Постанова № 71209646, 19.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року справа №805/3057/17-а

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (повний текст складено 10 жовтня 2017 року в м. Словянськ) у справі № 805/3057/17-а (судді в 1 інстанції Алябєв І.Г., Бабаш Г.П., Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, у якому просив:

- визнати протиправним рішення Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №24229/М-15401/11;

- скасувати рішення Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №24229/М-15401/11;

- зобовязати Міністерство юстиції України провести перевірку по зазначеним в скарзі ОСОБА_3 від 26 травня 2017 року фактам та притягнути до відповідальності винних осіб.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 05 травня 2017 року направив запит до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі Управління) про надання інформаційної довідки з реєстру осіб, які чинили корупційні правопорушення. Управлінням складено повідомлення від 13 травня 2017 року № 1256046 про відмову в наданні такої довідки.

26 травня 2017 року Позивач направив скаргу до Міністерства юстиції України на зазначене повідомлення, за результатами розгляду якої видано лист від 26 червня 2017 року №24229/М-15401/11 про відсутність порушень в повідомленні Управлінні.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі 805/2112/17-а визнано протиправним та скасовано повідомлення Управління від 13 травня 2017 року № 1256046 про відмову в наданні інформаційної довідки, зобовязано надати інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру осіб, які чинили корупційні правопорушення за запитом ОСОБА_3 від 05 травня 2017 року.

Позивач вважає, що рішення Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №24229/М-15401/11 є протиправним та підлягає скасуванню з причин наявності рішення суду про визнання протиправним та скасування повідомлення Управління від 13 травня 2017 року № 1256046.

Відповідачем до суду надано заперечення проти позову, в яких зазначено, що листом Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року розяснено заявнику порядок отримання інформації з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення та повноваження посадових осіб щодо надання такої інформації.

Відповідач наголошує, що рішення, яким порушені права Позивача, має бути таким, що породжує, змінює або припиняє права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, тобто порушує права, свободи чи інтереси саме цієї особи. Але, з аналізу позовної заяви Відповідач вбачає, що ОСОБА_3 не надано жодних доказів на підтвердження порушення його прав.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у справі № 805/3057/17-а позов задоволено частково, внаслідок чого, зобовязано Міністерство юстиції України вирішити питання про необхідність притягнення до відповідальності осіб, з вини яких було допущено порушення та подати до суду першої інстанції протягом 15 днів з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбачено частиною першою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення.

Постанова мотивована тим, що враховуючи те, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі 805/2112/17-а визнано протиправним та скасовано повідомлення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 13 травня 2017 року № 1256046 про відмову в наданні інформаційної довідки, суд вважав за доцільне зобовязати Міністерство юстиції України вирішити питання про необхідність притягнення до відповідальності осіб, з вини яких було допущено таке порушення.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що вирішення питання про необхідність притягнення до відповідальності осіб, з вини яких було допущено порушення щодо надання ОСОБА_3 довідки з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, не відноситься до повноважень Міністерства юстиції України.

Суд першої інстанції при винесені постанови не врахував положень Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі Закон № 393/96-ВР) і зобовязав відповідача здійснення дій поза межами повноважень, визначеними законами України.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_2 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії ВТ 101821, виданого Орджонікідзевським РВ у м. Маріуполі ГУМВС України в Донецькій області 17 грудня 2014 року (а.с.6-7).

Позивачем 05 травня 2017 року складено заяву про надання відповідно до пункту 3.10 Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, інформаційної довідки з Реєстру на отримання відомостей про себе.

Управлінням 13 травня 2017 року складено повідомлення №1256046 про відмову в наданні інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, яким з підстав неналежного оформлення ОСОБА_3 запиту останньому відмовлено в наданні інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

26 травня 2017 року Позивачем до Міністерства юстиції України складена скарга, в якій він зазначає, що повідомленням Управління від 13 травня 2017 року №1256046 йому відмовлено в наданні інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, вважає таке рішення протиправним, такими, що винесено поза межами повноважень та порушує його права на отримання інформації (а.с.8-9).

Міністерство юстиції України від 26 червня 2017 року №24229/М-15401/11 направило ОСОБА_3 лист наступного змісту.

Відповідно до пункту 3.12 Положення про Реєстр, інформаційна довідка надається Головним територіальним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим, головними територіальними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі протягом пяти робочих днів на письмовий запит фізичної особи (уповноваженої нею особи), в якому мають бути обовязково вказані дані, необхідні для пошуку інформації відповідно до пункту 3.5 цього розділу.

З урахуванням зазначеного, письмовий запит про видачу витягу з Реєстру, до якого додається ксерокопія паспорта особи, що перевіряється визначається Додатком 3 до Положення.

Крім того, пунктом 3.13 Положення визначено, що довідка з Реєстру видається на бланку Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим, головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі за умови предявлення посвідчення особи особисто фізичній особі або уповноваженій нею особі та довіреності на представлення інтересів (для уповноваженої нею особи), про що робиться відповідний запис у журналі видачі інформаційних довідок (а.с.10).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року по справі № 805/2112/17-а визнано протиправним повідомлення Управління від 13 травня 2017 року за №1256046 про відмову в наданні інформаційної довідки, скасовано повідомлення Управління від 13 травня 2017 року за №1256046 про відмову в наданні інформаційної довідки та зобовязано Управління надати ОСОБА_3 інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення за його запитом від 05 травня 2017 року.

Що стосується суті листа Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №24229/М-15401/11, колегія суддів зазначає, що зміст висновків, покладених в основу рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги у досудовій процедурі, не має самостійного юридичного значення, оскільки не має безпосереднього впливу на субєктивні права та обовязки особи внаслідок позбавлення особи можливості реалізувати належне їй право або внаслідок покладення на особу будь-якого обовязку.

Викладені в оскаржуваному листі висновки не можна розглядати як рішення субєкта владних повноважень, що породжує для особи певні правові наслідки.

Як вбачається зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями частини другої статті 17 КАС України в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (ст. 19 КАС України в редакції, що набула чинності з 15.12.2017), в силу якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1).

Частиною першої статті 6 КАС України в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (ст. 5 КАС України в редакції, що набула чинності з 15.12.2017) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має субєктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обовязковою умовою надання правового захисту судом є обєктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

У світлі розглядуваних процесуальних правовідносин правом, на захист якого подається адміністративний позов, є гарантована державою можливість на вчинення певної дії, яка передбачена в нормативно-правовому акті; під свободою особи розуміється повна відсутність обовязку на вчинення певних дій у конкретній сфері публічних правовідносин; охоронюваний законом інтерес як обєкт судового захисту являє собою потенційне право особи, її прагнення набути певні матеріальні або нематеріальні блага.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права субєкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обовязку зобовязаною стороною.

Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для Позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обовязків.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 393/96-ВР скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з статтею 16 цього Закону № 393/96-ВР, скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Враховуючи, що в оскаржуваному рішенні відсутня резолюція щодо скарги позивача, суд наголошує, що вказаний лист не можна вважати рішенням, яке породжує права та обовязки у Позивача. Водночас, беручи до уваги те, що є рішення суду, у якому вирішено питання щодо неправомірності відмови у наданні інформаційної довідки та зобовязано надати таку довідку, права, порушенні невидачею довідки, вважаються захищеними належним образом.

Щодо позовної вимоги про зобовязання Міністерства юстиції України провести перевірку по зазначеним в скарзі ОСОБА_3 від 26 травня 2017 року фактам та притягнути до відповідальності винних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина.

Зі змісту скарги вбачається, що перевірка стосовно невидачі інформаційної довідки, полягає в дослідженні законності відмови в видачі такої довідки. У такому разі, суд не вбачає необхідності додатково проводити перевірку, коли протиправність відмови вже встановлена рішенням суду.

Але, враховуючи, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі 805/2112/17-а визнано протиправним та скасовано повідомлення Управління від 13 травня 2017 року № 1256046 про відмову в наданні інформаційної довідки, суд вважає за доцільне зобовязати Міністерство юстиції України вирішити питання про необхідність притягнення до відповідальності осіб, з вини яких було допущено таке порушення.

Положеннями статті 267 КАС України в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (ст. 382 КАС України в редакції, що набула чинності з 15.12.2017) визначено повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання.

Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені статтею 267 КАС України в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, зокрема до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладання штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Колегія суддів не вбачає порушень процесуального законодавства місцевим судом при застосуванні приписів статті 267 КАС України в редакції, що діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 32-1, 33 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою КМУ від 02.07.2014 № 228 (далі - Положення № 228), Мінюст відповідно до покладених на нього завдань: аналізує результати діяльності та вживає заходів для підвищення ефективності функціонування територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства; організовує розгляд звернень громадян з питань, повязаних із діяльністю Мінюсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.

Згідно до п.п. 2, 3 пункту 5 Положення № 228 Мінюст з метою організації своєї діяльності: здійснює добір персоналу в апарат Міністерства та на керівні посади в його територіальні органи, на підприємства, в установи та організації, що належать до сфери його управління, організовує роботу з підготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації працівників апарату Мінюсту та його територіальних органів; контролює діяльність територіальних органів Мінюсту.

Відповідно до п.п. 12-1, 12-2 Положення № 228 повноваження керівника державної служби у Мінюсті здійснює державний секретар Мінюсту. Державний секретар Мінюсту відповідно до покладених на нього завдань: призначає на посаду та звільняє з посади керівників територіальних органів Мінюсту та їх заступників, заступників керівників територіальних органів державної виконавчої служби, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міста Києва або Севастополя, присвоює їм ранги державних службовців, застосовує заходи заохочення та притягує до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, до повноважень Мін'юсту віднесено контроль за діяльністю своїх територіальних органів, призначення, звільнення та притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників та їх заступників територіальних органів Мінюсту.

Тобто, твердження апелянта про те, що Міністерство юстиції України не має повноважень проводити перевірки та притягати до дисциплінарної відповідальності керівників своїх структурних підрозділів є необґрунтованим і не відповідає діючому законодавству.

Більш того, місцевий суд не втручався в дискреційні повноваження відповідача, зобовязавши останнього не прийняти певні рішення, а лише вирішити питання про необхідність притягнення до відповідальності осіб, з вини яких було допущено порушення.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У звязку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 33, 292, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у справі № 805/3057/17-а за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про скасування рішення залишити без змін.

Повне судове рішення - 22 грудня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяІ.В.Сіваченко

СуддіО.О.Шишов

ОСОБА_4