Постанова № 71209705, 19.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14133/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Євробанк» Ларченко Ірини Миколаївни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Євро банк» Ларченко Ірини Миколаївни, третя особа: Публічне акціонерне товаристо «Комерційний Банк «Євробанк» про визнання протиправною та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

До Окружного адміністративного суду міста звернувся ОСОБА_3 з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3 як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Євробанк», подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу на неврахування судом очевидного факту, що правочин між банком та позивачем визнано нікчемним, що, на думку Апелянта є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти вказаної апеляційної скарги та подав відзив на неї. З аналізу поданого відзиву вбачається, що договір банківського вкладу та внесення коштів на рахунок були здійснені раніше, ніж банк був визнаний проблемним, чим спростовуються висновки Фонду про нікчемність укладеної угоди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ПАТ «КБ «Євробанк» та ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» від 15.06.2016 №ДВ-28562/UAH, відповідно до умов якого від позивача залучено вклад.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією квитанції від 15.06.2016 №240029, на банківський рахунок ОСОБА_3, відкритий у ПАТ «КБ «Євро банк», зараховано грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. із зазначенням у призначенні платежу «Надходження коштів на депозит №ДВ-28562/ UAH від 15.06.2016».

У той же час, на підставі рішення Правління Національного банку України від 17.06.2016 №73-рш «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.06.2016 №1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», яким вирішено розпочати процедуру виведення ПАТ «КБ «Євробанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17.06.2016 по 16.07.2016 (включно) та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «КБ «Євробанк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю В.В. строк на один місяць з 17.06.2016 по 16.07.2016 (включно).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Євробанк» від 07.07.2016 №1183 продовжено строк тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку ПАТ «КБ «Євробанк» з 17.07.2016 по 16.08.2016 включно.

Надалі, на підставі рішення Правління Національного банку України від 16.08.2016 №215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку, яким запроваджено процедуру ліквідацію ПАТ «КБ «Євробанк» строком на два роки з 17.08.2016 по 16.08.2018, а також призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Євробанк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю В.В. строк на два роки з 17.08.2016 по 16.08.2018.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 31.05.2017 №2218 про зміну уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Євробанк», згідно з яким повноваження уповноваженій особі делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Ларченко Ірині Миколаївні з 06.06.2017.

Листом від 22.12.2016 №01-14.1.1/7487 ОСОБА_3 повідомлено про нікчемність правочину за операцією з розміщення 15.06.2016 ОСОБА_3 коштів у сумі 200 000,00 грн. на картковому/поточному рахунку НОМЕР_1 з призначенням платежу «Надходження коштів на депозит №ДВ-28562/ UAH від 15.06.2016», з огляду на положення п.п. 7 та 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено правомірності віднесення правочину за операцією з розміщення 15.06.2016 ОСОБА_3 коштів у сумі 200 000,00 грн. на картковому/поточному рахунку НОМЕР_1 з призначенням платежу «Надходження коштів на депозит №ДВ-28562/ UAH від 15.06.2016» до категорії нікчемного. З урахуванням вказаного, враховуючи відсутність підстав для не включення позивача до переліку владників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд вказує про необхідність зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Євро банк» Ларченко Ірини Миколаївни подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3 як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Євро банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, складання Переліку та загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду регламентовано ч.1 статті 26, ч.ч 1, 2, 3, 5, 6 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; пунктами 3, 4, 5, 6 розділу ІІІ, пунктами 2, 3 та 4 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09 серпня 2012 року.

Відповідно до наведених норм вказана процедура включає наступні етапи: складення протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Обов'язок уповноваженої особи Фонду щодо забезпечення перевірки правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (договорів), що є нікчемними; підстави для визначення правочинів (договорів) нікчемними; право уповноваженої особи Фонду повідомляти сторони за договорами про нікчемність договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів встановлено частинами 2 і 3 статті 38 та п. 4 ч.2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до протоколу засідання комісії щодо визнання нікчемними вкладів визначено перелік транзакцій і правочинів (договорів), що відносяться до нікчемних, згідно з додатком та, зокрема, договорів банківського вкладу (депозиту) позивача.

З матеріалів справи, зокрема зі змісту листа від 22.12.2016 №01-14.1.1/7487 вбачається, що правочин за операцією з розміщення 15.06.2016 ОСОБА_3 коштів у сумі 200 000,00 грн. на картковому/поточному рахунку НОМЕР_1 з призначенням платежу «Надходження коштів на депозит №ДВ-28562/ UAH від 15.06.2016» визнано нікчемним, з огляду на положення п.п. 7 та 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В обґрунтування наявності підстав для застосування до вчиненого правочину п.9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» апелянт посилається на рішення Правління Національного банку України від 15 червня 2016 року №70-рш/БТ «Про віднесення ПАТ КБ «Євро банк» до категорії проблемних», п.2 якого установлено обмеження в діяльності ПАТ КБ «Євро банк», зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Колегія суддів зазначає, що наявність рішення Правління Національного банку України від 15 червня 2016 року №70-рш/БТ, яким віднесено ПАТ КБ «Євро банк» до категорії проблемних та встановлено обмеження в діяльності банку, не може впливати на спірні правовідносини, оскільки в силу ст.75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» таке рішення становить банківську таємницю, адресується посадовим особам банку, а не вкладникам, а тому невиконання посадовими особами банку постанови Національного банку України, навіть якщо таке і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність відповідних правочинів.

