Постанова № 71209636, 21.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року справа № 243/9146/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Словянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Словянського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2017 року у справі № 243/9146/17 (головуючий І інстанції Кузнецов Р.В.), складену в повному обсязі 13 листопада 2017 року в м. Словянськ Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Словянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Словянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі відповідач), в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Словянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати їй пенсії; зобовязати Словянське обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити їй нарахування та виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість за період, починаючи з березня 2016 року; звернути постанову до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Постановою Словянського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2017 року у справі № 243/9146/17 позовні вимоги були задоволені, внаслідок чого: визнано протиправною бездіяльність Словянського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року; зобовязано Словянське обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити заборгованість за період, починаючи з 01 березня 2016 року; допущено до негайного виконання постанову суду в частині присудження виплати позивачу пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова мотивована тим, що зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач, не виплачуючи позивачу пенсію за віком з березня 2016 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_1 шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсію за весь час затримки.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказав, що відсутність внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування є порушенням обовязкової умови для отримання соціальних послуг відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII. Вважає, що були підстави для припинення пенсійних виплат та підстав для поновлення пенсійних виплат немає.

Просили апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Колегією суддів було встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, з 28 липня 2016 року перебуває на обліку як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, її зареєстроване фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у відповідача відповідно до розпорядження відповідача від 15 серпня 2016 року. З 01 березня 2016 року відповідачем припинено виплату пенсії ОСОБА_1

04 серпня 2016 року Словянським обєднаним УПФУ направлено запит до УСЗН Словянської РДА стосовно здійснення перевірки місця мешкання, зазначеного у довідці внутрішньо переміщеної особи. 06.09.2016 року та 10.10.2017 року до управління надійшли рішення комісії про припинення (відновлення) соціальних виплат ВПО № 10 від 06.09.2016 та № 65 від 10.10.2017 року про відмову у відновленні виплати пенсії ОСОБА_1

Колегія суддів зазначає, що на момент припинення виплати пенсії позивачеві, довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України № НОМЕР_1 від 28 липня 2016 року не була скасована.

Спірним питанням у даній справі є правомірність (протиправність) дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з березня 2016 року на підставі не підтвердження його місця перебування.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Закон № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно достатті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії:

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

{Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону України поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Отже, в статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутня така підстава як «не підтвердження місця перебування», як про це заявляє відповідач. Також, в цій статті відсутні такі підстави як не проживання у місті тимчасової реєстрації чи повернення до місця реєстрації.

Колегією суддів встановлено, що, не зважаючи на фактичне припинення нарахування та виплати пенсії, рішення територіальним органом Пенсійного фонду щодо припинення виплати позивачеві пенсії не приймалося.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з березня 2016 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_1, в тому числі шляхом зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсію за весь час затримки.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У звязку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Словянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Словянського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2017 року у справі № 243/9146/17 залишити без задоволення.

Постанову Словянського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2017 року у справі № 243/9146/17 залишити без змін.

Повне судове рішення складено 21 грудня 2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяО.О. Чебанов

СуддіІ.В. Сіваченко

ОСОБА_2