Постанова № 71209519, 20.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2017 рокусправа № 804/5353/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя:Кругового О.О.

судді: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Лівобережної обєднаної Державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, (суддя суду першої інстанції ОСОБА_1О.), ухвалену о 14 годині 27 хвилин, в м. Дніпро, повний текст постанови складено 03 жовтня 2017 року, за позовом ОСОБА_2 до Лівобережної обєднаної Державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

в с т а н о в и в :

22.08.2017р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до Лівобережної обєднаної Державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить скасувати повністю винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» №5510-15 від 08.06.2015р. на загальну суму податкового зобовязання за транспортний засіб AUDI Q 4134 у розмірі 25000 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення №5510-15 від 08.06.2015р. на загальну суму податкового зобовязання у розмірі 25000 грн. за транспортний засіб AUDI Q 4134, що належить позивачеві є незаконним та необґрунтованим, оскільки транспортний податок було введено з 01.01.2015р. згідно Закону України №71-УШ від 28.12.2014р. та вказаний податок віднесено до місцевих податків, а рішення про встановлення місцевих податків та їх оприлюднення відповідними органами місцевого самоврядування повинно прийматися до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків і зборів згідно до вимог п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України. Проте, міська рада не приймала і не оприлюднювала такого рішення до 15.07.2014р. з урахуванням внесених змін до законодавства, а тому позивач вважає, що застосування контролюючим органом Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше 2016р. З урахуванням того, що транспортний податок установлено у м. Дніпрі рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015р. №7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010р. №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста». Також позивач посилається і на необхідність застосування до даних правовідносин п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4, п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України та вказує на порушення ст.22 ч.3 Конституції України згідно якої при прийнятті законів не може допускатися звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод, а отже вважає застосування до позивача 25000 грн. транспортного податку за 2015р. суттєвим звуженням його конституційних прав та порушенням принципу стабільності,оскільки придбаваючи такий автомобіль позивач не міг знати та передбачити, що його придбання може потягти в майбутньому такі витрати по його утриманню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної обєднаної Державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №5510-15 від 08.06.2015р..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач є власником транспортного засобу марки AUDI модель Q 4134, 2011 року випуску, обєм циліндра двигуна 4131 куб.см. та вказаний автомобіль є обєктом оподаткування у 2015р. згідно до вимог ст.267 Податкового кодексу України, таким чином податкова інспекція, визначаючи позивачеві транспортний податок за 2015р. у сумі 25000 грн. за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням діяла на підставі закону та у відповідності із встановленими повноваженнями. Щодо твердження позивача про те, що транспортний податок є місцевим податком, який встановлюється за рішенням органу місцевого самоврядування та відповідач зазначає, що у співвідношенні п.п.12.3.4 та п.п.12.3.5 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України в правовому регулюванні місцевих податків, які є обовязковими, згідно Податкового кодексу України, а норма п.п.12.3.5 є спеціальною, а тому транспортний податок, який є обовязковим місцевим податком підлягає сплаті виходячи з норм ст.267 Податкового кодексу України, починаючи з 01.01.2015р. За викладеного, представники відповідача вважають, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв у межах повноважень, а тому відсутні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є власником легкового автомобілю марки AUDI Q 4134 (рік випуску 2011, колір чорний, обєм двигуна 4134 куб.см.), що підтверджується відомостями, наведеними у матеріалах справи (а.с.28,57).

08.06.2015р. податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №5510-15 за яким позивачеві на підставі п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України було визначено грошове зобовязання з транспортного податку за 2015р. у розмірі 25000 грн., що підтверджується копією відповідного рішення (а.с.59-60).

Вказане податкове повідомлення-рішення було вручено позивачеві 04.07.2015р. у спосіб, визначений п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, що підтверджується копією поштового конверту (а.с.61).

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення рішення №5510-15 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення, яким введено транспортний податок на території міста Дніпра, набирає законної сили та підлягає застосуванню починаючи з початку бюджетного періоду, що настає після його прийняття, в даному випадку, починаючи з 01.01.2016р., тому нарахування позивачу транспортного податку у 2016 році є протиправним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (в редакції статті станом на час виникнення спірних відносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно із пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Таким чином із аналізу наведених вище норм видно, що із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2015 року, власники легкових транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та з обємом циліндрів двигуна більше 3000 куб.см. є платниками транспортного податку.

Відповідно до ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Пунктом 4.3 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому згідно з п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів, а отже, і транспортного податку.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 ПК України).

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 ПК України).

Приписи п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи ухвалений 28.12.2014, тобто після 15 липня поточного року

Як встановлено судом із матеріалів справи, рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015р. №7/60 внесено зміни до рішення міської ради від 27.12.2010р. №5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста» з урахуванням змін, внесених рішенням ради від 28.12.2011р. №9/9 від 25.12.2013р. №8/45, від 18.06.2014р. №7/53 та введено в дію на території міста серед інших місцевих податків транспортний податок.

Суд зазначає, принцип стабільності регулюється пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України, має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу, згідно з яким, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Враховуючи вище викладені норми, суд вважає, що застосування контролюючим органом норм ст. 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Крім того, при вирішенні спірних правовідносинах суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями встановлено порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням, у тому числі, вище наведеної практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалася з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського суду з прав людини як джерела права в Україні, суд прийшов до висновку про протиправність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, а відтак, підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції та відсутність підстав для її скасування.

Керуючисьч. 3 ст. 243, ст.308,ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Лівобережної обєднаної Державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі №804/5353/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2017 року.

Головуючий суддя:О.О. Круговий

Суддя:Т.С. Прокопчук

Суддя:А.В. Шлай