідність поданих ТОВ «Укравтотест» та ТОВ «Агро-КТЗ» документів чинному законодавству, а спірний наказ не становить загрозу національним інтересам України. Крім того, наказ від 25 листопада 2015 року №1534 відповідає положенням Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року №64-93, яким керувався відповідач.

Від третіх осіб заперечень на апеляційну скаргу не надходило, свої пояснення до судів першої та апеляційної інстанції не подавали.

Треті особи про дату, час і місце слухання справи в розумінні вимог КАС України повідомлені належним чином, до суду апеляційної інстанції не з'явилися.

12 грудня 2017 року в судовому засіданні оголошено перерву до 18 грудня 2017 року з метою надання відповідачем додаткових доказів на обґрунтування правомірності прийнятого наказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25 листопада 2015 року №1534 «Про призначення органів із сертифікації в державній системі сертифікації», відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року №64-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» та з метою виконання вимог ДСТУ 3411:2044 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів сертифікації продукції та порядок їх призначення і надання повноважень на діяльність у системі», призначено на виконання робіт із сертифікації продукції в державній системі сертифікації ТОВ «Укравтотест» за реєстраційним номером UA.P.199, крім схем (моделей) із сертифікацією систем управління та атестацією виробництва; призначено на виконання робіт із сертифікації продукції в державній системі сертифікації ТОВ «Агро-КТЗ» за реєстраційним номером UA.P.200, крім схем (моделей) із сертифікацією систем управління та атестації виробництва. Контроль за виконанням цього наказу покладено на заступника Міністра Нефьодова М.Є.

Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що посилання позивача на порушення відповідачем вимог ДСТУ 3411:2004 є безпідставним та не відповідає дійсності, крім того, позивачем не надано доказів, які б свідчили, що прийняття оскаржуваного наказу порушує його права та інтереси.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про центральні органи виконавчої влади», який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України, Декретом Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року №46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію», який визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №459 (в редакції, чинній на момент прийняття спірного наказу) затверджено Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, пунктом 1 якого встановлено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері технічного регулювання, оцінки відповідності та стандартизації, управління об'єктами державної власності, розвитку підприємництва, державно-приватного партнерства, туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), державних закупівель, а також державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів. Мінекономрозвитку є уповноваженим органом з питань координації діяльності з реалізації державного оборонного замовлення та спеціально уповноваженим органом у сфері метрології.

Пунктом 2 наведеного Положення передбачено, що Мінекономрозвитку у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року №46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме: визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації України; затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає її запровадження; призначає органи з сертифікації продукції; встановлює правила визнання сертифікатів інших країн; розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції; веде Реєстр державної системи сертифікації; організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації продукції.

Пунктом 20 ч.1 ст.1 Закону України «Про стандартизацію» визначено, що стандарт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.

Відповідно до ч.2 ст.23 наведеного Закону Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов'язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, ДСТУ 3411:2004 «Система сертифікації УкрСЕРПО. Вимоги до органів сертифікації продукції та порядок їх призначення і надання повноважень на діяльність у системі», розроблений ДП «Український державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та ДП «Український науково-дослідний та навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», затверджений наказом Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 10 вересня 2004 року №196, встановлює основні вимоги до органів сертифікації продукції, процесів, послуг, що здійснюють діяльність в Системі сертифікації УкрСЕПРО та порядок їх призначення і уповноваження на діяльність в Системі.

В силу п.3.1 ДСТУ 3411:2004 приначення - делегування Національним органом України з сертифікації органу сертифікації функцій на виконання в системі сертифікації УкрСЕПРО робіт з сертифікації продукції вітчизняного виробництва, персоналу та послуг, перелік яких визначений угодою, підписаною уповноваженими особами або додатком до неї, який є невід'ємною частиною цієї угоди.

Так, п.4.4 ДСТУ 3411:2004 передбачено, що орган сертифікації може бути призначений за умови, якщо він, зокрема, має досвід сертифікації продукції, закріпленої за ним, не менше трьох років.

Відповідно до п.8.4.1 ДСТУ 3411:2004 організація, що маж намір бути призначеною як орган сертифікації, подає заявку (додаток Г) та комплект документів, що містить: Статут організації, Положення про орган сертифікації, Порядок сертифікації конкретної продукції, Атестат акредитації, настанову з якості, проект номенклатури продукції, відомості про сертифікованих аудиторів відповідно до проекту номенклатури продукції, Довідку з інформацією про проведення роботи з сертифікації за останні три роки, перелік випробувальних лабораторій, копію договору про страхування.