При цьому, з доданої до апеляційної скарги копії рішення Правління Національного банку України від 15 червня 2016 року №70-рш/БТ вбачається, що воно надішло до ПАТ КБ «Євро банк» 15 червня 2016 року о 17.45 годин, натомість, операція щодо поповнення ОСОБА_3 відбулась 15 червня 2016 року о 15:13 годин, що свідчить про те, що зазначена операція відбулась до повідомлення Національним банком України посадових осіб ПАТ КБ «Євро банк» про віднесення його до категорії проблемних.

Враховуючи, що у відповідності до п.12.4 розділу 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року №346, Національний банк інформує про прийняте ним рішення про віднесення до категорії проблемних з дотриманням вимог нормативно-правового акта Національного банку з питань захисту банківської таємниці, зокрема, банк та Фонд гарантування, тому до повідомлення ПАТ КБ «Євро банк» про прийняття рішення Правлінням Національного банку України від 15 червня 2016 року №70-рш/БТ, яким введені обмеження в діяльності, банк фактично на виконання своєї діяльності мав можливість здійснювати банківські операції, в тому числі щодо прийняття грошових коштів на поповнення карткового рахунку позивача.

Разом з тим, відповідно до пункту 7 ч.3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку).

Слід зазначити, що серед обставин, на які посилається відповідач, слід розрізняти декілька правочинів: відкриття депозитного рахунка позивачем, внесення коштів та зарахування цих коштів на депозитний рахунок позивача.

Оскаржуваним наказом Уповноваженої особи Фонду визнано нікчемною саме депозитну угоду між позивачем і банком.

За наведених обставин та правових норм, відсутні підстави вважати, що спірні правовідносини не порушують прав позивача, адже оспорюване рішення, про яке позивача повідомлено Фондом, тягне за собою невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, а відтак - невиплату гарантованої суми коштів. А тому, доводи апелянта з цього приводу - не заслуговують на увагу.

При визнанні договору нікчемним Уповноважена особа Фонду посилається на «дроблення» вкладу іншої особи.

Мотивація Уповноваженої особи Фонду щодо надання переваг може мати сенс лише стосовно «дроблення» свого вкладу іншою особою та не підтверджує наявність підстав для визнання нікчемним правочину між позивачем і банком.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Так, відповідно до пунктів 7.1.1, 7.1.5. статті 7 Закону № 2346-III, вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Відповідно до пункту 24.3 статті 24 цього ж Закону, при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

При цьому колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься копія квитанції №240029 від 15 червня 2016 року, згідно якої банк прийняв грошові кошти в сумі 200 000,00 грн. на вкладний (депозитний) рахунок, який було відкрито відповідно до вказаних вище договорів. Кошти було перераховано до запровадження тимчасової адміністрації. На квитанції міститься підпис уповноваженої особи банку та відтиски штампів банківської установи. Доказів того, що зазначені кошти фактично не вносились чи вносились з порушенням визначеного законодавства, відповідачем суду не надано.

При цьому, відповідачем не зазначено, які конкретно переваги надано саме позивачу при укладанні такого договору, як і не надано доказів надання цих переваг.

Відповідачем також не надано доказів того, що банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Отже, обставини щодо наявності визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав нікчемності правочину, не знайшли свого підтвердження, відповідач належних та допустимих доказів щодо цього не надав.

Також, відповідач зазначає, що договір банківського вкладу (депозиту) №ДВ-28706/UAN від 15 червня 2016 року є нікчемним в силу статті 228 Цивільного кодексу України як такий, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном держави шляхом отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів у розмірі, що перевищує суму, гарантовану частиною пергою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При віднесенні правочину до нікчемних за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні вироки чи інші рішення, які б встановлювали певні факти по кримінальному провадженню в межах спірних правовідносин.

За таких обставин покликання відповідача щодо нікчемності договору банківського вкладу є припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку.

Щодо укладання договору банківського вкладу тобто після прийняття рішення про визнання Публічного акціонерного товариства «КБ «Євробанк» проблемним, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено обов'язок Національного банку України прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних відповідно критеріїв, визначених в ньому.

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Основним підзаконним нормативним актом, що регулює діяльність банків у випадку визнання їх проблемними є Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року № 346 (далі - Положення №346).

Згідно з п.п.5.2., 5.3. Положення №346 Національний банк України для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку одночасно з призначенням куратора банку може залучати фахівців з бухгалтерського обліку, юридичних питань, з питань платіжних систем, інформаційних технологій та з інших питань. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку України.

Отже, чинним законодавством України не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

Крім того, як зазначено вище, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. А тому, позивач не міг знати про віднесення Публічного акціонерного товариства «КБ «Євробанк» до категорії проблемних.

Таким чином, суд в оскаржуваному рішенні дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем не надано суду доказів того, що договори банківського вкладу (депозиту), описані вище, є нікчемними в силу п.7 ч.3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та частини другої статті 228 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Євробанк» Ларченко Ірини Миколаївни - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року - без змін.

Повний текст постанови складено « 21» грудня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма