Постанова № 71209767, 19.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13246/17 Суддя суду першої інстанції:

Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскон" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскон" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Київ про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.02.2017 вих.№3309/10/26-58-08-04-16;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць січень 2017 року з додатками та доповненнями до неї ТОВ «Аскон» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих ТОВ «Аскон» документів від 15.02.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2017 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем 31.10.2017 подано до суду першої інстанції заяву про роз'яснення зазначеної ухвали.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2017 у задоволенні заяви відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду заяви до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на невірному застосуванні судом норм процесуального права, невірного встановлення обставин справи, наявності у судовому рішенні певних неточностей, описок тощо.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачем у позові було заявлено дві вимоги немайнового характеру: про визнання незаконним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

У зв'язку із тим, що позивачем було сплачено судовий збір лише за одну вимогу немайнового характеру, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2017 позовну заяву залишено без руху. В ухвалі на виконання вимог ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент прийняття цієї узвали; далі - КАС) у цілком зрозумілій формі вказані недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлено строк, достатній для усунення недоліків.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про відмову у роз'ясненні ухвали від 19.10.2017 зазначив, що заява про роз'яснення судового рішення не містить посилань на те, що певні частини ухвали суду викликають труднощі в їх розумінні. Також суд вказав, що ухвала суду є досить чіткою та зрозумілою і не містить положень, які не можливо чи важко виконати внаслідок їх неясності.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

За змістом частини третьої статті 3 КАС (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 170 КАС (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали) якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту; подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

З наведеної норми вбачається, що необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції, роз'яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню. Не підлягають роз'ясненню судові рішення, прийняті з процесуальних питань, які лише вказують на ту чи іншу процесуальну дію, прийняту судом у межах наданих йому повноважень.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2017 не підлягає примусовому виконанню, прийнята з процесуального питання за наслідками перевірки відповідності позовної заяви вимогам КАС, до того ж вона, на переконання апеляційного суду, є у повній мірі зрозумілою, тому вона не підлягала роз'ясненню в порядку статті 170 КАС (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали).

Крім того, колегією суддів також приймається до уваги той факт, що в спірній заяві та апеляційній скарзі позивач чітко не наводить відомостей про те, яка саме частина ухвали суду першої інстанції від 19.10.2017 є йому не зрозумілою, та не зазначає яку саме частину ухвали та з якого питання просить її роз'яснити.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали неповно чи неправильно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального чи порушив норми процесуального права при вирішення питання роз'яснення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

На переконання колегії суддів, питання, які можуть вплинути на результат розгляду апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції було розглянуто на надано їм оцінку у повній мірі.

Додатково колегія суддів апеляційного суду наголошує на неприпустимості висловів, що свідчать про неповагу до суду у офіційних процесуальних документах, що подаються учасниками справи до суду.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав на задоволення заяви позивача.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 312, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскон" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко

Повний текст постанови складений 22.12.2017.