В той же час, з аналізу наведених вище норм законодавства України, з урахуванням положень Закону України «Про стандартизацію», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Міністерство самостійно встановлює вимоги для призначення органів із сертифікації в державній системі сертифікації, а основні вимоги до органів із сертифікації, які передбачені ДСТУ 3411:2004, носять рекомендаційний характер, а тому посилання позивача на порушення відповідачем вказаних вимог є безпідставним та не відповідає дійсності.

Колегія суддів зазначає, що ДСТУ 3411:2004 не визначено форму довідки з інформацією про проведення роботи з сертифікації за останні три роки, що свідчить про можливість подання відповідної інформації у довільній формі.

Крім того, у відповідності до п.п.8.4.3, 8.4.4 ДСТУ 3411:2004 управління реєструє заявку та у термін не більше ніж 30 днів визначає компетентну організацію і направляє їй комплект наданої документації для проведення експертизи на відповідність вимогам цього стандарту. Визначена організація повинна провести експертизу у термін не більше ніж 60 днів та надати експертний висновок щодо відповідності заявника вимогам цього стандарту з рекомендацією щодо доцільності його призначення (уповноваження) з урахуванням наявної чисельності чинних в Системі органів сертифікації, їх можливості задовольнити потреби промисловості та забезпечити захист вітчизняних споживачів, а також про необхідність проведення інспекційного перевіряння. У експертному висновку зазначаються схеми (моделі) сертифікації, за якими може проводити роботи орган сертифікації.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ТОВ «Агро-КТЗ» до своєї заявки на призначення органу сертифікації додав відомості про сертифікованих аудиторів відповідно до проекту номенклатури продукції, на яку заявляє орган сертифікації.

ТОВ «Укравтотест» листом від 27 січня 2015 року №1 разом з заявкою на призначення органу сертифікації було подано також довідку про проведені роботи з сертифікації від 21 січня 2015 року.

Отже, твердження асоціації «Підприємств з сертифікації та оцінки відповідності» про неподання третіми особами до відповідача повного комплекту документів в частині неподання відповідної довідки з інформацією про проведення роботи з сертифікації за останні три роки, є безпідставними.

З наявної в матеріалах справи копії висновку ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» за результатами експертизи документів ТОВ «Агро-КТЗ», який надано з супровідним листом від 28 серпня 2015 року № 14-18/252, на експертизу подано: заявку, копію Статуту, Положення про орган сертифікації, настанову з якості, копію договору страхування, відомості про сертифікованих аудиторів, проект номенклатури продукції та послуг, перелік акредитованих випробувальних лабораторій, з якими співпрацює орган сертифікації, та угоди про співробітництво, довідку з інформацією про проведені роботи органу сертифікації з сертифікації продукції за останні п'ять років, довідку про докази фінансової сталості. При цьому, у висновку зазначено, що комплект документів органу сертифікації оформлений та відповідає вимогам ДСТУ 3411:2004, за результатами розгляду якого ТОВ «Агро-КТЗ» відповідає вимогам ДСТУ 3411:2004 щодо призначення його органом сертифікації продукції згідно заявленої номенклатури, без урахування схеми з атестацією виробництва та з перевірянням фактичного стану документів на місці та не відповідає вимогам п.4.6 ДСТУ 3411:2004 щодо уповноваження його органом з сертифікації продукції згідно з проектом заявленої номенклатури.

Відповідно до висновку ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» за результатами експертизи документів ТОВ «Укравтотест», направленого листом від 30 березня 2015 року №14-18/98, останній не відповідає вимогам п.п.4.4 та 4.5 ДСТУ 3411:2004 щодо призначення його органом сертифікації продукції в державній системі сертифікації відповідно до заявленого проекту номенклатури продукції та вимогам п.4.6 ДСТУ 3411:2004 щодо уповноваження його органом сертифікації продукції в державній системі сертифікації відповідно до заявленого проекту номенклатури. Разом з тим, комплектність поданих документів відповідає ДСТУ 3411:2004 (заявка, копія Статуту, Положення про орган сертифікації, довідка про технічну компетентність, довідка про фінансові результати діяльності, настанова з якості, копія договору страхування, відомості про сертифікованих аудиторів, проект номенклатури продукції, відомості щодо випробувальних лабораторій, з якими укладено угоди про співпрацю, довідка з інформацією про проведені роботи органу сертифікації, перелік субпідрядників, Порядок сертифікації).

Листом від 27 квітня 2015 року ТОВ «Укравтотест» надало Мінекономрозвитку України додаткові документи та пояснення з урахуванням висновку за результатами експертизи документів.

Згідно протоколу №4 від 10 вересня 2015 року засідання комісії з питань розгляду пропозицій щодо призначення органів із сертифікації систем управління в державній системі сертифікації та органів з оцінки відповідності продукції, процесів і послуг вимогам технічних регламентів від 10 вересня 2015 року рекомендовано призначити безстроково ТОВ «Укравтотест» органом із сертифікації продукції в державній системі сертифікації, рекомендовано запитати у ТОВ «Агро-КТЗ» додаткову інформацію та матеріали, що нададуть змогу підтвердити технічну компетентність щодо здійснення сертифікації систем управління якістю, досвід проведення робіт з сертифікації систем управління якістю та наявність персоналу органу з сертифікації, в тому числі аудиторів, які працюють на постійних умовах. У разі надання такої інформації включити ТОВ «Агро-КТЗ» до проекту наказу «Про призначення органів із сертифікації продукції в державній системі сертифікації», в частині призначення підприємства органом із сертифікації продукції в державній системі сертифікації.

Листом від 21 вересня 2015 року №40 ТОВ «Агро-КТЗ» було направлено додаткову інформацію щодо персоналу органу з сертифікації ТОВ «Агро-КТЗ», в тому числі аудиторів, а саме копії наказів про прийняття на роботу та копії документів, що засвідчують компетентність персоналу.

Таким чином, ТОВ «Укравтотест» та ТОВ «Агро-КТЗ» подано до відповідача документи, передбачені ДСТУ 3411:2004 та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, у відповідності до норм Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року №46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» прийнято відповідне рішення про призначення, шляхом видання наказу від 25 листопада 2015 року №1534.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на відповідні висновки ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», оскільки на їх виконання та усунення невідповідностей третіми особами були подані відповідні документи, що підтверджується матеріалами справи.

В той же час, апелянтом не зазначено та колегією суддів не встановлено наявності підстав для відмови у видачі рішення про призначення органів із сертифікації в державній системі сертифікації стосовно ТОВ «Укравтотест» та ТОВ «Агро-КТЗ», передбачених чинним законодавством.

Крім того, посилання апелянта на ч.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року №46-93 та ч.3 ст.11 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» не заслуговують на увагу, оскільки вказані положення були виключені згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» від 09 квітня 2014 року №1193-VII, а також Законом України «Про стандартизацію» від 05 червня 2014 року №1315-VII, відповідно.

Також є необґрунтованим посилання на норми Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», який хоча і був прийнятий 15 січня 2015 року, однак, набрав чинності через рік з дня його опублікування (10 лютого 2016 року), та не може розповсюджувати свою дію на правовідносини, що мали місце до набрання ним чинності.

Посилання апелянта на вимоги Порядку здійснення процедури призначення органів з оцінки відповідності продукції, процесів і послуг вимогам технічних регламентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 року №59, є безпідставними, оскільки зазначений Порядок визначає процедуру призначення органів з оцінки відповідності, що перевіряють відповідність продукції, процесів і послуг вимогам технічних регламентів та надання такому органові відповідних повноважень та прийнятий у відповідності до ст.6 Закону України «Про підтвердження відповідності», натомість, оскаржуваний наказ прийнятий щодо призначення органів із сертифікації та у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів «Про стандартизацію та сертифікацію».

При цьому, з матеріалів справи не вбачається фактичного порушення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прав, свобод чи інтересів асоціації «Підприємств з сертифікації та оцінки відповідності» шляхом видання спірного наказу, а посилання апелянта на абстрактну можливість загрози щодо безпеки продукції для життя, здоров'я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища, шляхом сприянню постачання на ринок виробником (постачальником) небезпечної продукції є безпідставним та відхиляється судом. Також позивачем не зазначено, яким чином оскаржуваний наказ порушує права, свободи та інтереси товариств-членів асоціації, які уповноважили позивача на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для відмови у видачі рішення про призначення органів із сертифікації в державній системі сертифікації, подання ТОВ «Укравтотест» та ТОВ «Агро-КТЗ» документів, передбачених ДСТУ 3411:2004 та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та з огляду на дотримання відповідачем процедури прийняття рішення про призначення органів із сертифікації в державній системі сертифікації, колегія суддів приходить до висновку, що наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25 листопада 2015 року №1534 «Про призначення органів із сертифікації в державній системі сертифікації» прийнятий обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу асоціації «Підприємств з сертифікації та оцінки відповідності» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 січня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2017 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук